Ухвала суду № 20979877, 30.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 р.Справа № 2а-6088/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі№2а-6088/10/1670

за позовом Колективного підприємства "Кредо" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Колективне підприємство "Кредо", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.11.2010 № 0000602301/0/3760 та № 0000592301/0/3759 (з урахуванням клопотання від 14.03.2011р. про відмову від позовної заяви в частині скасування податкового - повідомлення рішення № 0049281701/0/3761). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків перевірки, а тому зазначав, що працівники Кременчуцької ОДПІ дійшли помилкового висновку щодо порушення КП "Кредо" положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 12.11.2010 № 0000602301/0/3760 та № 0000592301/0/3759.

Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція у Полтавській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від31.03.2011р. та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Колективне підприємство "Кредо" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 16.11.1993р.. Субєкт господарювання взятий на облік в органах державної податкової служби (Комсомольське відділення Кременчуцька ОДПІ) 06.12.1993р..

В період з 21.09.2010р. по 01.11.2010р. податковими інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Колективного підприємства "Кредо" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 07.07.2007р. по 30.06.2009р.

За результатами перевірки складено акт від 02.11.2010р. № 5717/23-209/5474932, в якому відображено, зокрема, порушення:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 16758,00 грн. у тому числі за: 3 квартал 2009 року на 7845 грн. 4 квартал 2009 року в сумі 8913,00 грн.

- підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.4., пункту. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірся на загальну суму 33502,00 грн у тому числі: за квітень 2008 в сумі 6839 грн, а червень 2008 року в сумі 1140 грн, за липень 2008 року в сумі 812 грн, за лютий 2009 року в сумі 266 грн, за березень 2009 року в сумі 776 грн, за серпень 2009 року в сумі 6276 грн, за вересень 2009 року в сумі 2280 грн, за жовтень 2009 року в сумі 4806 грн, за листопад 2009 року в сумі 8890 грн, за лютий 2010 року в сумі 1867 грн.

05.11.2010 позивач не погодившись із висновками акту перевірки направив за вих. № 187 Кременчуцькій ОДПІ заперечення на акт від 02.11.2010р. № 5717/23-209/05474932.

Кременчуцька ОДПІ за вих. № 10/23-209 від 10.11.2010р. надано КП " Кредо" відповідь на заперечення, за висновками якого порушення викладені в акті перевірки встановлені відповідно до чинного законодавства, акт відповідає затвердженим нормам відповідно до наказу ДПАУ від 11.09.2008р. № 584.

12.11.2010 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0000592301/3759, яким КП "Кредо" нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 24 245,70 грн (в тому числі за основним платежем 16758,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 7487,70 грн).

- №0000602301/0/3760, яким КП "Кредо" нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 50 253 грн (в тому числі за основним платежем 33502грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16751 грн).

Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями рішеннями та оскаржив їх до суду.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом за період, що перевірявся КП "Кредо" було донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 24 245,70 грн (в тому числі за основним платежем 16 758,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 487,70 грн).

Донарахована сума податку на прибуток складається з наступного:

- підприємством до складу валових витрат віднесено вартість товарів та послуг, отриманих від ТОВ "Торговий Дім "2009" в сумі 11622,00 грн та ТОВ "Євробудмаш" в сумі 55412,00 грн.

Проте, висновки відповідача, які стали підставою для донарахування податкового зобовязання, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Порядок обчислення і сплати податку на прибуток (на момент виникнення спірних правовідносин) врегульований Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994, № 334/94-ВР.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належить до складу валових витрат будь - які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ, в розумінні статті 1 вказаного Закону, це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття ж 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює жодних вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б необхідні для включення до складу валових витрат.

Встановлено та вбачається із матеріалів справи, що КП "Кребо" у перевіряємому періоді здійснювало придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "2009" (код 36345958) на загальну суму 13946, 33 грн.

Так, згідно видаткових накладних, рахунків (копії яких наявні в матеріалах справи) ТОВ "Торговий Дім "2009" продало -КП "Кредо" здійснило придбання:

- згідно видаткової накладної №03/11-2 від 03.11.2009 та рахунку № 03/11-2 від 03.11.2009 товарів (смужка, лак ст. текстолит ) на загальну суму 7817,93 грн. в т.ч. ПДВ 1302,99 грн.;

- згідно видаткової накладної №16/11-2 від 16.11.2009 та рахунку № 163/11-2 від 16.11.2009 товарів (щіткотримач, щітка) на загальну суму 6128,40 грн. в т.ч. ПДВ 1021,40 грн.;

Також, ТОВ "Торговий Дім "2009" (продавець) виписано податкові накладі №03/11-2 від 03.11.2009 та № 06/11-2 від 16.11.2009 КП "Кребо" (покупець) на загальну суму 7817,93 грн. в т.ч. ПДВ 1302,99 грн. та на загальну суму 6128,40 грн. в т.ч. ПДВ 1021,40 грн. відповідно, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Оплата проводилась згідно платіжних доручень за № 1211 від 15.12.2009 на суму 7817,93 грн. в т.ч. ПДВ 1302,99 грн., призначення платежу: оплата згідно рахунку №03/11-2 від 03.11.2009 за матеріали та №1216 від 15.12.2009 на суму 6128,40 грн. в т.ч. ПДВ 1021,40 грн., призначення платежу: оплата згідно рахунку №16/11-2 від 16.11.2009 за матеріали. Всього сплачено суму 13946, 33 грн. в т.ч. ПДВ 2324,39 грн.

Транспортування придбаного у ТОВ "Торговий Дім "2009" товару здійснювалося власним транспортом покупця - КП "Кребо", що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля (копії яких наявні в матеріалах справи): №497567 від 03.11.2009 автомобіль ГАЗ 27052 д.н.НОМЕР_1 водій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та № 497600 від 16.11.2009 автомобіль ГАЗ 27052 д.н.НОМЕР_1 водій ОСОБА_2.

При цьому слід, зазначити, що даний факт встановлено і в ході перевірки, про що зазначено в Акті перевірки (стор. 5 Акту).

Крім того, за висновками перевіряючих відповідно до наданих до перевірки документів придбані матеріали були використані для ремонту електродвигунів (стор 5 Акту).

Таким чином, перелічені вище первинні документи, є підставою для включення до складу валових витрат коштів сплачених по ним, враховуючі при цьому використання їх в межах господарської діяльності платника, що встановлено і в ході перевірки.

Також, встановлено та вбачається із матеріалів справи, що КП "Кребо" у перевіряємому періоді здійснювало придбання товарів та послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудмаш" (код 36190986) на загальну суму 55412 грн.

Так, 03.08.2009р. між ТОВ "Євробудмаш" (Підрядник) та КП "Кребо" (Замовник) укладено договір № 7, предметом якого стало те, що Замовник доручає, а Підрядник зобовязується виконати роботу по ремонту та накладці електрообладнання ЄКГ-5А Замовника, у відповідності до умов даного договору, а Замовник зобовязується прийняти виконану роботу і оплатити її (пункт 1.1.).

Також, 02.10.2009р. між ТОВ "Євробудмаш" (Виконавець) та КП "Кребо" (Замовник) укладено договір № 9, предметом якого стало те, що Замовник отримує, а Виконавець приймає на себе зобовязання своїми силами, на своєму обладнанні, своїм інструментом виконати роботу по відновленню ізоляції статорних секцій електродвигуна А-12-52-4 Замовника на умовах, у терміни, в кількості та по ціні, передбаченими специфікаціями до дійсного договору які є його невідємною частиною (пункт 1.1.).

Згідно видаткових накладних, рахунків (копії яких наявні в матеріалах справи) "Євробудмаш" продало, а КП "Кредо" здійснило придбання:

- згідно видаткової накладної №05/10-3 від 05.10.2009 та рахунку № 14/08-2 від 14.08.2009 послуг (ремонт електрообладнання) на загальну суму 37657,20 грн. в т.ч. ПДВ 6276,20 грн.;

- згідно рахунку № 21/10-3 від 21.10.2009 послуг на загальну суму 19147, 69 грн., в т.ч. ПДВ 3191,28 грн.;

- згідно видаткової накладної №05/10-3 від 05.10.2009 та рахунку № 05/10-3 від 05.10.2009 товарів (щітка, щітко тримач) на загальну суму 9689,28 грн. в т.ч. ПДВ 1614,88 грн.;

- згідно видаткової накладної №05/10-3 від 05.10.2009 та рахунку № 05/10-3 від 05.10.2009 товарів (щітка, щіткотримач) на загальну суму 9689,28 грн. в т.ч. ПДВ 1614,88 грн.;

При цьому, в матеріалах справи також наявні: акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009 року, із зазначенням виду робіт, кількості, ціни, витрат праці працівників, із підписами та печатками сторін договору від 03.08.2009 № 7, локальний кошторис ремонту та налаштування електрообладнання із зазначенням назви робіт, кількості, вартості, затрат праці робочих тощо, із підписами та печатками сторін договору від 03.08.2009 № 7; акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року, із зазначенням виду робіт, кількості, ціни, з підписами та печатками сторін договору від 02.10.2009 № 9, прийомо - здаточний акт б/н за жовтень 2009 року на передачу основних матеріалів, конструкцій, деталей підрядної організації КП "Кребо", з підписами та печатками представників сторін правочину.

Також, ТОВ "Євробудмаш" (продавець) виписано КП "Кребо" (покупець) податкові накладні (копії яких приєднано до матеріалів справи):

№ 15/08-3 від 15.08.2009 за ремонт електрообладнання на загальну суму 37657,20 грн. в т.ч. ПДВ 6276,20 грн;

№05/10-3 від 05.10.2009 за товар (щітка, щіткотримач) на загальну суму 9689,28 грн. в т.ч. ПДВ 1614,88 грн;

№21/10-5 від 21.10.2009 за відновленню ізоляції на загальну суму 19147, 69 грн., в т.ч. ПДВ 3191,28 грн.

Оплата проводилась згідно платіжних доручень за № 874 від 09.09.2009 на суму 37657,20 грн. в т.ч. ПДВ 6276,20 грн, призначення платежу: оплата згідно рахунку №14/08-2 від 14.08.2009, №1090 від 13.11.2009 на суму 9689,28 грн в т.ч. ПДВ 1614,88 грн, призначення платежу: за щіткотримачі згідно рахунку №05/10-3 від 05.10.2009;№1182 від 04.12.2009 на суму 9147,69 грн, в т.ч. ПДВ 3191,28 грн, призначення платежу: за надані послуги оплата згідно рахунку №21/10-5 від 21.09.2009 Всього сплачено суму 66494,17 грн. в т.ч. ПДВ 11082,36 грн.

При цьому, слід зазначити, що даний факт встановлено і в ході перевірки, про що зазначено в Акті перевірки (стор. 7 Акту).

Крім того, за висновками перевіряючих відповідно до наданих до перевірки документів придбані матеріали були використані для ремонту електродвигунів (стор. 8 Акту).

Отже, перелічені вище первинні документи свідчать про можливість віднесення до складу валових витрат сум по вказаній операції, враховуючі при цьому використання їх в межах господарської діяльності платника, що встановлено і в ході перевірки.

Поряд із цим, контролюючий орган наполягає, що договори купівлі-продажу (усні чи письмові) укладені між КП "Кредо" та ТОВ "Євробудмаш", ТОВ "Торговий Дім "2009" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Хоча, слід звернути увагу, що під час перевірки перевіряючі встановили факт транспортування придбаного товару, факт оплати та факт використання їх для виробничих цілей, про що вказано вище.

А отже, вказані твердження вже дають підстави дійти думки, про реальність вчинюваного правочину.

При цьому, документи (видаткові, податкові накладні, подорожні листи, акти, кошториси) щодо операцій між позивачем та ТОВ "Євробудмаш", ТОВ "Торговий Дім "2009" мають всі обовязкові реквізити визначені законодавством, з них можливо встановити які саме товари (послуги) придбавалися, у яких обсягах, розмежувати їх вартість, зясувати, яким чином формувалася їх вартість, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

На підставі даних податкових декларацій, звітів, даних актів перевірок, не може бути встановлено, відсутність господарської операції, відсутність обєкту оподаткування та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичних обставин, які б спростовували реальність проведення господарських операцій та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

При цьому, у відповідності до наявних в матеріалах справи довідок із Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб станом на 10.02.2011, контрагенти позивача: ТОВ "Євробудмаш" та ТОВ "Торговий Дім "2009" в тому числі і на момент вчинення правочинів мали статус юридичної особи та реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи не вчинялися.

Також, як вказано у тому ж акті перевірки, контрагентами позивача за 2009 рік (момент вчинення правочинів із КП "Кребо") подавалася податкова звітність з податку на прибуток, що також свідчить про помилковість висновків перевірки.

А посилання відповідача на те, що контрагенти позивача - ТОВ "Торговий Дім "2009" та ТОВ "Євробудмаш", не мають трудових ресурсів, виробничого обладнання, не є підтвердженням нікчемності укладених ними угод, оскільки контрагенти позивача могли використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби.

Хоча, в даному випадку, слід наголосити, що відповідач невірно ставить правомірність віднесення витрат на придбання послуг позивачем у контрагентів в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності контрагентів ТОВ "Торговий Дім "2009" та ТОВ "Євробудмаш", оскільки таке законом не передбачено.

Основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Таким чином, висновки відповідача про нікчемності договорів між ПП "Кредо" та ТОВ "Торговий Дім "2009", ТОВ "Євробудмаш" ґрунтуються на припущеннях та не підкріплені належними доказами, а факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Торговий Дім "2009" та ТОВ "Євробудмаш" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі , а також використанням придбаних товарів (послуг) у господарській діяльності позивача.

Недоліки порядку здійснення господарської діяльності, ТОВ "Євробудмаш" та ТОВ "Торговий Дім "2009" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

На підставі викладеного, позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних товарів (послуг), які надані ТОВ "Торговий Дім "2009"та ТОВ "Євробудмаш".

Також, є безпідставними та не доведеними встановлені в ході перевірки порушення КП "Кредо" Закону України "Про податок на додану вартість" з огляду на слідуюче.

Законом України “Про податок на додану вартість” 03.04.1997, № 168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Так, підставою для висновку про завищення КП "Кредо" податкового кредиту в розмірі 13406,00 грн. стали досліджені під час перевірки господарські операції із ТОВ "Торговий Дім "2009" та ТОВ "Євробудмаш".

І як зазначено вище, підставою для зменшення позивачу податкового кредиту в даному випадку, став висновок контролюючого органу, що договори купівлі-продажу (усні чи письмові) укладені між КП"Кредо" та ТОВ "Євробудмаш", ТОВ "Торговий Дім "2009" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Хоча як встановлено вище, у результаті виконання правочину відбулося реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (отримання КП "Кредо" матеріальних цінностей , використання їх, перерахування коштів за отримані матеріали та послуги). Відтак відсутні підстави вважати договори між КП "Кредо" та ТОВ "Торговий Дім "2009", ТОВ "Євробудмаш" щодо постачання матеріалів та послугнікчемними правочинами.

Тобто, обґрунтування щодо відсутності порушень, допущених підприємством при нарахуванні податку на додану вартість, є аналогічним з обґрунтуванням, щодо податку на прибуток, за тими ж самими операціями та даними бухгалтерського обліку.

При цьому, контролюючим органом не ставиться під сумнів право контрагентів позивача складати податкові накладні.

Так, в матеріалах справи наявні докази, про те, що ТОВ "Торговий Дім "2009" та ТОВ "Євробудмаш" на момент вчинення правочинів були зареєстровані як юридичні особи, тобто мали повний розмір правосубєктності, а найголовніше були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

До того ж, відповідачем не заперечується наявність відповідних податкових накладних на момент проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки.

Таким чином, висновок відповідача про неправомірне віднесення суми ПДВ за листопад 2009року в розмірі 2324,00 грн., за серпень 2009 року в розмірі 6 76,00 та за жовтень 2009 року в розмірі 4806,00 грн. є помилковим, оскільки підприємство позивача має належним чином оформлені податкові накладні, підтверджений факт оплати послуг (товарів) наданих контрагентами, що встановлено і в ході перевірки.

Отже, факт порушення КП "Кредо" підпункту 7.4.1 пункту. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ґрунтується на суб'єктивних припущеннях ревізорів та не підтверджений будь-якими доказами у справі.

Крім того, донарахована сума податку на додану вартість складається з наступного:

- підприємством до складу податкового кредиту в листопаді 2009 року включено суму податкового кредиту в розмірі 6566,00 грн по податковій накладній, виписаній ПП "Індбуд";

- підприємством до складу податкового кредиту включено суми ПДВ за вересень 2009 року в розмірі 2280,00 грн та за лютий 2010 року в сумі 1867 грн, по податковим накладним, виписаним ТОВ "ВКП "Стандарт ЛТД";

- підприємством до складу податкового кредиту включено суми ПДВ в розмірі 9383 грн по податковим накладним, виписаним ФОП ОСОБА_4;

Що стосується включення до податкового кредиту в листопаді 2009 року суми ПДВ в розмірі 6566,00 грн по податковій накладній, виписаній ПП "Індбуд" встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.10.20009р. між КП "Кредо" (Замовник) та Приватним підприємством "Індбуд" (Підрядник) укладено договір № 9, предметом якого стало те, що Замовник доручає, а Підрядник зобовязується виконати роботу по проведенню експертного дослідження електроустановок ВЛ-6 кВ у відповідності до умов даного договору, а Замовник зобовязується прийняти виконану роботу і оплатити її (пункт 1.1. Договору).

Продавцем послуг - ПП "Індбуд" виписано покупцю - КП "Кредо" податкову накладну від 11.11.2009 за № 11/11-1 на загальну суму 39395,94 грн в т.ч. ПДВ 6565,99 грн, яка відображена позивачем у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а сума ПДВ 6565,99 грн і була включена до складу податкового кредиту в листопаді 2009 року.

Поряд із цим, на думку відповідача, підставою для неправомірності такого включення стало те, що податкову декларацію ПП "Індбуд" із ПДВ за листопад 2009 року та додаток 5 "Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №9002297520 від 20.12.2009р. прийнято податковою інспекцією з відміткою "До відома".

При цьому, відповідачем ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи не ставилася під сумнів реальність вчинюваного правочину.

Вказані вище висновки відповідача не ґрунтуються на правових аргументах з огляду на слідуюче.

Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, замовник за законом не має права втручатися в господарську діяльність виконавця та контролювати дотримання ним правил ведення бухгалтерського та податкового обліку власних витрат.

Таким чином, в даному випадку, податковим органом фактично покладено на позивача вину за недоліки ведення податкового та бухгалтерського обліку ТОВ "Індбуд".

При цьому, оскільки згідно Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України, від 01.04.2006, № 171, статус "До відома" податкова звітність, отримує, в разі якщо податкова звітність, що надана органу ДПС платником податків, заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність (пункт 4.6.).

Згідно, наданого відповідачем додатку 5 до податкової декларації з ПДВ ПП "Індбуд" за листопад 2009 року, то останнім включено до податкового зобовязання суму по податковій накладній від 11.11.2009 за № 11/11-1 на загальну суму 39395,94 грн. в т.ч. ПДВ 6565,99 грн., що виписана ним КП "Кредо", а отже розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковим зобовязання контрагента не має.

Крім того, відповідно до норм Закону України "Про систему оподаткування за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Тобто, КП "Кредо" не наділене правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобовязань своїх контрагентів і не може нести відповідальність за їх дії, а наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної, підтверджений факт оплати послуг наданих контрагентом та факт наявності у ПП "Інбуд" права на виписування такої накладної, є підставою для включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 6565,99 грн. та, відповідно, нарахування штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим.

Що стосується включення до податкового кредиту суми ПДВ за вересень 2009 року в розмірі 2280,00 грн. та за лютий 2010 року в сумі 1867 грн., по податковим накладним, виписаним ТОВ "ВКП "Стандарт ЛТД".

В даному випадку, визначення спірних сум податкових зобовязань відповідачем повязується із тим, що при перевірці реєстрів отриманих податкових накладних та декларації з ПДВ встановлено включення податкових накладних під № 12 за вересень 2009 року та під номером 10 за лютий 2010 року виписаних ТОВ "ВКП" Стандарт ЛТД" всього на суму 24880,00 грн. в т.ч. ПДВ 4146,67 грн., які є факсовими копіями.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами податкового органу з наступних підстав.

Як встановлено в ході перевірки та вбачається із фактичних обставин справи 04.12.2009р. між КП "Кредо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційним підприємством "Стандарт ЛТД" укладено договір №10/1. Предметом якого стало надання послуг з атестації робочих місць на відповідність умовам праці, розробка проекту обґрунтовуючи матеріалів на отримання дозволу викидів забруднюючих речовин.

На виконання умов договору позивачем було перераховано ТОВ "ВКП "Стандарт ЛТД" грошові кошти всього в розмірі 24880,00 грн. в т.ч. ПДВ 4146,67 грн.

В свою чергу, ТОВ "ВКП "Стандарт ЛТД" виписано позивачу податкові накладні від 07.09.2009 за №116 на суму 13680,00 грн. в т.ч. ПДВ 280,00 грн. та від 08.02.2010 за № 10 на суму 11200,00 грн. в т.ч. ПДВ 1866,67 грн.

Зазначені податкові накладні були зареєстровані в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2009 року під № 12 та за лютий 2010 року під № 5 (копії реєстрів наявні в матеріалах справи), а суми ПДВ згідно вказаних податкових накладних були включені до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.

При цьому, реальність операції відповідачем не оспорюється та сумнів не викликає, більш того, позивачу не було донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток за результатом дослідженням даного правочину, у звязку із належним чином оформленими видатковими накладними, про що вказано у Акті (стор. 49 акту).

Разом із тим, відповідач не довів належними доказами факт надання до перевірки факсових копій податкових накладних, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Так, згідно із Додатком № 4 до акту перевірки "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки КП "Кребо" підтверджено, що до перевірки серед інших документів,надано податкові накладні (а не їх копії).

Також, в акті перевірки (стор. 49) зазначено, що під час перевірки посадовими особами підприємства надавались документи, що стосуються перевіряємого питання, також зазначено, що позивач в ході перевірки із порушенням не погодився.

До цього слід наголосити, що в ході перевірки перевіряючі за дослідженими податковими накладними підтвердили, що податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, встановили відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про надання послуг, їх вартість, суму податку на додану вартість.

При цьому, позивачем в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції надавалися оригінали податкових накладних від 07.09.2009р. за №116 та від 08.02.2010р. за № 10. Відповідач наведене не заперечує. Представник в суді апеляційної інстанції підтвердив надання до суду першої інстанції зазначених накладних.

Крім того, у відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, відповідальність платника податку настає у разі не підтвердження на момент перевірки сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, податковими накладними, а не у разі ненадання оригіналів податкових накладних.

У даному випадку є підтвердженими суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту.

Отже, відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Що стосується включення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 9383 грн по податковим накладним, виписаним ФОП ОСОБА_4 суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та фізичною особою ОСОБА_4 відбувалися господарські відносини у квітні, червні, липні 2008 року лютому та березні 2009 року, предметом яких стало придбання товару (трансформатор напруги, перемикач, амперметр, кіловольтметр, привод ПР-10, масло трансформаторне, КПД 12, фарба, диск, колеса "краз", камера "краз", распіратор "Росток ЗПК" пускач, автоматичний, вимикач, контактор).

Контрагентом позивача ФОП ОСОБА_4 за результатами господарських взаємовідносин виписано податкові накладні: від 18.07.2008 № 41 на загальну суму 38335,80 грн. в тому числі ПДВ 6389,30 грн.; від 12.06.2008 № 59 на загальну суму 6840,00 в тому числі ПДВ 1140,00 грн.; від 16.07.2008 № 69 на загальну суму 3888,00 грн. в тому числі ПДВ 648,00 грн.; від 16.07.2008 № 70 на загальну суму 982,80 грн. в тому числі ПДВ 163,80 грн.; від 19.02.2009 №1 на загальну суму 1596,00 в тому числі ПДВ 266,00 грн.; від 10.03.2009 №5 на загальну суму 4658,52 грн. в тому числі ПДВ 776,42 грн., які включені позивачем до реєстру отриманих накладних за відповідні місяці.

Як встановлено в ході перевірки КП "Кредо" перераховано грошові кошти ФОП ОСОБА_4 всього в розмірі 56301,12 грн. в тому числі ПДВ 9383,52 грн.

Як наслідок, КП "Кредо", сума сплачена за придбання товарів у ФОП ОСОБА_4, включена у валові витрати за відповідний податковий період в розмірі 47916,60 грн. та в податковий кредит до декларацій за відповідні звітні періоди в розмірі 9383,52 грн.

В даному випадку слід наголосити, що реальність операції відповідачем не оспорюється та сумнів не викликає, більш того, позивачу не було донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток за результатом дослідженням даного правочину, у звязку із належним чином оформленими видатковими накладними, про що вказано у Акті (стор. 50 акту).

Із положень абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, а саме: відсутність у податкових накладних місцезнаходження продавця та покупця, не перешкодили можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

При цьому, податкові накладні, ПДВ по яких включено в податковий кредит, складені та видані контрагентом позивача, який на момент їх видачі був зареєстрований як платник ПДВ, що підтверджено в ході судового розгляду справи.

До того ж, згідно із пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж платник податку. Ніяких інших підстав визнання податкової накладної недійсною Порядок не передбачає.

Таким чином, незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, у не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів підтвердження сум податку, а відтак не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень від 12.11.2010р.: №0000592301/3759, яким КП "Кредо" нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 24245,70 грн. (в тому числі за основним платежем 16758,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7487,70 грн.) та №0000602301/0/3760, яким КП "Кредо" нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 50 253 грн. (в тому числі за основним платежем 33 502 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16751 грн.), а тому необхідно визнати їх протиправними та скасувати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі№2а-6088/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 05.09.2011 р.