Ухвала суду № 20977805, 25.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2011 р.Справа № 2а-6032/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. по справі№2а-6032/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" (далі-ТОВ "Автрамат-Рембуд"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова від 17.05.2011р. 0000071800/0 в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального і матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача та представника позивача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ТОВ "Автрамат-Рембуд", зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності юридична особа. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова та має статус платника ПДВ. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Автрамат-Рембуд" щодо взаємовідносин з ТОВ «Електроспецтех» і ТОВ «Техенергоресурс» з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 04.05.2011р. №1324/18/23142659 (а.с. 103-111, т. 4).

Перевіркою встановлено порушення п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виданих TOB «Електроспецтех» і TOB «Техенергоресурс» в межах нікчемних правочинів.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки від 04.05.2011р. №1324/18/23142659 ДПІ у Московському районі міста Харкова прийнято податкове повідомлення рішення №0000071800/0 від 17.05.2011р., яким визначено грошове зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 670225,00грн. (основний платіж-536.180,00грн., штраф -134.045,00грн.).

Перевіряючи викладений в акті від 04.05.2011р. №1324/18/23142659 висновок контролюючого органу про порушення позивачем - ТОВ "Автрамат-Рембуд" п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» та винесений на підставі даного висновку спірний правовий акт індивідуальної дії (податкове повідомлення рішення №0000071800/0 від 17.05.2011р) на відповідність вимогам ч. 3 ст.2 КАС України, колегія суддів відзначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 01.06.2009р. між позивачем, TOB «Автрамат-Рембуд»(в якості підрядника) та TOB «Техенергоресурс»(в якості субпідрядника) укладено договір №АР-36, предметом якого є виготовлення металоконструкцій складу готової продукції.

03.08.2009р. між позивачем, ТOB «Автрамат-Рембуд» (в якості підрядника) та TOB «Техенергоресурс» (в якості субпідрядника) укладено договір №АР-47, предметом якого є будівництво споруд для виробництва виробів з міналороватної вати.

03.08.2009р. між позивачем, TOB «Автрамат-Рембуд» (в якості підрядника) та TOB «Техенергоресурс» (в якості субпідрядника) укладено договір №АР-54, предметом якого є монтаж обладнання.

01.09.2009р. між позивачем, TOB «Автрамат-Рембуд» (в якості підрядника) та TOB «Техенергоресурс» (в якості субпідрядника) укладено договір №АР-53, предметом якого є будівництво прибудови.

11.01.2010р. між позивачем, TOB «Автрамат-Рембуд»(в якості підрядника) та TOB «Техенергоресурс»(в якості субпідрядника) укладено договір №АР-6, предметом якого є будівництво споруд для виробництва теплоізоляційних виробів.

08.02.2010р. між позивачем, TOB «Автрамат-Рембуд» (в якості підрядника) та TOB «Техенергоресурс» (в якості субпідрядника) укладено договір №АР-7/2010, предметом якого є виготовлення металоконструкцій.

01.09.2009р. між позивачем, TOB «Автрамат-Рембуд» (в якості підрядника) та TOB «Електроспецтех»(в якості субпідрядника) було укладено договір №AP-55, предметом якого є облаштування прибудови до складу.

24.03.2009р. між позивачем, TOB «Автрамат-Рембуд»(в якості підрядника) та TOB «Електроспецтех»(в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-12/2010, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей.

31.03.2009р. між позивачем, TOB «Автрамат-Рембуд» (в якості підрядника) та TOB «Електроспецтех» (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-18, предметом якого є виготовлення металоконструкцій.

01.04.2009р. між позивачем, TOB «Автрамат-Рембуд»(в якості підрядника) та TOB «Електроспецтех» (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-19, предметом якого є будівництво споруд для виробництва виробів з мінераловатної вати.

01.04.2009р. між позивачем, TOB «Автрамат-Рембуд» (в якості підрядника) та TOB «Електроспецтех» (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-20, предметом якого є виготовлення металоконструкцій.

29.04.2009р. між позивачем, TOB «Автрамат-Рембуд»(в якості підрядника) та TOB «Електроспецтех»(в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-24, предметом якого є виготовлення металоконструкцій.

01.12.2009р. між позивачем, TOB «Автрамат-Рембуд»(в якості підрядника) та TOB «Електроспецгех»(в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-61, предметом якого є будівництво споруд для виробництва виробів з мінераловатної вати.

01.12.2009р. між позивачем, TOB «Автрамат- Рембуд» (в якості підрядника) та TOB «Електроспецтех» (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-62, предметом якого є виготовлення металоконструкцій.

Колегія суддів відзначає, що ані в суду першої, ані апеляційної інстанції, ані під час перевірки відповідач не ставив під сумнів наявність правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами - TOB «Електроспецтех» і TOB «Техенергоресурс».

Правовий статус сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідність правочинів вимогам закону, належність складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ не оспорюється.

Слід також зазначити, що з наявних в матеріалах справи договорів між позивачем і його контрагентами, вбачається, що їх предметом є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України «Про ліцензування господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування» підлягає ліцензуванню, а також поставка товару.

При цьому, матеріали справи містять ліцензії серії AB №458961 та серії AB №512789, згідно з якими TOB «Електроспецтех» має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, а також ліцензію серії AB 193629, згідно з якою TOB «Техенергоресурс» має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242 видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Законність отримання TOB «Електроспецгех» і TOB «Технергоресурс» ліцензій на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва відповідачем не оспорюється та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності TOB «Електроспецтех» організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за переліченими вище договорами будівельного підряду та поставки товару. Копії актів виконаних робіт та податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окрім того, наявні в матеріалах справи копії платіжних документів підтверджують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» колегія судді приходить до висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, оскільки здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів відзначає наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного а рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу 1 та п.5.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст. 191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

Відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за тами діяльності платника податків, що викладені в акті від 04.05.2011р. №1324/18/23142659.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 04.05.2011р. №1324/18/23142659 субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про чемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, TOB «Електроспецтех» і TOB «Техенергоресурс», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Окремо слід відзначити, що згідно із змістом суджень відповідача, які викладені в акті від 05.2011р. №1324/18/23142659, висновок субєкта владних повноважень про нікчемність укладених між ТОВ «Автрамат-Рембуд» та контрагентами - TOB «Електроспецтех»і TOB «Техенергоресурс» правочинів вмотивований виключно посиланням на акт ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 23.11.2010р. 1058/23-03-05/34689962 (TOB «Електроспецгех»), а також на акт ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34589962 (TOB «Техенергоресурс»),

Між тим, згідно з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011р. по справі №2а-11736/10/2070 та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011р. дії ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова по проведенню перевірки діяльності TOB «Електроспецгех», результати якої оформлені актом від 23.11.2010р. №3058/23-03-05/34689962, визнані неправомірними.

Згідно з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010р. по справі за №12792/10/2070 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011р. дії ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова по проведенню перевірки діяльності TOB «Техенергоресурс», результати якої оформлені актом від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34589962, визнані неправомірними.

Частиною 3 ст.70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За мотивами відповідача, що викладені в акті від 04.05.2011р. №1324/18/23142659, єдиним доказом можливості здійснення TOB «Електроспецтех» і TOB «Техенергоресурс» господарської діяльності є виключно акти перевірки ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 23.11.2010р. №3058/23-03- 34689962 та від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34589962.

Таким чином, акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 23.11.2010р. №3058/23-03-05/34689962 від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34589962 як документи, що фіксують обставини фактичної дійсності, було одержано з порушенням закону, що встановлено судовими актами, а відтак, ці докази не можуть бути прийняті судом до уваги при вирішенні даної адміністративної справи. Інших доводів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та TOB «Електроспецтех» і TOB «Техенергоресурс», в акті перевірки від 04.05.2011р. №1324/18/23142659 відповідачем не наведено.

З урахуванням наведених обставин в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та TOB «Електроспецтех» і TOB «Техенергорусрс».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею З цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом від 04.05.2011р. №1324/18/23142659 не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення TOB «Автрамат-Рембуд» п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Висновок контролюючого органу про порушення TOB «Автрамат-Рембуд» п.п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України є неспроможним, оскільки спірні господарські операції відбулись до 01.01.2011р., тобто до дати набрання чинності даним актом законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. по справі№2а-6032/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 30.08.2011 р.