Ухвала суду № 20979552, 31.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 р.Справа № 2а-7641/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ємельянової В.І.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПАРТНЕР" <Список ><Текст >

до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Будпартнер», звернувся до суду з позовом до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області, у якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області:

1) № 0000082301/0 від 25.02.2010 р.;

2) № 0000072301/0 від 25.02.2010 р.;

3) № 0000082301/1 від 26.03.2010 р.;

4) № 0000072301/1 від 26.03.2010 р.;

5) № 0000082301/3 від 02.09.2010 р.;

6) № 0000072301/3 від 02.09.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновку відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Будтехмонтаж». Позивач зазначив, що реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Будтехмонтаж» підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку і звітності.

Відповідач проти позову заперечував та вказав, що оскаржувані позивачем рішення прийняті на підставі чинного законодавства. Відповідач вказав, що під час проведення перевірки діяльності позивача було встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 745 856,00грн. та завищення податкового кредиту на суму 149171,20 грн. Вказані суми були віднесені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту на підставі нікчемного, як на думку відповідача, правочину, який не був направлений на реальне настання правових наслідків та суперечив моральним засадам суспільства.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від21 грудня 2010 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будпартнер».

Визнано нечинними податкові повідомлення - рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0000082301/0 від 25.02.2010 р.; № 0000072301/0 від 25.02.2010 р.; № 0000082301/1 від 26.03.2010 р.; № 0000072301/1 від 26.03.2010 р.; № 0000082301/3 від 02.09.2010 р.; №0000072301/3 від 02.09.2010 р. Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Роменською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будпартнер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по правових відносинах з ТОВ «Будтехмонтаж» за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 0094/2301/32429803 від 15.02.2010 року (а.с. 20-38).

На думку відповідача, під час проведення перевірки були встановлені наступні порушення товариством «Будпартнер» вимог податкового законодавства:

1)п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 1, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено валові витрати та занижено податок на прибуток за 2008 рік у сумі 186464 грн.;

2)п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 1, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за період з жовтня 2008 року по грудень 2008 року в сумі 149171,20 грн.

На підставі висновків акту перевірки Роменською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області прийняті податкові повідомлення рішення:

1)№ 0000082301/0 від 25.02.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 223756,80 грн. (а.с. 40);

2)№ 0000072301/0 від 25.02.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 279696 грн. (а.с. 39).

Позивач, не погодившись із вказаними повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку, проте скарги товариства були залишені без задоволення, а податковими органами прийняті нові податкові повідомлення рішення: № 0000082301/1 від 26.03.2010 р.; № 0000072301/1 від 26.03.2010 р.; № 0000082301/3 від 02.09.2010 р.; № 0000072301/3 від 02.09.2010 р. (а.с. 41, 42, 43, 44).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності заявленого позову про скасування податкових повідомлень рішень Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0000082301/0 від 25.02.2010 р.; № 0000072301/0 від 25.02.2010 р.; № 0000082301/1 від 26.03.2010 р.; № 0000072301/1 від 26.03.2010 р.; № 0000082301/3 від 02.09.2010 р.; №0000072301/3 від 02.09.2010 р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення суми валових витрат та суми податкового кредиту з податку на додану вартість стало укладення між ТОВ «Будпартнер» та ТОВ «Будтехмонтаж» нікчемного, на думку податкового органу, договору субпідряду, укладеного без мети настання правових наслідків та поза межами господарської діяльності.

Висновки відповідача про нікчемність договору підряду № 1/10 від 01.10.2008 року ґрунтувалися на відсутності у ТОВ «Будтехмонтаж» умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, в звязку з чим відповідач прийшов до висновку про відсутність у ТОВ «Будтехмонтаж» фінансово-господарської діяльності.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладення договору підряду з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Із матеріалів справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інжстрой» уклало з ТОВ «Будпартнер» договір підряду № 16/09 від 16.09.2008 року (а.с. 125-126). За умовами договору ТОВ «Будпартнер» зобовязувався здійснити роботу по будівництву та замощенню території ЗАТ «Крафт Фудз Україна» м. Тростянець.

01 жовтня 2008 року ТОВ «Будпартнер» уклало договір субпідряду з ТОВ «Будтехмонтаж» № 1/10 щодо виконання роботи по будівництву та замощенню території ЗАТ «Крафт Фудз Україна» м. Тростянець (а.с. 65-66).

Відповідно до п.1.4 договору підряду № 1/10 від 01.10.2008 року ТОВ «Будтехмонтаж» зобовязалося виконати, а позивач зобовязався прийняти та оплатити роботи по будівництву та замощенню території ЗАТ «Крафт Фудз Україна» м. Тростянець.

Додатковими угодами до договору підряду № 1/10 від 01.10.2008 року передбачено розрахунок договірної ціни за виконані роботи та умови і строки передачі підряднику необхідну для виконання роботи документацію (а.с.67, 68, 69).

Умовами вказаного договору підряду передбачено, що замовник (ТОВ «Будпартнер») зобовязаний прийняти виконані роботи в строк не пізніше 3-х днів після її завершення і здійснити остаточний розрахунок за них.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне виконання договорів підряду між позивачем та ТОВ «Будтехмонтаж» підтверджено довідками про вартість виконаних підрядних робіт (а.с. 71, 73, 77), локальними кошторисами, відомостями ресурсів до локальних кошторисів, розрахунками витрат по видам робіт, а також податковими накладними (а.с. 72, 74, 78), актами приймання виконаних робіт.

Отже, матеріалами справи доведено, що вказані договори укладені з метою здійснення господарської діяльності, спрямовані на реальне настання економічних результатів такої діяльності та отримання прибутку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на нікчемність договору підряду, укладеного між позивачем та ТОВ «Будтехмонтаж» в звязку з відсутністю у ТОВ «Будтехмонтаж» технічного персоналу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Таким чином, законодавством передбачено право ТОВ «Будтехмонтаж» виконувати зобовязання, взяті перед позивачем за договором підряду як самостійно, так і з залученням третіх осіб, тому відсутність працівників у ТОВ «Будтехмонтаж» не підтверджує неможливість реального здійснення ним робіт за укладеними позивачем угодами.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Будтехмонтаж» договору підряду з підстав відсутності у ТОВ «Будтехмонтаж» основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності у ТОВ «Будтехмонтаж», колегія суддів вважає необґрунтованими.

Умовами договору підряду передбачено, що ТОВ «Будтехмонтаж» зобовязувалося виконати підрядні роботи на обєкті, визначеному позивачем. Предметом вказаного договору є виконання певних робіт по будівництву та замощенню території, а не придбання будь-якого товару, який потребує перевезення та зберігання в певному місці.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного позивачем з ТОВ «Будтехмонтаж», слугував акт перевірки № 0094/2301/32429803 від 15.02.2010 року, в якому викладені твердження відповідача про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентом ТОВ «Будтехмонтаж» містить ознаки нікчемності. Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів.

Спірний договір підряду, укладений між позивачем та ТОВ «Будтехмонтаж», не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень, на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то колегія суддів приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Отже, враховуючи встановлення колегією суддів факту реального виконання робіт, обумовлених спірним договором підряду, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та ненадання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2008 року сум податку на додану вартість сплачених за операціями, проведеними на підставі договору підряду, укладеного з ТОВ «Будтехмонтаж», виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

Судом першої інстанції було встановлено та не заперечувалось відповідачем у справі, що в період виконання робіт, з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року, ТОВ «Будтехмонтаж» перебувало в реєстрі платників податку, подавало звіти до ДПІ в Голосіївському районі м. Києва. Отже, на момент видачі податкових накладних ТОВ «Будтехмонтаж» мало статус платника податку на додану вартість.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за період з жовтня по грудень 2008 року на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих товариством «Будтехмонтаж» (а.с. 72, 74, 78).

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за період жовтень-грудень 2008 року на підставі виданих товариством «Будтехмонтаж» податкових накладних.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначені вище пункти 5.1, 5.2 повинні застосовуватися у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, зі змісту вказаних положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відсутність безпосереднього зв'язку витрат по придбанню товару з господарською діяльністю позивача, вказує на незаконність включення відповідних сум до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем документально підтверджено факт отримання послуг за договором підряду, укладеного з ТОВ «Будтехмонтаж», та його використання у власній господарській діяльності. На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що витрати понесені позивачем у період з жовтня по грудень 2008 року за господарськими операціями, проведеними на підставі договірних відносин з ТОВ «Будтехмонтаж», позивачем сформовано з дотриманням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було нараховано позивачу податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 223756,80 грн. та з податку на прибуток у сумі 279696 грн.

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. по справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Ємельянова В.І.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Ємельянова В.І. Повний текст ухвали виготовлений 05.09.2011 р.