Постанова № 20977571, 23.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2011 р. Справа № 2а-1720/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засіданняБоришполець Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ТД СОФІ ПЛЮС" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2011р. по справі№2а-1720/11/2070

за позовом Приватного підприємства "ТД СОФІ ПЛЮС" <Список ><Текст >

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП "ТД СОФІ ПЛЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Красноградської МДПІ Харківської області № 0000132310/0 від 31.08.10 р., № 0000132310/1 від 06.10.10 р., № 0000132310/2 від 24.11.10 р., рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 669/6/25-0115 від 19.01.11 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.11 р. по справі № 2-а-1720/11/2070 в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішення та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.11 р. по справі № 2-а-1720/11/2070 та прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000132310/0 від 31.08.10 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 947375,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 189475,0 грн. є акт № 1038/23/36085094 від 25.08.10 р. документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питання взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Яровіт-Плюс" у червні 2010 р.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що позивач скористався правом оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративній процедурі, для чого ним були подані до Красноградської МДПІ Харківської області первинна скарга від 10.09.10 р., до ДПА Харківської області та до ДПА України повторні скарги відповідно від 12.10.10 р. та від 22.11.10 р. Рішеннями вказаних органів ДПС від 30.09.10 р., від 02.11.10 р. та від 19.01.11 р. скарги платника податків були залишені без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін.

Проте відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000132310/1 від 06.10.10 р., № 0000132310/2 від 24.11.10 р., які є тотожними оскарженому податковому повідомленню-рішенню № 0000132310/0 від 31.08.10 р. в частині визначеного податкового зобовязання та застосованих штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду скарг платника податків в межах адміністративної процедури були встановлені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачала прийняття такого повідомлення в разі незадоволення (часткового) скарги платника податків та без здійснення додаткового нарахування податкового зобовязання та/або застосування штрафних санкцій. За таких підстав у відповідача не було законних підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000132310/1 від 06.10.10 р., № 0000132310/2 від 24.11.10 р., які є тотожними оскарженому податковому повідомленню-рішенню № 0000132310/0 від 31.08.10 р., тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.11 р. по справі № 2-а-1720/11/2070 скасуванню.

В наданому до матеріалів справи акті перевірки зафіксовані факти порушення позивачем вимог п. 7.2.3, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", що призвели до заниження податкового зобов'язання з ПДВ у червні 2010 р. на суму 947375 грн. Виявлені порушення перевіряючі повязують з тим, що підприємство включило до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ "Яровіт-Плюс", які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, не пов'язані з власною господарською діяльністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на положення п. 7.4.1, п. 7.2.6, п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які встановлюють, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту і датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також суд першої інстанції погодився з висновками відповідача щодо неправомірності включення ПП "ТД Софі-Плюс" суму ПДВ, сплачену у виконання господарських зобов'язань з ТОВ "Яровіт-Плюс", у звязку з відсутністю об'єкту оподаткування у цей період відносно операцій щодо вказаного контрагента, з огляду на неналежне документальне підтвердження реальності зазначених господарських операцій.

Роблячи такий висновок, суд першої інстанції в судовому рішенні описав досліджений ним договір поставки № 2/06 від 02.06.10 р., укладений позивачем з ТОВ "Яровіт-Плюс", предметом якого є поставка соняшника на суму 6000000,0 грн. (ПДВ 1000000,0 грн.), перелічив податкові та видаткові накладні, отримані позивачем від постачальника на кожну дату та партію поставки. Наявність вказаних документів відповідачем не заперечувалася ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях.

За результатами дослідження перелічених в постанові документів суд першої інстанції зазначив, що поставка соняшника здійснювалася частинами, при цьому кожна з них була обсягом від 75 т до 252 т, а тому при такому характері господарських операцій у підприємства неминуче виникають витрати, пов'язані із транспортуванням такої кількості товару, що також мають бути підтверджені документально. Таким документом суд першої інстанції визнав товарно-транспортну накладну, яка є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, запроваджену наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 р. при затверджені Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. У відсутності ТТН суд першої інстанції зробив висновок про те, що одномоментне транспортування зазначених партій товару не можливе через відсутність відповідних транспортних засобів, що є загальновідомим та не потребує доказування. Отже, податкові та видаткові накладні ТОВ "Яровіт-плюс" не можуть бити визнані такими, що достовірно фіксують факт здійснення господарської операції.

Оскільки ПП "ТД Софі-Плюс" не надано жодних документів, зокрема ТТН, які б підтверджували понесені позивачем транспортні витрати, факт отримання, оприбутковування товару, складського обліку, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Яровіт-плюс".

В обґрунтування зроблених висновків суд першої інстанції також послався на положення ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", де встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства обумовлені тим, що його контрагент, ТОВ "Яровіт-Плюс", порушив порядок звітування перед органом ДПС по власній фінансово-господарській діяльності за червень 2010 р. і на підставі співставлення показників в розрізі контрагентів були виявлені розбіжності на суму 947375,0 грн. Але ставлячи право позивача на формування податкового кредиту по ПДВ у залежність від того, чи дотримався його контрагент по операціям вимог податкового законодавча при формуванні податкових зобовязань, відповідач тим самим переклав на платника податків функції контролюючого органу, що не передбачено ні Конституцією України, ні законами України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про ПДВ».

Також слід відмітити, що твердження суду першої інстанції про можливість підтвердити реальність господарських операцій виключно ТТН є помилковими, оскільки положення відносно визначення ТТН в якості бланку строгої звітності скасовані шляхом виключення з Державного реєстру нормативно-правових актів з 31.05.06 р. Інструкції «Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» на підставі висновку Міністерства юстиції України № 10/68 від 15.05.06 р., а до Правил перевезення були внесені зміни згідно наказу Мінтрансу України № 493 від 22.05.06 р., які виключили п. 11.2 щодо віднесення до документів строгої звітності ТТН.

За таких підстав твердження відповідача та висновки суду першої інстанції про відсутність документів, а саме ТТН, які є обовязковими для податкового кредиту, є безпідставними.

В акті перевірки відповідачем на підтвердження висновків про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ "Яровіт-Плюс", зроблене посилання на положення ст. 207 ГК України, де вказано, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. І одночасно зроблений висновок про укладений позивачем правочин є нікчемним, оскільки порушує моральні засади суспільства (п. 1 ст. 203 ЦК України) і його недійсність не встановлюється судом.

Проте застосовані відповідачем норми визначають різний порядок встановлення недійсності господарського зобовязання та визнання правочину недійсним або нікчемним.

Доказів того, що господарське зобовязання за договором поставки № 2/06 від 02.06.10 р. визнано недійсним в судовому порядку відповідачем не надано, що спростовує твердження відповідача про невідповідність цих зобовязань моральним засадам суспільства. Також не надано жодного обґрунтування висновкам про те, що зміст даного договору (правочину) суперечить приписам ст. 712 ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки даний договір містить всі суттєві умови, передбачені ЦК України для договорів поставки (договорів купівлі-продажу).

Слід відмітити, що відповідно приписам п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» право на формування податкового кредиту виникає на підставі належним чином оформлених податкових накладних по операціям, які використовуються у власній господарській діяльності, які виписані зареєстрованим платником ПДВ. Відповідачем не заперечувалося те, що і позивач, і його контрагент зареєстровані платниками ПДВ, будь-яких вад в оформленні податкових накладних при перевірці не виявлено, а придбаний товар був використаний у власній господарській діяльності позивача.

Оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідачем було прийнято у звязку з виявленими порушеннями позивачем вимог п. 7.2.3 ст. 7 Закону України, який передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та п. 7.4.1 вказаної норми, де визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Проте ні в акті перевірки, ні в подальших документа відповідач не вказує в чому саме він вбачає порушення наведених норм з урахуванням того, що в п. 7.3.1 ст. 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Надані до матеріалів справи видаткові накладні підтверджують дату відвантаження товарів постачальником і саме на ці дати були видані податкові накладні, що спростовує висновки акту перевірки, з якими погодився суд першої інстанції, а тому колегія суддів дійшла до висновку про відсутність у суду першої інстанції підстав для відмови у задоволенні позову.

Також колегія суддів вважає необхідним відмітити, що в позові позивачем була заявлена вимога про скасування рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 669/6/25-0115 від 19.01.11 р., але ця вимога судом першої інстанції не була розглянута. Як вбачається з позову, позивач заявляючи цю вимогу, не вказав в якості відповідача ДПА України і судом першої інстанції до участі у справі ця особа не була залучена, що позбавило її можливості скористатися правами, наданими КАС України.

Позивачем до суду апеляційної інстанції була подана заява про відкликання позову в частині вимог до ДПА України, яку колегія суддів вважає можливим задовольнити.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.11 р. по справі № 2-а-1720/11/2070 прийнята з порушенням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Задовольнити клопотання ПП "ТД СОФІ ПЛЮС" про відкликання позову в частині вимог про скасування рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 669/6/25-0115 від 19.01.11 р. і позов в цій частині залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу ПП "ТД СОФІ ПЛЮС" задовольнити.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.11 р. по справі № 2-а-1720/11/2070 в частині відмови у задоволенні позову ПП "ТД СОФІ ПЛЮС" про скасування податкових повідомлень-рішень Красноградської МДПІ Харківської області № 0000132310/0 від 31.08.10 р., № 0000132310/1 від 06.10.10 р., № 0000132310/2 від 24.11.10 р. і в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Красноградської МДПІ Харківської області № 0000132310/0 від 31.08.10 р., № 0000132310/1 від 06.10.10 р., № 0000132310/2 від 24.11.10 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 29.08.2011 р.