Ухвала суду № 20979108, 15.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 р.Справа № 2а-4262/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника відповідача Говорун М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від02.06.2011 р. по справі№2а-4262/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛДІНГ-СЕРВІС"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дї,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛДІНГ-СЕРВІС", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив визнати протиправним рішення № 74 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Білдінг-Сервіс" (код ЄДРПОУ 24276072), яке складене 08.04.2011 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова; зобов'язати відповідача повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Білдінг-Сервіс" оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №28761032.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення вимог абзацу "и" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України при прийнятті відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, який був зареєстрованим платником ПДВ не за добровільним рішенням.

Позивач зазначив, що пунктом 1 Прикінцевих положень ПК України встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Правова норма про обов'язковість здійснення операцій в обсязі понад 50% протягом останніх 12 місяців виключно з платниками ПДВ з метою унеможливлення позбавлення статусу платника ПДВ, з'явилася лише 01 січня 2011 року.

Враховуючи наведене позивач вважає, що відповідачем застосовано до нього відповідальність за діяння, яке не визнавалося порушенням та не спричиняло анулювання реєстрації платника ПДВ.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від02.06.2011 р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛДІНГ -СЕРВІС".

Визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №74 від 08.04.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "БІЛДІНГ-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 24276072).

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЛДІНГ-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 24276072) оригінал Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №28761032.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛДІНГ-СЕРВІС" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від02.06.2011 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "БІЛДІНГ-СЕРВІС".

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Зокрема, відповідач зазначає, норма п.п. 184.1 ст. 184 Податкового Кодексу пом'якшує відповідальність особи, бо розповсюджується тільки на добровільно зареєстрованих платників та на обсяги постачання товарів іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців, які сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання, коли ж за Законом України «Про податок на додану вартість», який діяв до набрання чинності Податкового Кодексу, погіршував ситуацію платника, а саме: розповсюджується на усіх платників податків ПДВ та декларацію платника, що свідчить про відсутність оподатковуваних поставок без встановлення особливих умов, як це передбачено в ПК.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до Свідоцтва №28761032 від 01.02.2005 року, виданого ДПІ у Київському районі м. Харкова, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛДІНГ-СЕРВІС" мало статус зареєстрованого платника податку на додану вартість.

Згідно рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 74 від 08 квітня 2011 року, прийнятого на підставі абзацу "и" п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України, анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "БІЛДІНГ-СЕРВІС".

Як свідчить довідка № 74 від 07.04.2011 р., на підставі якої податковим органом проведено анулювання реєстрації платника ПДВ, підприємством ТОВ "БІЛДІНГ-СЕРВІС" здійснено постачання товарів/послуг за останні 12 календарних місяців (у період з 01.03.2010р. по 28.02.2011р.) на загальну суму 1784,00 грн., в тому числі іншим платникам податку на 0,00 грн., що менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ з підстав передбачених абзацом "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, можливо лише при виникненні та існуванні вказаних обставин після 01.01.2011 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України, оскільки до цього дії позивача не були порушенням та узгоджувалися із вимогами діючого нормативно - правового акту - Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно абзацу "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

До набрання чинності Податковим кодексом України правовідносини з приводу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість були визначені пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р.

Вказаною нормою було визначено вичерпний перелік підстав, за яких орган державної податкової служби мав право провести анулювання реєстрації платника ПДВ.

Так, відповідно до положень п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а)платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б)ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в)особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г)зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання; д)установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними; є) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "є" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Колегія суддів зазначає, що приписи пункту 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" не містить норми, яка б встановлювала таку підставу для анулювання реєстрації платника ПДВ як "обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання". Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. При цьому його норми, за загальним правилом, застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Враховуючи наведене, не можуть мати зворотної дії юридичні норми, які встановлюють нові права й обов'язки чи заборони, оскільки порушення таких прав, невиконання таких обов'язків, недотримання таких заборон завжди буде новим видом, новим "складом" правопорушень. При цьому слід зазначити, що до набрання чинності Податковим кодексом України, дії відповідача не мали ознак порушення вимог нормативно - правових актів, за які податковий орган зобов'язаний був прийняти рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ з підстав передбачених абзацом "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, можливо лише при виникненні та існуванні вказаних обставин після 01.01.2011 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України, оскільки до цього дії позивача не були порушенням та узгоджувалися із вимогами діючого нормативно - правового акту, тобто Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується

на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди зобовязані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суд зобовязаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від02.06.2011 р. по справі№2а-4262/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від02.06.2011 р. по справі №2а-4262/11/2070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БІЛДІНГ-СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дї залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст >