Ухвала суду № 20979031, 08.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2011 р.Справа № 2а-13660/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Межерицького А.О.

представника відповідача Долошко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від10.02.2011 р. по справі №2а-13660/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна консалтингова компанія"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна консалтингова компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.04.2010 року № 0000012300/0 та № 0000330070/0, від 11.06.2010 року № 0000012300/1 та № 0000330070/1, від 30.08.2010 року № 0000012300/2 та № 0000330070/2, від 14.10.2010 року № 0000012300/3 та № 0000330070/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від10.02.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна консалтингова компанія" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 27.04.2010 року № 0000012300/0 та № 0000330070/0, від 11.06.2010 року № 0000012300/1 та № 0000330070/1, від 30.08.2010 року № 0000012300/2 та № 0000330070/2, від 14.10.2010 року № 0000012300/3 та № 0000330070/3, прийнятих стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна консалтингова компанія".

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від10.02.2011р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна консалтингова компанія" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 11.07.2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на обліку ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова як платник податків з 12.07.2006 року (а.с. 9).

У період з09.04.2010року по 15.04.2010 року фахівцями Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, на підставі направлення від 09.04.2010 року №189, відповідно до наказу від 08.04.2010 року №249, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Автомобільна консалтингова компанія" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р..

За результатами перевірки 20.04.2010 року складено акт № 946/23-405/34392042, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ "Автомобільна консалтингова компанія": пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищено податковий кредит за вересень 2008 р. на загальну суму 3177,00 грн.; п. 5.1 пп. 5.3.1 пп. 5.3.9 пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: занижено податок на прибуток всього у сумі 3971,25 грн. за 9 місяців 2008 р. (а.с.23-30).

На підставі акту перевірки № 946/23-405/34392042 від 20.04.2010 року, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000330070/0 від 27.04.2010 року згідно з яким ТОВ "Автомобільна консалтингова компанія" за порушення пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4765,50 грн., утому числі: за основним платежем 3177 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1588, 5 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000012300/0 від 27.04.2010 року, згідно з яким ТОВ "Автомобільна консалтингова компанія" за порушення п. 5.1 пп. 5.3.1 пп. 5.3.9 пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5956,88 грн., у тому числі: за основним платежем 3971, 25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1985, 63 грн. (а.с. 31,34).

ТОВ "Автомобільна консалтингова компанія", не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями № 0000012300/0 від 27.04.2010 року та № 0000330070/0 від 27.04.2010 року, оскаржив їх у порядку, передбаченому ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами розгляду первинної скарги та повторних скарги податкові повідомлення рішення № 0000012300/0 від 27.04.2010 року та № 0000330070/0 від 27.04.2010 року залишені без змін, а скарги без задоволення.

Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова з метою доведення до платника податків граничних строків сплати податкових зобов'язань прийняті податкове повідомлення - рішення податкові повідомлення - рішення від 11.06.2010 року № 0000012300/1 та № 0000330070/1, від 30.08.2010 року № 0000012300/2 та № 0000330070/2, від 14.10.2010 року № 0000012300/3 та № 0000330070/3 (а.с.32-33, 35-36).

Також встановлено, що 01.09.2008 року між ТОВ "Автомобільна консалтингова компанія" (Замовник) та ТОВ «Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг, відповідно до предмету якого, Замовник (ТОВ "Автомобільна консалтингова компанія") доручає, а Виконавець (ТОВ «ПБК «Вертикаль») зобовязується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника (а.с.37).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1 пп. 5.3.1 пп. 5.3.9 пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також посилання на нікчемність укладеного договору між ТОВ "Автомобільна консалтингова компанія" та ТОВ «ПБК «Вертикаль», який не спричиняє реального настання правових наслідків, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди зобовязані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Тобто, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суд зобовязаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував відображений у акті перевірки № 946/23-405/34392042 від 20.04.2010 року висновок відповідача про нікчемність укладеного 01.09.2008 року між ТОВ "Автомобільна консалтингова компанія" та ТОВ «ПБК «Вертикаль» договору про надання маркетингових послуг (а.с.37).

Зазначений висновок відповідача ґрунтується виключно на твердженнях, викладених в акті перевірки діяльності контрагента позивача - ТОВ «ПБК «Вертикаль» від 08.10.2008 р. № 4729/23/32948799, складеного ДПІ в Московському районі м. Харкова.

Так, за результатами проведеної перевірки господарської діяльності ТОВ «ПБК «Вертикаль» встановлено, що фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ «ПБК «Вертикаль» відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ, зокрема, відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів (а.с.26-28).

За твердженням податкового органу, оскільки, угоди, що укладені ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" з замовниками виконаних робіт, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними,тому відповідач дійшов висновку, що укладений 01.09.2008 року між ТОВ "Автомобільна консалтингова компанія" та ТОВ «ПБК «Вертикаль» договір є нікчемним, не створює ніяких юридичних наслідків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з такими висновками податкового органу.

Згідно п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено судом першої інстанції і про це свідчать письмові докази, а також відображено у акті перевірки, ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" виконані роботи, про що складено акт приймання передачі робіт/послуг б/н від 30.09.2008р. на суму 19632,00 грн., у тому числі ПДВ - 3177,00грн. - маркетингові послуги (а.с. 60).

ТОВ "Проектно-будівельна Компанія "Вертикаль" надано ТОВ „Автомобільна консалтингова компанія" податкову накладну: № 950 від 16.09.2008р. на суму 19062,001 грн., в т.ч. ПДВ - 3177,00 грн. (а.с 61).

Факт оплати за отримані послуги підтверджено платіжним друченням № 812 від 12.09.2008 р. на суму 19062,00 грн., в т.ч. ПДВ 3177,00 грн.(а.с.62, 110).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна № 950 від 16.09.2008р., за змістом та реквізитами відповідає вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року № 164, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або містять недостовірні дані.

Згідно п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Наявний у позивача звіт про проведення маркетингового дослідження ринку легкових автомобілів марки "Лади" свідчить про реальне виконання договору щодо надання маркетингових послуг, оскільки є фактичним матеріальним вираженням проведеної роботи (а.с.63-72).

Крім того, декларації з податку на прибуток позивача за III квартал 2008 року та 2008 рік свідчать про отримання позитивного економічного ефекту від проведення маркетингового дослідження. Оскільки в рядку 01.1 декларації за III квартал 2008р. "доходи від продажу товарів" зазначена цифра 32 281 560 гри., а в рядку 01.1 декларації за 2008 рік "доходи від продажу товарів" зазначена цифра 39 797 988 грн. Тобто, в результаті проведеного маркетингового дослідження доходи підприємства від продажу товарів виросли на 7,5 мільйонів гривень за 1 квартал (а.с.73-78).

Відповідно до підпункту 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2. ст.. 10 цього Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України.

Судом першої інстанції не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Таких доказів не надано і до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобов'язання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є, відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом ПБК «Вертикаль», з посиланням на акт перевірки № 4729/23/32948799,складений 08.10.2008 року ДПІ у Московському районі м. Харкова, оскільки діяльність ПБК «Вертикаль»перевірялась за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року, а договір про надання маркетингових послуг укладено позивачем з ПБК «Вертикаль» 01.09.2008 року (а.с.26,37).

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідних належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих ним ( оскаржуваних позивачем ) податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від10.02.2011 р. по справі№2а-13660/10/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від10.02.2011 р. по справі№2а-13660/10/2070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна консалтингова компанія"доДержавної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст >