Ухвала суду № 20979592, 31.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 р.Справа № 2а-1670/1850/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ємельянової В.І.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукнафтохімбуд-інвест» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2011р. по справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукнафтохімбуд-інвест» <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчукнафтохімбуд-інвест», звернулось до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, у якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000501502/0/363 від 18.02.2011 р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо завищення позивачем податкового кредиту є помилковими та безпідставними.

Позивач зазначив, що господарська операція відносно купівлі-продажу самохідної установки для напільного формування бетонних виробів вібропрасуванням НВП-022 між позивачем та контрагентом ПП «Нафта-капітал» мала реальний характер. На підставі цього позивач вважає, що податковий кредит за листопад 2010 року був сформований позивачем відповідно до правил, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість». Правомірність віднесення сум до податкового кредиту, на думку позивача, підтверджується первинними документами, що містять усі обовязкові реквізити.

Відповідач проти позову заперечував та, посилаючись на висновки акту перевірки щодо взаємовідносин позивача з ПП «Нафта-капітал», вказав на неможливість реального здійснення фінансово-господарської операції між позивачем та його контрагентом ПП «Нафта-капітал». Відповідач вказав, що позивачем було штучно сформовано податковий кредит за листопад 2010 року на суму 66666,67 грн. Також відповідач зазначив, що у ПП «Нафта-капітал» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

На думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято правомірно та згідно з вимогами чинного законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукнафтохімбуд-інвест» до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено питання щодо неправомірності висновків Кременчуцької ОДПІ, викладених у акті перевірки, та висновків щодо неправомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції відносно неналежно оформленої товарно-транспортної накладної, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчукнафтохімбуд-інвест», вказав, що згідно з умовами договору купівлі-продажу № 1/11 від 10.11.2010 р. позивач самостійно та за власний рахунок здійснював демонтаж та перевезення товару. На підставі вказаного, позивач вважає, що контрагент ПП «Нафта-капітал» не може бути вантажовідправником, а тому не повинен, на думку позивача, ставити в товарно-транспортній накладній підпис та засвідчувати його печаткою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19.01.2011 року по 31.01.2011 року Кременчуцькою обєднаною податковою інспекцією в Полтавській області проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Кременчукнафтохімбуд-інвест», поданих за листопад 2010 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт № 383/15-322/30311153 від 31.01.2011 року, яким, на думку Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, встановлено порушення ТОВ «Кременчукнафтохімбуд-інвест» п.п. 1.7 ст.1, п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 66666, 67 грн. (а.с. 44-48).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000501502/0/363 від 18.02.2011 р, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83333, 34 грн., у тому числі 66666, 67 грн. - за основним платежем, 16666, 67 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 6).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, викладені у акті перевірки позивача є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 0000501502/0/363 від 18.02.2011 р., прийняте на їх підставі - правомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкової служби про завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2010 року та відповідно заниження суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Нафта-капітал» ґрунтувались на відсутності у позивача належним чином оформлених документів в підтвердження здійснення господарської операції з контрагентом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ПП «Нафта-капітал» було укладено договір купівлі-продажу № 1/11 від 10.11.2010 року (а.с. 7-8). За умовами даного договору продавець, ПП «Нафта-капітал», зобовязується передати у власність покупцю, ЗАТ «Кременчукнафтохімбуд-інвест», самохідну установку для напільного формування бетонних виробів вібропрасуванням НВП-022, а покупець зобовязаний прийняти вказаний товар та виплатити за нього ціну в порядку, передбачену вказаним договором.

На виконання умов договору № 1/11 від 10.11.2010 року ПП «Нафта-капітал» надало товариству «Кременчукнафтохімбуд-інвест» податкову накладну № 161 від 10.11.2010 року (а.с. 12).

Сума за вказаною накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2010 року.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Реальність здійснення господарських операцій з придбання самохідної установки для напільного формування бетонних виробів вібропрасуванням НВП-022 за договором купівлі-продажу № 1/11 від 10.11.2010 року позивач обґрунтовував актом прийому передачі від 10.11.2010 року (а.с. 9), рахунком № 161 від 10.11.2010 р., (а.с. 10), накладною № 161 від 10.11.2010 року (а.с. 11), платіжними дорученнями № 1163 від 14.12.2010 року, № 1203 від 21.12.2010 року, № 35 від 17.01.2011 року, № 1246 від 26.01.2011 року (а.с. 17-21).

Колегія суддів вважає, що вказані документи не є достатнім доказом реальності виконання угод, укладених між позивачем та його контрагентом, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції.

За умовами пункту 4.1 договору купівлі-продажу № 1/11 від 10.11.2010 року демонтаж та перевезення товару здійснюється покупцем шляхом самовивозу.

На підтвердження факту перевезення позивачем надано товарно-транспортну накладну від 10.11.2010 року (а.с. 50). Із вказаної накладної вбачається, що перевезення було здійснено приватним підприємцем ОСОБА_1 на замовлення ТОВ «Кременчукнафтохімбуд-інвест».

Колегія суддів зазначає, що галузь діяльності з надання послуг перевезення вантажів регулюється Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» тощо.

Статтею 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобовязані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Між тим, позивачем не було надано до суду договору перевезення вантажу, укладеного у письмовій формі, на підтвердження реальності здійснення перевезення товару приватним підприємцем ОСОБА_1.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача належним чином оформлених документів здійснення перевезення, а відтак колегія суддів вважає непідтвердженою реальність здійснення перевезення товару та неправомірним формування позивачем податкового кредиту за листопад 2010 року.

Частиною 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Абзацом 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Відповідно до п. 11.5 Правил перевезень товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Як вбачається із товарно-транспортної накладної, наданої позивачем як доказ реальності здійснення господарської операції, на підставі якої сформовано податковий кредит, вантажовідправником значиться ПП «Нафта-капітал». Між тим, всупереч п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні в товарно-транспортній накладній відсутні підпис та печатка вантажовідправника ПП «Нафта-капітал».

Враховуючи вказане, колегія суддів виходить з того, що позивачем на надано товарно-транспортної накладної, яка відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки позивачем не доведено реальності господарських операцій, за якими був сформований податковий кредит з податку на додану вартість по податковій накладній, що була видана на виконання договору купівлі-продажу № 1/11 від 10.11.2010 року, та відсутні докази реального вчинення господарської операції, то це виключає правомірність визначення позивачем податкового кредиту за такою операцією, незважаючи на наявність податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукнафтохімбуд-інвест» залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2011р. по справізалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Ємельянова В.І.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Ємельянова В.І. Повний текст ухвали виготовлений 05.09.2011 р.