Ухвала суду № 20979236, 15.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 р.Справа № 2а-4088/10/1670 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.03.2011 р. по справі№2а-4088/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІС-АГРО"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТТІС - АГРО",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2010 року № 0000692302/0;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2010 року №0000682302/0;

- визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу №1/1533 від 02.09.2010 року;

- визнати протиправними дії відповідача по включенню у облікову картку ТОВ суму в розмірі 23947,15 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від09.03.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІС - Агро" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 17 серпня 2010 року № 0000692302/0 та №0000682302/0.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІС- Агро" судові витрати в розмірі 1 гривня 70 копійок.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.03.2011р. в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття постанови в оскаржуваній частині при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Відповідач надав письмову заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТТІС-Агро" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 25.04.2008 року, з 30.04.2008 року перебуває на обліку ДПІ у м. Полтаві.

04.08.2010 року податковим інспектором ДПІ у м. Полтаві, згідно п.1, п.4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІС-Агро" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ "Трансагроресурс" (код за ЄДРПОУ 36422073) за період: з 13 березня 2009 року по 31 березня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.08.2010 року№ 6981/23-4/35926373, згідно висновків якого перевіркою встановленого порушення ТОВ "АТТІС-Агро":

- підпункту 5.2.1, пункту 5.2, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48004,83 грн., у тому числі: за 9 місяців 2009року - 21483,00 грн., за 1 квартал - 26522,00 грн.

- підпунктів 7.4.5 пункту. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 9601,00 грн., в тому числі: за вересень 2009 року -4296,60 грн, лютий 2010 року -5304,04 грн. (т.1, а.с.41-50).

Не погодившись із висновками акту перевірки, 11.08.2010 року ТОВ "АТТІС-Агро" направив до ДПІ у м. Полтаві заперечення на акт від 04.08.2010р. № 6981/23-4/35926373.

ДПІ у м. Полтаві за вих. № 18846/10/23-438 від 17.08.2010 року надано ТОВ "АТТІС-Агро" відповідь на заперечення, згідно із якою до акту у пункт 1 розділу 4 "Висновки" внесено зміни, а саме: пункту 5.1., підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9, пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого платником занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 12001,25 грн у тому числі по періодах: за 3 квартал 2009 року 5370,75 грн., за 2009 року 537, 75 грн., за 1 квартал 2010 року 6630, 50 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення рішення №0000682302/0 від 17.08.2010 р., яким ТОВ "АТТІС-Агро" за порушення п.п. 5.2.1, п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 15475,65 грн., в тому числі: за основним платежем 12001,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3474,40 грн. (а.с. 21); податкове повідомлення-рішення №0000692302/0, яким ТОВ "АТТІС-Агро" за порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 14401,50 грн., в тому числі: за основним платежем 6901,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4800,50 грн. (а.с. 19).

Також встановлено, що між ТОВ "АТТІС-Агро" та Приватним підприємством "Трансагроресурс" (код 36422073) мали місце господарські відносини у вересні 2009 року та в лютому 2010 року, предметом яких стало придбання сільськогосподарської продукції пшениці.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Полтаві від 17 серпня 2010 року № 0000692302/0 та №0000682302/0, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про не підтвердження фактичного отримання зерна та реального його транспортування в ході судового розгляду справи.не знайшов свого документального та нормативного підтвердження.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що надані письмові докази підтверджують понесені підприємством у вересні 2009 року та лютому 2010 року валові витрати; сформований за вказаний період податковий кредит підтверджується податковими накладними; факт оплати підтверджується відповідними банківськими виписками.

Крім того, товар (сільськогосподарська продукція) придбавалися позивачем у ПП "Трансагроресурс" з метою використання у власній господарській діяльності. На момент вчинення правочинів (вересень 2009 року та лютий2010 року) ПП "Трансагроресурс" мало статус юридичної особи та реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи не вчинялися, зареєстровано як платник податку на додану вартість та на момент вчинення правочинів реєстрація скасована чи анульована не була.

Суд першої інстанції вважав, що доводи відповідача про те, що правочини, укладені між ТОВ "АТТІС-Агро" та Приватним підприємством "Трансагроресурс", суперечать інтересам держави та суспільства і не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, не підкріплені належними доказами та рішеннями суду про визнання правочинів такими. До того ж, під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом ПП "Трансагроресурс" правочини не віднесено законом до нікчемних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування першої податкової вимоги №1/1533 від 02.09.2010 р., суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність даної позовної вимоги, оскільки ДПІ у м. Полтаві відкликано цю податкову вимогу (лист №2119/10/24-235 від 24.09.2010р.).

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання протиправними дій відповідача по включенню у облікову картку позивача суму в розмірі 23947,15 грн., суд першої інстанції, враховуючи приписи пункту 5.4. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р, № 253 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), посилався на те, що відсутність інформації у ДПІ у м. Полтаві на дату настання граничного строку сплати податкового зобовязання про судове оскарження податкових повідомлень-рішень було обєктивною підставою для включення у облікову картку ТОВ "АТТІС- Агро" суми 23947,15 грн. Поряд з цим, встановлено, що 16.09.2010 р. суми податкових зобовязань ТОВ " АТТІС Агро" по оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням виведені з реєстру податкових повідомлень та обліковуються в окремому реєстрі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчать письмові докази, 27.05.2010 року ДПІ у м. Полтаві за вих. № 11580/10/23-136 направлено ТОВ "АТТІС-Агро" лист про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин з ПП "Трансгроресурс" за період з 13.03.2009 р. по 31.03.2010 р. по першій ланці ланцюга проходження ТМЦ, робіт, послуг відповідно до виписаних (оформлених) податкових накладних та включення результатів таких операцій по податковому обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях. У зазначеному листі податковий орган витребував копії податкових накладних по договору, укладеному між ТОВ "АТТІС-Агро" та ПП "Трансагроресурс"; реєстрів виданих (отриманих) податкових накладних, до яких включено зазначені податкові накладні; декларації по ПДВ за відповідні місяці; первинні документи, які підтверджують реалізацію (придбання) товару; вказати постачальників реалізованої продукції (назву підприємства, реквізити, індивідуальний податковий номер), а також копії податкових накладних, згідно яких було придбано дану продукцію (номер. дата, сума).

ТОВ "АТТІС-Агро" за вих. № 88 від 09.06.2010 надало відповідь, зокрема про те, що у 2009 -2010 роках ТОВ "АТТІС-АГРО" мали взаємовідносини із ПП "Трансагроресурс" (код 36422073) по закупівлі пшениці. Розрахунки за зерно пшениці проводилися через розрахунковий рахунок, заборгованості не має. Договір, укладений у 2009 році між ТОВ "АТТІС-АГРО" та ПП "Трансагроресурс", податкова накладна за 2009 рік, первинні документи, які підтверджують придбання товару у 2009 році були викрадені невідомими особами. Про викрадення документів за 2009 рік повідомлено в правоохоронні органи (талон-повідомлення №335 від 12.03.2010 р.). Однак, до цього часу документи не знайдено, особу, причетну до викрадення, не встановлено. Надано копії податкової накладна № 32 від 24.02.2010, декларації по ПДВ за вересень 2009 року, декларації по ПДВ за лютий 2010 року.

Як свідчить акт перевірки, на підстави якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, підставою для висновку про заниження підприємством позивача податку на прибуток на загальну суму 15475,65 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 14401,50 грн. є дослідження відповідачем у перевіряємому періоді господарських відносин позивача з Приватним підприємством "Трансагроресурс" (код 36422073).

Відповідач на підставі поданих документів дійшов висновку про не підтвердження фактичного отримання зерна та реального його транспортування, оскільки перевіркою не встановлено факт передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання сільськогосподарської продукції та відсутністю самого факту отримання ТОВ "Аттіс - Агро" сільськогосподарської продукції від ПП «Трансагроресурс»по взаєморозрахунках, з якими правочин визнано нікчемним. Для перевірки ТОВ "АТТІС - Агро" не надано накладних на придбання товарів, актів виконаних робіт, податкових накладних, документів, що підтверджують оплату за отримані товари (послуги). Власні основні засоби у ТОВ «Аттіс Агро»відсутні, відсутні умови для зберігання товарно-матеріальних цінностей. Для перевірки підприємством не надані перевізні документи, які б підтвердили факт відправлення товарно-матеріальних цінностей залізничним транспортом, товарно-транспортні накладні перевіркою не виявлено.

Перевіркою встановлено відсутність документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, здійснення ведення даних фінансового (грошового обліку). Відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності до ст. 3 Господарського Кодексу України.

Виходячи з вище викладеного, договір між ТОВ "АТТІС - Агро" та постачальником ПП «Трансагроресурс»відповідно до пп. 1. 2 ст. 215. пп. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

А тому, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги.

Як свідчать письмові докази, в період, який перевірявся, одним із основних видів діяльності ТОВ "АТТІС Агро" було здійснення оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "АТТІС Агро" у вересні 2009 року та в лютому 2010 року мав господарські відносини з Приватним підприємством "Трансагроресурс", предметом яких було придбання пшениці.

