Ухвала суду № 20978503, 16.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 р.Справа № 2а-4756/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Верман А. М.

Представник позивача - Яковлева Н.П.

Представник відповідача - Мороз О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011р. по справі№2а-4756/11/2070

за позовом Балаклійської районної спілки пайовиків "Кооператор" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Балаклійська районна спілка пайовиків "Кооператор", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001032301 від 17.03.2011 року, яким визначено штрафну санкцію в розмірі 779,0 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 24 лютого 2011 року співробітниками ДПА у Харківській області була здійснена фактична перевірка магазину Балаклійської районної спілки пайовиків «Кооператор», що розташований за адресою: Балаклійський р-н, Морозівка, вул. Леніна, 18. За результатами перевірки 24.02.2011 р. був складений акт № 1490/20/40/23/30412735, яким встановлено порушення зокрема п. 12 ст. 3 Закону України «Про порядок застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265 від 06.07.1995 року, а саме ведення з порушенням встановленого законом порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.

На підставі акту перевірки ДПІ у Балаклійському районі 17.03.2011 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001032301 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в розмірі 779,00 грн., яке було отримано підприємством 18.03.2011 р.

Позивач не погодився з винесеним рішенням та оскаржив його до ДПА у Харківській області.

За результатами розгляду скарга підприємства залишена без задоволення, а рішення про застосування штрафних санкцій - без змін.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки позивача вимоги діючого законодавства були дотримані, посадові особи ДПІ діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений ПК України, винесене рішення законне , а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року адміністративний позов Балаклійської районної спілки пайовиків "Кооператор" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 24 лютого 2011 р. співробітниками ДПА у Харківській області Гіршан В.О. та Галушко І.О. на підставі направлення №1830 від 23.02.2011 року була здійснена фактична перевірка магазину Балаклійської районної спілки пайовиків «Кооператор», що розташований за адресою: Балаклійський р-н, Морозівка, вул. Леніна, 18.

За результатами перевірки 24.02.2011 року був складений акт № 1490/20/40/23/30412735, яким встановлено порушення зокрема п. 12 ст. 3 Закону України «Про порядок застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265 від 06.07.1995 року, а саме ведення з порушенням встановленого законом порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.

На підставі акту перевірки ДПІ у Балаклійському районі 17.03.2011 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001032301 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в розмірі 779,00 грн., яке було отримано підприємством 18.03.2011 р.

Позивач не погодився з винесеним рішенням та оскаржив його до ДПА у Харківській області.

За результатами розгляду скарга підприємства залишена без задоволення, а рішення про застосування штрафних санкцій - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що із факту ненадання накладних на товар під час перевірки не вбачається нездійснення суб'єктом господарювання обліку товарів або порушення цим суб'єктом встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є безпідставними та такими, які зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин здійснення господарської діяльності позивачем. Відповідачем не доведено правомірність висновків акту перевірки та законність прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Перевірка позивача проведена в межах повноважень органів державної податкової служби України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Абзацом 2 п.1 ст.8 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні", до функцій Державної податкової адміністрації України віднесено, зокрема, здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що перевірка позивача проведена в межах повноважень органів державної податкової служби України.

Згідно п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно ст. 20 наведеного Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI), до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проаналізувавши приписи п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд першої інстанції правомірно вказав на те, що вказана норма закону (облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації) не містить обмеження щодо місця здійснення обліку товарних запасів.

