Ухвала суду № 20977676, 21.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 р.Справа № 2а-1670/2029/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Катунова В.В.

суддів Рєзнікової С.С.

Ральченка І.М.

за участю

секретаря судового засідання Галан О.О.

представника позивача Карнарук А.В., Роєнко Л.І., Луць О.В.

представника відповідача Дмитрук Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2011р. по справі№2-а-1670/2029/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс»

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс» (далі по тексту -ТОВ «Транс-Сервіс»), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі по тексту - Гадяцької МДПІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000122301 від 03.03.2011 року, за яким ТОВ «Транс-Сервіс» визначено грошове зобовязання в розмірі 296421,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення податковим органом порядку проведення перевірки та оформлення акту за її результатами, а також на незгоду із висновками перевірки, викладеними в акті.

Позивач зазначив, що підприємством не було допущено у перевіряємому періоді порушень правил формування валових витрат, зазначених відповідачем у акті перевірки, оскільки для відшкодування витрат на відрядження працівникам позивача, що направлялися у такі відрядження, підзвітними особами були надані всі необхідні документи для такого відшкодування, визначені діючим законодавством, та проведені у межах норм відшкодування, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".

Таким чином, позивач вважав, що висновки, відображені в акті перевірки податковим органом не обґрунтовані, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс» задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000122301 від 03.03.2011 року, яким позивачу було нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 237 137 грн. 33 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 59 284 грн. 33 коп.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону Украни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, Наказу № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», ст.ст. 69, 70, 71, 79, 86, 138, 159, 161 КАС України.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просили залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс" зареєстровано Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 21.05.1999 р., відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а. с. 10, том 1).

Позивач перебуває на податковому обліку Гадяцької МДПІ з 07.06.1999 р. за № 51, протягом перевіряємого періоду перебував на загальній системі оподаткування та був платником, зокрема, податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість від 13.09.2004 р. № 23606880 (а. с. 11, 13, том 1).

Згідно довідки № 104840 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області, позивач за КВЕД здійснює вид діяльності 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту та протягом перевіряємого періоду займався внутрішніми та міжнародними вантажними перевезеннями на підставі відповідної ліцензії (а. с. 12, том 1).

В період з 21.01.2011 р. по 10.02.2011 р. (термін перевірки продовжувався з 04.02.2011 р. по 10.02.2011 р. на підставі наказу Гадяцької МДПІ від 03.02.2011 р. № 79) Гадяцькою МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Транс-сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за цей же період.

За результатами перевірки складено акт № 150/23-30080834 від 17.02.2011 року, в якому відображено встановлені порушення підприємством п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 237137,33 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року в сумі 82432,70 грн., за 2-й квартал 2008 року в сумі 12523,00 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 21168,41 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 64980,66 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 56032,56 грн. (а. с. 33-62, том 1).

23.02.2011 року ТОВ «Транс-сервіс» направлені до Гадяцької МДПІ заперечення на акт перевірки № 150/23-30080834 від 17.02.2011 року (а. с. 63-64, том 1).

За результатами розгляду вказаних заперечень, 02.03.2011 року за № 799/10/23-049 податковим органом надана позивачу відповідь, за якою висновок, викладений в акті планової виїзної перевірки залишився без змін (а. с. 65-67, том 1).

На підставі акту перевірки № 150/23-30080834 від 17.02.2011 року, податковим органом 03.03.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122301, яким визначено суму грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток на суму 296421,66 грн., в тому числі: за основним платежем 237137,33 грн. та штрафні (фінансові) санкції 59284,33 грн. (а. с. 68, том 1).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем правомірно віднесено фактично понесені підприємством витрати на відрядження до складу валових витрат, на підтвердження яких надані належним чином складені первинні документи, а відтак оскаржуване податкове повідомлення рішення Гадяцької МДПІ є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до акту № 150/23-30080834 від 17.02.2011 року, податковим органом перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено завищення їх задекларованих показників у рядку 04.13 Декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди на загальну суму 948549,29 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року в сумі 329730,80 грн., за 2 квартал 2008 року 50091,98 грн., за 3 квартал 2008 року 84673,64 грн., за 3 квартал 209 року 25992,65 грн., за 4 квартал 2009 року 224130,22 грн.

Податковим органом зазначено, що основним документом, на підставі якого здійснюється списаня МПП для вантажного автомобіля, згідно з п. 1 наказу Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995р. № 488/346 є подорожній лист за формою 2-ТН. Наказом Мінтрансу України «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10.02.1998 р. № 43 встановлено, що списання ПММ здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених ПММ з урахуванням норм витрат.

Відповідно до п.п. 2.7 Положення № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених міністерством статистика України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, оформлення господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обовязково містити реквізити, визначені зазначеними Законами України та Положенням.