За результатами господарських взаємовідносин контрагентом ТОВ "АТТІС Агро" ПП "Трансагроресурс" виписано податкову накладну від 23.09.2009 р. за № 95 на загальну суму 25779,60 грн., в тому числі ПДВ 4296,00 грн., яка включена ТОВ "АТТІС Агро" до реєстру отриманих накладних (пункт 69) за вересень 2009 року (т.1, а.с. 85).

29.09.2009 року ТОВ "АТТІС-Агро", згідно платіжного доручення №1325, перераховано ПП " Трансагроресурс" грошові кошти в розмірі 25779,60 грн., за призначенням платежу "за пшеницю по рахунку № 155 від 23.09.2009 р., в т.ч. ПДВ - 4296,60 грн" (1, а.с.99).

Згідно оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 631 «Контрагенти» за вересень 2009 року позивачем включено в оборот цю суму за вказаний період (т.1, а.с.103).

Як наслідок, ТОВ "АТТІС Агро" сума, сплачена за придбання пшениці у ПП "Трансагроресурс", включена у валові витрати за відповідний податковий період в розмірі 21779,60 грн та в податковий кредит до декларації за вересень 2009 року (додаток № 5) в розмірі 4296,60 грн. (т.1, а.с.28-34).

Суд першої інстанції правомірно вважав, що за результатами позапланової перевірки з 20.01.2010 по 28.01.2010 ТОВ "АТТІС-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.12.2008 по 31.12.2009 , податкового законодавства з інших податків, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 (акт перевірки від 01.02.2010 № 596/23-1/35926373) порушень, зокрема по господарських операціях із ПП "Трансагроресурс" встановлено не було, реальність операцій під сумнів не ставилась, валові витрати та податковий кредит за вересень 2009 року підтверджено.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 925/11205 від 25.08.2005 р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для не врахування акту документальної перевірки від 01.02.2010 № 596/23-1/35926373, як і правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що акт документальної перевірки від 01.02.2010 № 596/23-1/35926373 є належним носієм доказової інформації.

До того ж, аналізуючи висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки від 04.08.2010 р., суд першої інстанції вважав, що навіть наявність на момент перевірки 04.08.2010 р. первинних документів за вересень 2009 року не вплинуло б на висновки про нереальність господарських відносин між позивачем та ПП "Трансагроресурс", які суд вважав недоведеними.

Також, у відповідності до наявних в справі доказів, вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини із ПП "Трансагроресурс" по придбанню сільськогосподарської продукції пшениці в лютому 2010 року.

ПП "Трансагроресурс" (продавець) виписано податкову накладу №32 від 24.02.2010 ТОВ " АТТІС-Агро" (покупець) на загальну суму 31826,20 грн в тому числі ПДВ 5604,37 грн за придбання пшениці кількістю 25,060 т, копія накладної приєднана до матеріалів справи та включена до реєстру отриманих накладних (пункт 25) за лютий 2010 року (т.1, а.с.93, 98, 100).

Також, 24.02.2010 ПП "Трансагроресурс" виписано рахунок №36 на оплату за поставку пшениці (25,06 т) на суму 31826,20 грн та видаткову накладну № 36 від 24.02.2010 (т.1, а.с.101,104).

ТОВ " АТТІС-Агро" надано суду суду копію товарно-транспортної накладної №24/07 від 24.02.2010р., згідно із якою автомобілем "Камаз" ВІ 82-99 (водій Козуб А.Н.) з пункту відвантаження Н.Санжари - вантажовідправник ПП "Трансагроресурс" здійснено перевезення пшениці вантажоотримувачу ТОВ "АТТІС- Агро" пункту розвантаження Полтавський КХП (т.1, а.с.108).

Як вбачається із матеріалів справи 25.02.2010 ТОВ "АТТІС-Агро" згідно платіжного доручення №1608 перераховано ПП "Трансагроресурс" грошові кошти в розмірі 31 826 грн., за призначенням платежу «за пшеницю»по рахунку № 36 від 24.02.2010 в т.ч. ПДВ -5304,37 грн (т.1, а.с.100).

Також, як видано із оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 контрагенти за лютий 2010 року позивача ПП "Трансагроресурс" включено в оборот за вказаний період (т.1, а.с.104).

Як наслідок ТОВ "АТТІС Агро" сума сплачена за придбання пшениці у ПП "Трансагроресурс" включена у валові витрати за відповідний податковий період в розмірі 26521,83 грн та в податковий кредит до декларації за лютий 2010 року (додаток № 5) в розмірі 5304,37 грн. (т.1, а.с.35-40).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”

містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно листа Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" від 10.08.2010, зерно пшениці 3-го класу в кількості 26040 кг, завезене на ДП Полтавський КХП ТОВ "АТТІС-АГРО" на давальницьку переробку 23.09.2009 згідно ТТН №046333, включено в акт переробки №193 від 19.10.2009 загальною кількістю 601643 кг. Пшениця 3-го класу в кількості 25060 кг, завезена ТОВ "АТТІС-АГРО" на давальницьку переробку 24.02.2010 згідно ТТН № 030791, включена в акт переробки №9 від 26.02.2010 загальною кількістю 702431 кг (т.1, а.с. 106).

