Ухвала суду № 20978636, 30.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 р.Справа № 2а-2160/11/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Шевцова Н.В., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Любимий О.М.

представника позивача Хорошун Ю.О.

представника відповідача Усачов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від19.05.2011р. по справі№2а-2160/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прагнум»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

за участю Прокуратури Фрунзенського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Прагнум», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ Фрунзенського району м. Харкова від 07.02.11 р. № 0000232302 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 526085,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 131521,25 грн., № 0000242302 про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 499283,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 124820,75 грн., № 0000252302 про зменшення розміру відємного значення ПДВ в сумі 19001,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4750,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.11 р. по справі № 2а-2160/11/2070 позов був задоволений.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.11 р. по справі № 2а-2160/11/2070 та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Прокурор заяву про приєднання до апеляційної скарги не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що TOB «Прагнум»зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.06.06 р., свідоцтво про державну реєстрацію № 1480102 0000027310 від 29.06.06 р., взято на податковий облік в органах ДПС 03.07.06 р. за № 2307 та на даний час перебуває на обліку в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 5955/23-212/34391190 від 27.12.10 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 р. по 30.09.10 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 р. по 30.09.10 р.

За даними вказаної перевірки були встановлені порушення платником податків вимог п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», повязані з підставним віднесенням до валових витрат коштів по операціям з ФО-П ОСОБА_4 та ПП «Тіра-2007».

Дані висновки ґрунтуються на тому, що перевіряючими було з'ясовано, що згідно декларацій про доходи з фізичних осіб за 2009 р. у ФО-П ОСОБА_5 не значилося основних засобів (складські приміщення, транспортні засоби), також перевірку за період з липня 2009 р. по грудень 2009 р. провести не було можливості, оскільки підприємець станом на 17.06.10 р. був визнаний банкрутом, а документи за 2009-2010 р.р. втрачені. Крім того висновки про порушення податкового законодавства ґрунтуються на тому, що у підприємства були господарські правовідносини з ПП «Тіра-2007», у якого відсутні власні основні засоби і на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів були виявлені розбіжності між показниками податкових декларацій. Загальна сума розбіжностей склала 25451,22 грн.

Вищенаведені факти стали підставою для висновків перевіряючих про неможливість фактичного здійснення ФО-П ОСОБА_4 та ПП «Тіра-2007»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, засобів, оскільки ФО-П ОСОБА_4 та ПП «Тіра-2007»не мають умов для ведення господарської діяльності.

При проведенні перевірки також були досліджені документи по операції з ПП «Тіра-2007»за договором № 0508-1к від 05.08.09 р. і з посиланням на пояснення засновника даного підприємства гр. ОСОБА_6 відповідач наполягав на тому, що директорка підприємства-постачальника сама договорів не підписувала і нікого на це не уповноважувала, що свідчить про нікчемність цього правочину.

В обґрунтування висновків акту перевірки відповідач наполягав на відсутності відповідних первинних документів, що підтверджують факт відвантаження товару, оскільки на перевірку не були надані копій транспортних та супроводжувальних документів, підтверджуючих переміщення товару від постачальника до покупця, довіреностей (журналу реєстрації довіреностей), які передбачено вимогами діючого законодавства.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не довів наявність вищенаведених обставин, був зроблений висновок про невиконання відповідачем приписів п. 2 ст. 71 КАС України.

Відповідно до даних видаткових та податкових накладних суд першої інстанції з'ясував, що позивач фактично отримав товари від постачальника, вказані накладні оформлено з дотриманням вимог чинного законодавства. Перевезення товарів, придбаних у постачальників, відбувалось транспортними засобами та на підставі договору транспортного експедирування, що підтверджується складеними актами виконаних робіт, а також товарно-транспортними накладними, які вилучені у позивача згідно залучених до матеріалів справи протоколів виїмки. Також позивач підтвердив документально, що ним проведено розрахунки за отримані товарно-матеріальні цінності з постачальником товарів у безготівковому вигляді. Крім цього позивач довів документально, що придбані товари оприбутковано в обліку позивача.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що позивачем з ФО-П ОСОБА_4 був укладений договір поставки № 0501-1к від 05.01.09 р., предметом якого була поставка сільськогосподарської продукції, якість, найменування та ціна якої вказується у видаткових накладних. В договорі сторони узгодили, що товар передається продавцем на умовах самовивозу або з доставкою до місця призначення. При цьому також узгоджено, що приймання товару по якості та кількості проводиться покупцем в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У підтвердження виконання вказаного договору позивачем були надані видаткові та податкові накладні, в яких вказано, що поставлялося зерно пшениці 6 класу, рож, соняшник, грачиха, кукурудза 3 класу, жмих соняшника, ячмінь 3 класу (арк. справи 1-55 том 2), та платіжні доручення про перерахування коштів в оплату за сільськогосподарську продукцію на користь ФО-П ОСОБА_4 (арк. справи 230-250 т. 1).

Також суд першої інстанції вважає доведеним факт виконання поставки ПП «Тіра-2007»на користь позивача сільськогосподарської продукції, оскільки це підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, даними синтетичного бухгалтерського обліку, аналітичні дані з реалізації придбаних товарів на користь третіх осіб.

Слід відмітити, що твердження суду першої інстанції про наявність начебто досліджених ним документів синтетичного бухгалтерського обліку, аналітичних даних з реалізації придбаних товарів на користь третіх осіб не підтверджено матеріалами даної справи у звязку з відсутністю вказаних документів у справі.

Також залучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що договір № 0508-1к від 05.08.09 р. був вилучений за протоколом вилучення від 09.11.09 р. оперуповноваженим УБОП ГУ МВС України в Харківській області (арк. справи 66-67 т. 2). Крім того були вилучені видаткові та податкові накладні по вказаній операції. Інші документи, що досліджувалися перевіряючими, не вилучалися. Твердження суду першої інстанції про те, що перевезення вантажів за договорами з ФО-П ОСОБА_4 та ПП «Тіра-2007»підтверджено товарно-транспортними накладними, які були вилучені за вищевказаним протоколом, не відповідає дійсності, оскільки у вказаному протоколі є посилання на вилучений договір № 301208-ТЕ від 30.12.08 р., з якого не вбачається того, що перевезення були проведені на замовлення позивача саме для виконання договорів з ФО-П ОСОБА_4 та ПП «Тіра-2007».

Колегія суддів звертає увагу на те, що акти виконаних робіт за договором № 301208-ТЕ від 30.12.08 р. датовані 31.03.09 р., 29.06.09 р. та 29.09.09 р., тоді як видаткові накладні, які мають підтверджувати факт відвантаження зерна та вилучені за протоколом вилучення, виписані ПП «Тіра-2007»у період з 06.08.09 р. по 29.10.09 р. Видаткові накладні були виписані ФО-П ОСОБА_4 у період з 14.07.09 р. по 28.12.09 р., що не підтверджує проведення перевезення зерна на підставі ТТН, перелічених в протоколі вилучення.

Дані обставини свідчать про те, що суд першої інстанції висновки про наявність належним чином оформлених документів по перевезення вантажів зробив без дослідження наявних в матеріалах справи документів.

Проте на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надані копії ТТН на перевезення придбаного та проданого товару, платіжні доручення на оплату позивачем на користь постачальників коштів за придбаний товар з відмітками банку про їх виконання, довіреності на отримання від позивача покупцями товару, раніш придбаного у ФО-П ОСОБА_4 і ПП «Тіра-2007». Крім того позивачем надані документи, що підтверджують наявність у нього автотранспортних засобів, які були використані при перевезенні придбаного, переданого на зберігання та проданого товару, що спростовує твердження відповідача про те, що товар ніким не перевозився.

У підтвердження реальності придбання зерна позивач надав копії договорів: складського зберігання зерна № 52 від 08.07.09 р. з ДП ДАК «Хліб України «Савинський елеватор»(кількість та вид зерна не вказані), зберігання № 9-09 ХР від 06.07.09 р. з ЗАТ «Купянський комбінат хлібопродуктів»(зберігатися мало зерно та/або насіння соняшника), зберігання шроту соняшникового № 2623/10-3 від 09.03.10 р., додатки до договору складського зберігання № Б 22/9 від 18.08.09 р. з ТОВ «Степовий елеватор»(предмет зберігання - соняшник), складського зберігання зерна № 210909-2 від 21.09.09 р. з ЗАТ «Словянськолія»(предмет зберігання соняшник, що використовується для виготовлення олії), складського зберігання зерна № 53-З/ЗБ/2009 від 06.04 10 р. з ЗАТ «Рубіжне-Агро»(предмет зберігання - пшениця), складського зберігання соняшника № 22-С/ЗБ/2009 від 22.09.09 р. з ЗАТ «Рубіжне-Агро», складського зберігання зерна № 32 від 08.07.09 р. з ДП ДАК «Хліб України «Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів»(предмет зберігання пшениця, ячмінь та соняшник).

Передачу позивачем придбаного у ФО-П ОСОБА_4 і ПП «Тіра-2007»зерна та іншої сільськогосподарської продукції на зберігання до спеціалізованих підприємств відповідач ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях та документах не заперечував та не спростував.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, податкові повідомлення-рішення № 0000242302 про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 499283,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 124820,75 грн., № 0000252302 про зменшення розміру відємного значення ПДВ в сумі 19001,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4750,25 грн. були прийняті у звязку з виявленими порушеннями позивачем вимог п. 7.2.6, п. 7.4.1, п. 7.4.4, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ». Ці порушення перевіряючі повязують з віднесенням до податкового кредиту ПДВ, сплаченого по операціям з ФО-П ОСОБА_4 та ПП «Тіра-2007», оскільки понесені витрати не відносяться до валових витрат. Також відповідач наполягає на неможливості формування податкового кредиту по операціям з ФОП ОСОБА_7, ПП «Компанія Агротон», ПП «Компанія Агро Век», TOB «Елитагродонбас»та ПП «Торговий дім «Авентіс», оскілки за даними Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ були виявлені розбіжності у формуванні постачальниками податкових зобовязань по ПДВ та податкового кредиту у позивача на загальну суму 97416,27 грн.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що позивач довів реальність виконання сторонами правочинів, перевезення товару, оприбуткування його у власному обліку, оскільки отримав належним чином оформлені податкові накладні та оплатив поставки. При цьому суд процитував положення п. 7.4.1, п. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», але щодо дати виникнення права на податковий кредит послався на приписи п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де визначена дата збільшення валових витрат виробництва, тоді як дата виникнення права на податковий кредит встановлена в п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

З огляду на наведені обставини, суд першої інстанції зробив висновок про помилковість доводів відповідача про те, що правочини були укладені без мети реального настання правових наслідків. Відповідно ст. 43 та ст. 44 Господарського кодексу України дозволена будь-яка комерційна діяльність, не заборонена законом, і підприємство вільно у своєму виборі видів діяльності й у виборі контрагентів. Без встановлення у судовому порядку (в порядку кримінального судочинства) обставин щодо виконання підприємством конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна затверджувати про наявність у платника податку наміру на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства. З огляду на наведені обставини, суд першої інстанції зазначив, що видані позивачу належним чином оформлені податкові накладні постачальниками та виконавцем робіт (які зареєстровані у Єдиному державному реєстрі і мають належним чином оформлене свідоцтво платника ПДВ), з урахуванням того, що факт здійснення господарських операцій з контрагентами відповідачем ні в ході судових засідань ні в письмових запереченнях спростовано не було, не дають ДПІ підстав для висновків щодо нікчемності вищезазначених угод, а тому є безпідставними доводи відповідача щодо нікчемності угод для обґрунтування ДПІ виключення частини сум зі складу податкового кредиту по ПДВ та валових витрат.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про ПДВ»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (постанова ВС України № 07/97 від 04.09.07 р.). Наведене свідчить про те, що без дослідження реальності проведення господарської операції, по якій сформований податковий кредит, не можливо однозначно стверджувати про правомірність такого формування.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, предметом поставки за договорами з ФОП ОСОБА_7, ПП «Компанія Агротон», ПП «Компанія Агро Век», TOB «Елитагродонбас»та ПП «Торговий дім «Авентіс»є сільськогосподарська продукція (рапс, шрот соняшника, соняшник, пшениця 6 класу, кукурудза). Факт отримання перелічених товарів відповідач не спростовує, а лише посилається на дані Системи співставлення податкової звітності позивача та його контрагентів, де маються розбіжності у визначених постачальниками податкових зобовязаннях по ПДВ з податковим кредитом позивача.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно приписам п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» право на формування податкового кредиту виникає на підставі належним чином оформлених податкових накладних по операціям, які використовуються у власній господарській діяльності, які виписані зареєстрованим платником ПДВ. Відповідачем не заперечувалося те, що і позивач, і його контрагенти зареєстровані платниками ПДВ, будь-яких вад в оформленні податкових накладних при перевірці не виявлено, а придбаний товар був використаний у власній господарській діяльності позивача.

Оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідачем були прийняті у звязку з виявленими порушеннями позивачем вимог п. 7.2.6 ст. 7 Закону України, який передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника, та п. 7.4.1 вказаної норми, де визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Проте ні в акті перевірки, ні в подальших документа відповідач не вказує в чому саме він вбачає порушення наведених норм з урахуванням того, що в п. 7.3.1 ст. 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Надані до матеріалів справи видаткові накладні підтверджують дату відвантаження товарів постачальниками і саме на ці дати були видані податкові накладні, що спростовує висновки акту перевірки.

Слід відмітити, що відмовляючи у праві позивача на формування податкового кредиту по операціям з переліченими вище постачальниками, відповідач не бере до уваги те, що жодна норма Закону України «Про ПДВ»не встановлює право включати в обрахування податкового кредиту по ПДВ суми ПДВ, визначені у належним чином оформлених податкових накладних, у залежність від того, чи відображені ці суми у продавця у податкових зобовязаннях, оскільки лише відсутність податкових накладних не дозволяє формувати податковий кредит і інші підстави законодавець не визначав. Також невиконання вимог податкового законодавства тягне за собою негативні наслідки виключно для особи, яка допустила неповне визначення податкового зобовязання, а не для сумлінного платника податків, оскільки Конституцією України закріплений персональний обовязок сплачувати податки та збори і не передбачає перекладання податкового тягаря на інших платників податків.

В акті перевірки відповідач фактично переклав на позивача обовязки контролюючого органу щодо інших платників податків контрагентів, тоді як контроль за повнотою та своєчасністю нарахування та сплати податків є виключною компетенцією органів ДПС.

Враховуючи те, що при перевірці позивачем були надані належним чином оформлені податкові накладні по операціям, що відноситься до власної господарської діяльності, у відповідача не було законних підстав для висновків про порушення вимог п. 7.2.6, п. 7.4.1, п. 7.4.4, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», а тому позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції про законність вимог позивача зроблені без дослідження обовязкових для певного виду господарських операцій документів, у відсутності документів, на які зроблене посилання в судовому рішенні як на належний доказ, проте надані позивачем на вимогу апеляційного суду документи підтвердили ці висновки, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.11 р. по справі № 2а-2160/11/2070 скасуванню не підлягає, оскільки допущені порушення процесуальних норм не вплинули на законність судового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від19.05.2011р. по справі№2а-2160/11/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від19.05.2011р. по справі№2а-2160/11/2070за позовом ТОВ «Прагнум»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова за участю Прокуратури Фрунзенського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Н.С. Водолажська

Судді Н.В. Шевцова

Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01.09.2011 року.