Зокрема, встановлені форми первинних документів при вантажних перевезеннях та вимоги щодо їх ведення: подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні ф. № 1; подорожній лист вантажного автомобіля ф. № 2.

Вказаним актом перевірки ТОВ «Транс-Сервіс» встановлено, що заповнення подорожніх листів не відповідає вимогам Наказу № 488/346 та ставить під сумнів використання та списання пального для ведення господарської діяльності.

Відтак, податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо неналежності до валових витрат будь-яких витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, в ході перевірки податковим органом встановлено, що підприємством ТОВ «Транс-сервіс» здійснювалися транспорті перевезення, але у відрядженні за межами митного кордону водіями використовувалися власні кошти на придбання паливно-мастильних матеріалів. При поверненні з відрядження водієм були здані подорожні листи з відмітками маршруту та заповненням обовязкових реквізитів на титульній сторінці, але зворотня сторона цього листа взагалі не заповнена. Бухгалтером підприємства списано пальне на автомобілі відповідно затверджених норм списання ПММ та складено реєстр довільної форми, але відмітки про рух пального у подорожніх листах взагалі відсутні.

Відповідно аналітичного обліку рахунку 372/11 "Розрахунки з підзвітними особами господарчі", підприємством кошти на господарські потреби видавались водіям після повернення з відрядження та складеного авансового звіту про використання коштів. Однак, заборгованість підприємства перед працівниками за використання коштів на господарські потреби станом на 01.10.2010 р. становила 3 600796,58 грн.

Водії використовували у відрядженнях власні кошти, які підприємством повертались працівникам із затримкою 2-3 місяці, про що свідчать касові документи.

Перевіркою встановлено відсутність довіреностей на здійснення юридичних дій від імені ТОВ "Транс-сервіс", передбачених договором доручення згідно ч. 1 ст. 1007 Цивільного кодексу України, так як розрахунки за придбане пальне поза межами України проводилися водіями власними коштами.

Отже, податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Основним видом діяльності ТОВ "Транс-сервіс" є діяльність автомобільного вантажного транспорту, тобто, здійснення вантажних перевезень як внутрішніх, так і міжнародних, відповідно до переліку видів діяльності за КВЕД, зазначеним у довідці серії АА № 104840 ЄДРПОУ (а. с. 12, том 1).

Для здійснення вказаної діяльності підприємство у перевіряємому періоді мало на балансі основні засоби - вантажні автомобілі (оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 "Необоротні активи" за 2008 рік), що підтверджено в ході перевірки та відображено в підпункті 3.1.3 Амортизаційні відрахування" акту (41-46, том 1).

Як свідчать письмові докази, ТОВ «Транс-сервіс» у перевіряємому періоді мало найманих працівників у кількості 32 чоловіки, в тому числі - 1 сумісника, що підтверджується витягами з наказів про прийняття на роботу водіїв (а. с. 127-130, том 5).

В процесі здійснення господарської діяльності підприємством позивача укладались господарські договори про надання послуг по перевезенню вантажу, в тому числі і у міжнародному сполученні, де перевізником виступав позивач. Даними договорами, зокрема, було предбачено здійснення перевезення вантажу власним чи орендованим автотранспортом у суворій відповідності із заявкою замовника та діючими правилами перевезення вантажів. На підтвердження даного факту позивачем надані копії договорів про транспортні перевезення (а. с. 80-225, том 6).

Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів договір перевезення встановлюється накладною, яка складається у трьох примірниках, перший примірник - для відправника, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

ТОВ «Транс-сервіс» отримували заявки від замовників, які визначали, зокрема щодо міжнародного сполучення, дату, час завантаження, адресу завантаження, адресу замитнення, тип вантажу, його вагу, об'єм, пункт перетину кордону, адресу розмитнення, адресу розвантаження, контактні особи, вартість перевезення, автомобіль, водій, додаткові вимоги (а.с. 226 (звор.стор.), 229 (звор.стор.), 240 (звор.стор.), том 6).

На виконання даних заявок підприємством позивача на підставі відповідних наказів направлялись у відрядження власні працівники - водії (а. с. 21-79, том 6).

Як було встановлено судом першої інстанції і не спростовано в ході апеляційного перегляду справи, витрати на відрядження не авансувались відрядженим особам, працівники відбували у відрядження за власний кошт, а по поверненню отримували добові і відшкодування понесених та належним чином підтверджених витрат на підставі авансових звітів.

Як свідчать письмові докази, відрядженими особами, при заповнені авансових звітів, включались лише витрати, які належать до відшкодування згідно норм діючого законодавства. До цих звітів додані посвідчення про відрядження, які містять необхідні відмітки про час та місце прибуття та вибуття, подорожні листи, де зафіксовано показники спідометра з моменту вибуття у відрядження та по момент повернення із такого відрядження, контрольний лист до подорожнього листа із відмітками про маршрут перевезення, другий примірник товарно-транспортної накладної із відмітками про перетини кордону, оригінали чеків про сплату за проживання, необхідних зборів, страхових полісів, купівлю паливно-мастильних матеріалів (а.с. 71-80, 87-250, том 1, 120-250, том 2, 1-250, том 3, 1-250, том 4,1-123, том 5).

Крім того, на підтвердження виконання укладених угод щодо автомобільного перевезення, ТОВ «Транс-сервіс» надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні та рахунки-фактури, відповідно до який контрагентами позивача були отримані відповідні послуги (перевезення вантажу) і проведена оплата за їх отримання (а. с. 226-243, том 6).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла станом на момент виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Положенням п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положенням ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що дорожній лист це документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу.

Пунктом 1 Наказу Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995р. № 488/346 встановлена форма подорожнього листа вантажного автомобіля у міжнародному сполученні № 1.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що наданими доказами позивачем підтверджено належне заповнення дорожніх листів, складання і ведення розрахункових та платіжних документів у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків податкового органу про порушення ТОВ «Транс-сервіс» положення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 вищевказаного Закону, до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Додатково до витрат, визначених абзацом першим цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях: 1) в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів; 2) в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відряджених членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) або суми, що направляються на харчування таких членів екіпажів замість добових, у разі, якщо такі судна (інші транспортні засоби), зокрема, виконують міжнародні рейси для здійснення навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордонів України.

Норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. № 663.

Сума добових визначається: а) у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; б) у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначені Інструкцією № 59, п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток та п.п. 6, 6-1 постанови Кабінету Міністрів України № 663.

Положенням ст. 1000 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

Сторонами договору доручення є повірений та довіритель. Довіритель - це особа, яка доручає повіреному вчинити юридичні дії, а повірений - особа, яка зобов'язується від імені та за рахунок довірителя такі дії виконати.

Законодовчо чітко не визначена форма договору доручення.

Як свідчать письмові докази, відповідно до посадової інструкції водія вантажного автомобіля, наданої позивачем, п.,п. 10, 11 розділу ІІ «Посадові обовязки» передбачає обовязок водія здійснення придбання товарів (робіт, послуг), ПММ та інші цінності для ведення експлуатаційних витрат в межах господарської діяльності, за власні кошти, а також звітування перед підприємством після приїзду з відрядження (а. с. 265-298, том 7).

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, при вирішенні питання про повернення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів бухгалтерією беруться до уваги показники спідометра, що заносяться до подорожного листа на початку та вкінці відрядження, дотримання водієм затвердженого маршруту (контрольний лист до подорожнього листа та інш.), оригінали чеків на придбання пального, обсяг якого перевіряється на відповідність нормам використання дизельного палива на тягачі, затверджені керівником підприємства, зокрема, на 2008 р. та 2009 р.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 423 від 06.052001 року, позивачем видані накази (№ 2 від 03.01.2008 р. та № 3 від 02.01.2009 р.), якими встановлені норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном. Вказаними наказами передбачено, що при направленні водіїв у відрядження, доручено здійснювати придбання товарів (робіт, послуг), ПММ та інші цінності для ведення експлуатаційних витрат в межах господарської діяльності за власні кошти. Компенсація за понесені витрати здійснюється після затвердженого авансового звіту використаних коштів, по мірі їх надходження до каси підприємства.

Отже, вказаними наказами та посадовою інструкцією водіям доручалось придбання товарів (робіт, послуг), ПММ та інші цінності для ведення експлуатаційних витрат в межах господарської діяльності, за власні кошти з послідуючою їх компенсацією підприємством.

Як свідчать прибуткові та видаткові касові ордера, підприємством проводились розрахунки використаних водіям власних коштів за період їх знаходження у відрядженні (а. с. 158-250, том 5, а. с. 1-20, том 6).

Перевищення розміру норм відшкодування витрат на відрядження перевіркою не встановлено, проте податковим органом зазначено, що ТОВ «Транс-сервіс» проводилось максимальне списання використаного пального відповідно до норм списання (а. с. 67, том 7).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості висновків податкового органу про порушеня ТОВ «Транс-сервіс» п.5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.4.8 п. 54 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено фактично понесені витрати на відрядження до складу валовик витрат, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000122301 від 03.03.2011 року, за яким ТОВ «Транс-Сервіс» визначено грошове зобовязання в розмірі 296421,66 грн. є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок, щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач виконав вимоги ч. 1 ст. 71 КАС України, проте як відповідачем не доведена правомірність, законість та обґрунтованість дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відношенні позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 19.04.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2011р. по справі№2-а-1670/2029/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс»до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Ральченко І.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 26.07.2011 р.