Постанова № 20977952, 25.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2011 р. Справа № 2а-6271/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі№2а-6271/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестбуд-монтаж" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестбуд-монтаж" (далі-ТОВ "Вестбуд-монтаж"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000161520 від 31.03.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача та представника позивача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не заперечується сторонами, що позивач ТОВ "Вестбуд-монтаж" пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання, позивача взято на облік у ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова, як платника податків 12.11.2010р. за № 456. Згідно свідоцтва № 100313205 від 08.12.2010р. підприємство є платником податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Вестбуд-Монтаж".

Результати перевірки оформлені актом № 276/15-02-36 від 24.02.2011р. про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Вестбуд-Монтаж" за січень 2011 року.

Згідно даних, відображених в акті перевірки, позивачем в порушення п. 183.3 ст. 183, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість, сформованого ПП «ОПТСПЕЦТЕХ ПЛЮС» у вересні 2010 року, що підтверджується наданим підприємством реєстром податкових накладних (реєстраційний номер 9000634901 від 21.02.2011р.) та додатком №5 до декларації з ПДВ за січень 2011 року (реєстраційний номер 9000634915 від 21.02.2011р.) в той час, як свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Вестбуд-монтаж» (код за ЄДРПОУ 37366937) видане ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова лише 08.12.2010 року.

При цьому контролюючим органом зроблено висновок про те, що на підставі пунктів п.198.2 ст. 198, п. 200.10 ст. 200 Податкового Кодексу України збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, на 2672520,00 грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.03.11 за № 0000161520 про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3340650 грн., з яких основний платіж-2672520,0 грн., штрафні (фінасові) санкції 668130,0 грн.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно п. 183.3. ст. 183 Податкового кодексу України у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

З системного аналізу означених правових норм чинного законодавства вбачається, що платник податку набуває право на віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану у разі наявності у особи свідоцтва про реєстрацію його платником ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Вестбуд-Монтаж» (код за ЄДРПОУ 37366937) було видано ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 08.12.2010 року.

Між тим, ТОВ «Вестбуд-Монтаж», подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова податкову декларацію за січень 2011 року, яка зареєстрована в податковому органі 21.02.2011 року за № 37366937 (а.с. 22-23, т.1). У вказаній декларації позивачем відображено у рядку 17 Б податковий кредит в загальній сумі 7243477 грн., в тому числі, як свідчать дані розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту, наданої до вказаної податкової декларації, ПДВ у сумі 2672521,24 грн., сформованого у вересні 2010 року ПП «Оптспецтех-Плюс» (а.с. 24, т. 1).

Віднесення податкового кредиту за рахунок ПДВ у сумі 2672521,24 грн., сформованого у вересні 2010 року ПП «Оптспецтех-Плюс», підтверджується також даними реєстру податкових накладних, який було надіслано разом з податковою декларацією (реєстраційний номер 9000634915 від 21.02.2011 р.).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, - у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується позивачем, що 13.03.11р. ТОВ «Вестбуд-Монтаж" було подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість позивача, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Відтак, уточнюючий розрахунок підприємством подано після складання акту, але до прийняття податкового повідомлення - рішення від 31.03.11 за № 0000161520, а відтак до закінчення проведення перевірки.

Враховуючи особливості проведення камеральної перевірки та те, що в матеріалах справи відсутні дані про отримання позивачем акту перевірки, колегія суддів відзначає, що ТОВ «Вестбуд-Монтаж" було самостійно виявлено помилки в декларації, у звязку з чим подано уточнюючий розрахунок.

Окремо колегія суддів відзначає, що наданий відповідачем акт про неможливість вручення акта перевірки підтверджує той факт, що платник податку не був обізнаний про виявлені помилки контролюючим органом на момент подання уточнюючого розрахунку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем надані до суду податкові накладні, видані ПП «Опттехспец-Плюс», в яких зазначається, що вони були виписані 31.12.10р., тобто на момент видання податкових накладних у ТОВ «Вестбуд-Монтаж» було наявне свідоцтво платника ПДВ.

Окрім того, суд першої інстанції, вирішуючи спір, застосував до правовідносин,, які виникли між сторонами приписи п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, яким передбачається, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством та положення п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України, яким передбачається, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Посилаючись на наведені норми Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, визначені ст. 44 Кодексу документи позивачем були надані після складання акту, але до прийняття рішення, а відтак, контролюючий орган повинен був діяти відповідно до приписів абз. 4 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме мав право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції та відзначає, що при вирішення даної справи судом помилково застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що полягає в невиконанні приписів ч. 4. ст. 11 КАС України, відповідно до якої суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так при розгляді справи судом першої інстанції не досліджено, які саме відомості подані позивачем при направленні податкової декларації, не витребувано витяг з реєстру податкових накладних, наданий саме до податкової декларації.

Щодо помилковості застосування норм матеріального права, колегія суддів відзначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято саме за результатами проведеної камеральної перевірки.

Визначення поняття камеральної перевірки надане у п. 75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України, відповідно до якого камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відтак, аналізуючи приписи наведеної норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що наданя документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, та врахування даних таких документів при прийнятті рішення, передбачене ст. 44 Податкового кодексу України, не може бути застосовано при проведенні камеральної перевірки.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача і прийнятого на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії (податкове повідомлення - рішення № 0000161520 від 31.03.2011р.) на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Так, за приписами п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом апеляційної інстанції на виконання приписів ч. 5 ст. 11 КАС України були витребувані у позивача докази, а саме: податкові накладні, докази оплати товарів (послуг).

З наданих суду доказів вбачається, що між позивачем і контрагентом ПП «Оптспецтех плюс» укладено договір про співробітництво, який датовано 25.12.2010 року (а.с. 73, т. 2).

На виконання означеного договору ПП «Оптспецтех плюс» поставлено товари (послуги), а позивачем отримано такі товари (послуги) 31.12.2010 року, що підтверджується податковими накладними від 31.12.2010 року, в яких умова поставки зазначена, як договір № б/н від 25.12. 2010 року (а.с. 82-238, т. 2).

Умови договору фактично виконані 31.12.2010 року, що підтверджується актами виконаних робіт (а.с. 241-249, т. 2).

Відтак, колегією суддів встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 2672521,24 грн., сформованого у грудні 2010 року, тобто за період, в якому позивач мав статус платника ПДВ.

Окремо колегія суддів відзначає, що ТОВ «Вестбуд-Монтаж» подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова податкову декларацію за січень 2011 року, яка зареєстрована в податковому органі 21.02.2011 року за № 37366937 (а.с. 22-23, т.1).

При проведенні перевірки контролюючим органом встановлено порушення податкового законодавства, яке мало місце при подачі декларації, у звязку з виявленими порушеннями було, в тому числі, нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 668130,0 грн.

Щодо правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів відзначає, що у звязку встановленим фактом відсутності порушення податкового законодавства, рішення в частині застосування санкцій також підлягає скасуванню.

Між тим, окремо слід звернути увагу на те, що

Пунктом 7 підрозділу 10 Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2011 року № 0000102303 до позивача застосовано штрафну фінансову санкцію за порушення допущене в межах періоду з 1 січня по 30 червня 2011 року, отже вказана норма Податкового кодексу на нього поширюється.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11, ч.2 ст. 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо вирішення справи, проте помилково застосував норми матеріального права. З наведених вище підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні щодо мотивів та підстав задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, <Список >ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі № 2-а-6271/11/2070 змінити в частині підстав та мотивів задоволення позовних вимог.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі № 2-а-6271/11/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 30.08.2011 р.