Також при цьому законодавець не зазначив, що облік товарних запасів повинен бути тільки у вигляді прибуткових накладних, які від продавця позивача вимагали надати під час перевірки представники ДПА у Харківській області.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктами 1, 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затверджене Міністерством фінансів України (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч.2 та ч.5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Як свідчать матеріали справи, облік товарно-матеріальних цінностей в магазинах, де здійснює торгівлю Балаклійська РСП "Кооператор", здійснювався згідно з розпорядженням голови правління РСП "Кооператор"№12 від 14.02.2011 року, згідно змісту якого, всі продавці підприємства зобов'язані: всі товари оприбутковувати згідно отриманих накладних на внутрішнє переміщення або видаткових накладних від інших постачальників в день їх надходження; обліковувати кількість та вартість проданих товарів згідно даних реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій; чотири рази на місяць (1-го, 8-го, 16-го та 24-го числа кожного місяця) надавати до бухгалтерії РСП "Кооператор" товарно-грошовий звіт, до якого додавати оригінали накладних на внутрішнє переміщення, видаткових накладних від інших постачальників та квитанції до прибуткових касових ордерів, в яких відображається інкасація грошових коштів за звітний період.

Позивач надав до матеріалів справи належним чином засвідчену копію книги надходження товарів № 2, яка підтверджує, що всі накладні, по яким магазин отримує для продажу товар, реєструються також в книзі надходження товарів № 2, яка зареєстрована в бухгалтерії позивача.

Необхідність та порядок ведення книги надходження товарів передбачений Правилами оформлення і обліку руху товарів та готівки у підприємствах, організаціях (об'єднаннях) системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки), затверджених постановою Правління Укоопспілки від 18.09.1997 р. № 153 зі змінами та доповненнями які були прийняті у відповідності до вимог Закону України № 996.

Крім того, позивачем до матеріалів справи було надано копію товарно-грошового звіту з 16.02.2011 року по 23.02.2011 року, копії накладних №24 та № 25 від 19.02.2011 року на внутрішнє пересування товару, копію витягу з книги надходження товару до магазину №3 та копію грошового звіту, які спростовують висновки акту перевірки про наявність порушення в діяльності позивача.

Таким чином, судом було встановлено, що в магазині позивача, після здачі до бухгалтерії підприємства товарно-грошових звітів разом з оригіналами прибуткових документів, залишається книга обліку оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей та копії товарно-грошових звітів, які є підтвердженням законності отримання товарів, що знаходяться на реалізації в магазині. При цьому зазначена книга прошнурована, листи пронумеровані, та скріплені підписом керівника позивача та печаткою позивача. Кожний із вказаних документів відповідає вимогам Закону України № 996, Закону України № 265 та Правилам. А всі первинні документи, в тому числі і оригінали накладних на внутрішнє переміщення разом з товарно-грошовими звітами, зберігаються в бухгалтерії позивача на протязі не менше трьох років. Також позивачем під час розгляду справи були приєднані до матеріалів справи належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних на внутрішнє переміщення алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які також підтверджують обґрунтованість тверджень позивача щодо належного та повного оприбуткування товару, який знаходився в магазині позивача під час перевірки.

Всі зазначені вище факти та надані позивачем до позову і до справи документи не були належним чином спростовані відповідачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що норми Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, не містять вимог про те, що ненадання накладних в момент перевірки є свідченням відсутності обліку товарних запасів чи свідченням порушення порядку такого обліку, а також про те, що накладні мають невідкладно надаватись особам, які проводять перевірку, а ненадання накладних в момент перевірки є підставою для притягнення до відповідальності.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що із факту ненадання накладних на товар під час перевірки не вбачається нездійснення суб'єктом господарювання обліку товарів або порушення цим суб'єктом встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є безпідставними та такими, які зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин здійснення господарської діяльності позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність висновків акту перевірки та законність прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. №0001032301, яким до Балаклійської РСП "Кооператор" було застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 779,0 грн., є таким, що прийняте з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково, при вирішенні справи, застосував до спірних правовідносин ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яка виключена згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 р. N 2756-VI.

У даному випадку застосуванню підлягала ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI).

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року по справі№2а-4756/11/2070 через правильне по суті вирішення справи але із помилковим застосуванням норм матеріального підлягає зміні в мотивувальній частині щодо застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011р. по справі №2а-4756/11/2070 змінити в мотивувальній частині щодо застосування норм матеріального права.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 22.08.2011 р.