До листа додано товарно-транспортні накладні: № 046333 від 23.09.2009 та № 030791 від 24.02.2010, згідно із автомобілем з пункту відвантаження Н.Санжари - вантажовідправник ПП "Трансагроресурс" здійснено перевезення пшениці вантажотримувачу ТОВ " АТТІС- Агро" до пункту розвантаження - Полтавський КХП (т.1, а.с.107-108).

Як видно із вказаних документів, в дні укладення господарських правочинів позивачем із ПП " Трансагроресурс" 23.09.2010 та 24.02.2010 по придбанню пшениці, придбаний товар було транспортовано до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", яка після переробку вигляді борошна була реалізована іншим субєктам господарювання, що підтверджується копіями довіреностей, копіями видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Доказів недостовірності представлених документів відповідач до суду не подав, а відтак суд при розгляді і вирішенні справи сприймає указані документи як належні і допустимі докази щодо реальності вчинюваних правочинів між позивачем та ПП "Трансагроресурс".

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені докази спростовують висновки перевірки щодо відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій, а отже і підстави для нарахування податкового зобовязання у звязку із завищенням валових витрат в цій частині є необґрунтованими.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” 03.04.1997, № 168/97-ВР (чинного на момент спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Податкова накладна, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, контрагент позивача (Приватне підприємство "Трансагроресурс") зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 36422073; відповідно до копії витягу із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, станом на 21.09.2010, в тому числі і на момент вчинення правочинів (вересень 2009 року та лютий2010 року), ПП "Трансагроресурс" мало статус юридичної особи та реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи не вчинялися (т.1, а.с.58, 172-173).

Відповідно до копії свідоцтва № 084468 ПП "Трансагроресурс" було зареєстровано як платник податку на додану вартість з 27.03.2009 та на момент вчинення правочинів реєстрація скасована чи анульована не була (т.1, а.с.69).

Таким чином, обґрунтованим ним є висновок суду першої інстанції про те, що суми ПДВ, включені позивачем до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, є правомірним, як і обґрунтованим є висновок, що позивачем дотримано вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд першої інстанції правомірно посилався на те, що позивачем надано належні докази, що підтверджують понесені підприємством у вересні 2009 року та лютому 2010 року валові витрати, а сформований за вказаний період податковий кредит підтверджується податковими накладними, факт оплати підтверджується відповідними банківськими виписками.

Крім того, позивачем надано докази, які свідчать про те, що його контрагентом,

Приватним підприємством "Трансагроресурс", було в повному обсязі задекларовано операції із ТОВ "АТТІС Агро", а на підставі даних податкових декларацій, звітів, даних актів перевірок, не може бути встановлено відсутність господарської операції, відсутність обєкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичні обставини, які б спростовували реальність проведення господарських операцій та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Суд першої інстанції обґрунтовано не врахував доводи відповідача про те, що досліджені правочини очевидно суперечать інтересам держави та суспільства і не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки такі доводи не підкріплені належними доказами або рішеннями суду про визнання правочинів такими.

Судом першої інстанції встановлено, і про це свідчать письмові докази, що в період, який перевірявся, одним із основних видів діяльності ТОВ "АТТІС Агро" було здійснення оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин; зазначена обставина також знайшла своє відображення в акті перевірки.

За результатами спірних господарських взаємовідносин з ПП "Трансагроресурс", позивач придбав сільськогосподарську продукцію (пшеницю).

Тому, на підставі зазначених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що товар (сільськогосподарська продукція) придбавалися позивачем у ПП "Трансагроресурс" з метою використання у власній господарській діяльності і відповідач не спростував зазначений факт.

Згідно копії витягу із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємцівстаном на 21.09.2010 одним із видів діяльності ПП "Трансагроресурс" є оптова торгівля зерном насінням та кормами для тварин, що повністю відповідає меті вчинених правочинів між контрагентами (т.1, а.с.173).

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані письмові докази, надавши їм належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача, який зобовязаний надати докази, які свідчать про правомірність його дій та законність прийнятих рішень.

Однак, відповідач, заперечуючи проти позову, не надав беззаперечних доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2010 року № 0000692302/0, №0000682302/0.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від09.03.2011р. по справі№2а-4088/10/1670 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги

постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтавізалишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.03.2011 р. по справі№2а-4088/10/1670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТТІС-АГРО" доДержавної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст >