Ухвала суду № 20978550, 08.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2011 р.Справа № 2а-12675/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Рєзнікової С.С.

за участю секретаря

судового засідання Григор»євої Д.І.,Верман А.М.

представника позивача Васильєвої Н.С.

представника відповідача Усачова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від22.03.2011 р. по справі №2-а-12675/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Ін-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Ін-Трейд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення-рішення №000025/800/0 від 16.09.2010 року про сплату до бюджету основного платежу у розмірі 1000000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 500000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що бухгалтерський та податковий облік ПП "Ін-Трейд" здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року №166 "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання" зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054, який діяв на час виникнення правовідносин. Укладена ПП "Ін-Трейд" угода з ТОВ «Белен», що визнана ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова нікчемною, є дійсною, спрямованою на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обов'язків: продаж товарів та здійснення за них розрахунків. Отримані за цією угодою первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є дійсними та такими, що слугують підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Податковий кредит у відповідній податковій декларації сформовано та відображено ПП "Ін-Трейд" у відповідності до вимог податкового законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від22.03.2011 р. адміністративний позов Приватного підприємства "Ін-Трейд" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у

Фрунзенському районі міста Харкова №000025/800/0 від 16.09.2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Ін-Трейд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від22.03.2011р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Ін-Трейд" зареєстровано 24.12.2009 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ( а.с.10).

ПП "Ін-Трейд" перебуває на обліку ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з 28.12.2009 року, відповідно до свідоцтва №100264088, з 21.01.2010 року зареєстровано платником податку на додану вартість (а.с.11).

09.07.2010року фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на підставі п.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року за №509-ХИ, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Ін-Трейд" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Белен»(код ЄДРПОУ 35211127). За результатами перевірки складено акт №4118/18-007/36818614 від 31.08.2010 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ПП "Ін-Трейд" вимог п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесення до складу податкового кредиту квітня 2010 року суми ПДВ на загальну суму 1 000 000 грн., які виникли від виконання угод, що визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків, і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим занижено ПДВ до сплати за квітень 2010 року на суму 1 000 000 грн. (а.с. 12-20).

На підставі акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №000025/800/0 від 16.09.2010 року, яким ПП "Ін-Трейд" за встановлені порушення визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1500000, 00 грн., у тому числі: 1000000 грн. за основним платежем та 500000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 21).

Також встановлено, що між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ "Белен" укладено договір купівлі-продажу №ИН0329-1к від 29.03.2010 року на купівлю кормових добавок ( а.с.22-23).

Приймаючи рішення про задоволення позовний вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Ін-Трейд»виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "Белен", який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ПП «Ін-Трейд»належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що укладення між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ «Белен»договору купівлі-продажу №ИН0329-1к від 29.03.2010 року здійснено в рамках господарської діяльності ПП «Ін-Трейд», що за своєю характеристикою є підприємницькою, спрямованою в цілому на одержання прибутку (економічного результату); спрямоване на реальне встановлення між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ «Белен»цивільних прав та обов'язків. Предмет вказаного правочину не суперечить засадам цивільного законодавства, у тому числі щодо його форми та змісту, відповідає вимогам щодо видів діяльності, якими підприємство має право займатися.

Судом не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність об'єкта оподаткування у звязку з невизнанням податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Белен" за березень 2010 року, як податкової звітності, через відсутність прямого зв'язку між фактом неприйняття органами ДПІ податкової декларації та правом платника податків на податковий кредит. Висновки акту перевірки щодо незнаходження підприємства за юридичною адресою судом першої інстанції також відхилено через їх недоведеність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність прийнятого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова податкового повідомлення-рішення №000025/800/0 від 16.09.2010 року фактичним обставинам справи, вимогам діючого законодавства. Враховуючи, що відповідач не мав належних підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно положень Закону України №2181-111, відповідач не мав підстав для визначення «Ін-Трейд»штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало посилання податкового органу у акті перевірки №4118/18-007/36818614 від 31.08.2010 року на факт неподання податкових декларацій (податкова декларація з ПДВ за березень 2010 року подана ТОВ "Белен" 30.06.2010 року, однак не визнана як податкова декларація); не декларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних ТОВ "Белен", що у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування ПП «Ін-Трейд»податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаного контрагента, які фактично не відбулися.

Відповідно до висновків ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, ТОВ «Белен»не задекларувало податкових зобов'язань від здійснення правочинів з ПП «Ін-Трейд»з метою ухилення від обов'язків по їх сплаті, чим порушило інтереси держави та суспільства.

Однак, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені безпосередньо ПП «Ін-Трейд».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7. ст. 7 зазначеного Закону.

Відповідно до підпункту. 7.7.1. пункту 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 нього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту. 7.7.2. пункту 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Приписами підпунктів 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів ( робіт, послуг ), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як свідчать письмові докази, між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ "Белен" 29.03.2010 року укладено договір купівлі-продажу № ИН0329-1к на купівлю кормових добавок (монокальційфосфат, метіонін кормовий, трикальційфосфат, а.с.22-23).

Відповідно до умов вказаного договору, Продавець (ТОВ «Белен») зобов'язується поставити у власність Покупця (ПП «Ін-Трейд») вищевказаний товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити за нього оплату.

На виконання умов договору ПП «Ін-Трейд»на умовах передплати у березні 2010 року здійснено оплату за товар згідно специфікацій у сумі 6000000,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 1000000,00 грн., у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (ТОВ «Белен»), що підтверджується платіжними дорученнями, засвідченими банківською установою (а.с.25-34).

За фактом отримання передплати за товар ТОВ «Белен»виписано та надано ПП «Ін-Трейд»податкові накладні № 82, 83, 84 від 30.03.2010 року, які отримані ПП «Ін-Трейд» 01.04.2010 року (а.с.98-100).

Вказаний факт також підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних ПП «Ін-Трейд»за квітень 2010 року (а.с.97).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податкові накладні №82, 83, 84 від 30.03.2010 року, які отримані позивачем від ТОВ «Белен», за змістом та реквізитами відповідають вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року № 164, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, оскільки вони містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції правомірно посилався на те, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і містять недостовірні дані. Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.18 Закону України Закону України від 15 травня 2003 року N 755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державною реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Судом першої інстанції встановлено, і про це свідчать письмові докази, що на дату виписки таких податкових накладних ТОВ «Белен»(код ЄДРПОУ 35211127) зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та знаходилось у ЄДРПУ (а.с. 17, 39, 47).

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, вважаючи безпідставними твердження відповідача про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Белен", оскільки згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження ТОВ "Белен" з дати проведення реєстрації 14.06.2007 року по 09.11.2009 року вказано м.Київ, Шевченківський район, вул.Мельникова 2/10; 10.11.2009 року внесена інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою, однак 29.04.2010 року внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу за тією ж адресою (а.с.39).

Окрім того, первинні документи ТОВ "Белен" виписувались із зазначенням вказаної адреси; податкові накладні № 82, 83, 84, виписані ТОВ "Белен" 30.03.2010 року, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за яким можливо, в разі необхідності, провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей; відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Зазначене кореспондується з правовою позицією Вищого Адміністративного суд України, викладеною в Інформаційному листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

А тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що ПП «Ін-Трейд»правомірно нараховано податковий кредит по податкових накладних, отриманих за взаємовідносинами з ТОВ "Белен".

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що угода, укладена між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ «Белен», є нікчемною та не спричиняє реального настання правових наслідків, оскільки укладення між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ «Белен»договору купівлі-продажу №ИН0329-1к від 29.03.2010 року здійснено ПП «Ін-Трейд»в межах господарської діяльності, що за своєю характеристикою є підприємницькою, спрямованою в цілому на одержання прибутку (економічного результату); на реальне встановлення між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ «Белен»цивільних прав та обов'язків. Предмет вказаного правочину не суперечить засадам цивільного законодавства, у тому числі щодо його форми та змісту, відповідає виду діяльності підприємства.

Підтвердженням того, що укладання договору купівлі-продажу ПП «Ін-Трейд»було здійснено з метою реального встановлення між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ «Белен»цивільних прав та обов'язків, настання відповідних господарських наслідків та цілком відповідало загальній спрямованості діяльності ПП «Ін-Трейд»щодо напрямків здійснення торгівельної діяльності за видами товару, є кількісні показники здійснення ПП «Ін-Трейд»оптової торгівельної діяльності за видами товару, у тому числі монокальціюфосфату, метіоніну кормового, трикальційфосфату, що відображено у Звітах про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі (форма № 1-опт) та відображені у бухгалтерському обліку підприємства (Звіти про реалізацію з бази 1-С). Так, у 2-му кварталі 2010 року ПП «Ін-Трейд»здійснено продаж метіоніну кормового у загальній кількості 220000 тон; монокальціюфосфату - 1961000 тон. Такі показники фактичного продажу вказаного товару за звітні періоди відображають спроможність ПП «Ін-Трейд»здійснювати діяльність з купівлі-продажу, у тому числі у кількості, що суттєво перевищує обсяги запланованої поставки від ТОВ «Белен», підтверджують наявність у підприємства необхідних виробничих потужностей, ринків збуту, орендованих складських приміщень тощо (а.с.49-51, 224-228).

Відповідно до ст.. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме норми Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Згідно п. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів та підтвердження того, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Белен», визнаний судом недійсними.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України, правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Тобто, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невизнання податковим органом податковою звітністю подану ТОВ «Белен»декларацію з ПДВ березень 2010 року не свідчить про навмисні наміри ТОВ «Белен»заподіяти шкоду інтересам держави та суспільства, а відповідач не надав належних і допустимих доказів наявності намірів посадових осіб ТОВ «Белен»навмисно не декларувати податкові зобов'язання чи ухилитись від сплати податків. За відсутності ознак намірів заподіяння шкоди інтересам держави та суспільства, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладеного між ТОВ «Белен»та ПП «Ін-Трейд»правочину, доказів його нікчемності, як правочину, що порушує публічний порядок.

Відповідно до підпункту 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 10.2. ст.. 10 цього Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності ,це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене кореспондується з ч.2 ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення рішення, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від22.03.2011 р. по справі№2-а-12675/10/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від22.03.2011 р. по справі№2-а-12675/10/2070 за позовомПриватного підприємства "Ін-Трейд" доДержавної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст >