Ухвала суду № 20976677, 16.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 р.Справа № 2а-791/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Верман А.М.

Представник позивача - Волошина В.В.

Представник відповідача - Кірсанов Д.Н. < Секретар >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі№2а-791/11/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0000401800/0, №0000411800/0 від 31.08.2010 року, №0000401800/1, №0000411800/1 від 04.10.2010 року, №0000401800/2, №0000411800/2 від 08.11.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова у період з 30.07.2010 року по 12.08.2010 року проведена позапланова виїзна перевірка позивача у зв'язку з виникненням потреби у перевірці відомостей стосовно взаємовідносин з НВП "Промтехснаб". За результатами перевірки складено акт від 17.08.2010 року №8406/1800/01188827, висновками якого встановлені порушення: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.1.32 ст.1, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2008 року на 16417,00 грн.; п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2008 року на загальну суму 13134,00 грн. Відповідачем на підставі вказаних висновків винесені податкові повідомлення-рішення №0000401800/0 від 31.08.2010 року - про визначення податкового зобов'язання по ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 19701,00 грн. (13134,00 грн. - основний платіж, 6567,00 грн. - штрафні фінансові санкції), №0000411800/0 від 31.08.2010 року - про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 24625,50 грн. (16417,00 грн. - основний платіж, 8208,50 грн. - штрафні санкції). В результаті адміністративного оскарженні вказаних податкових повідомлень-рішень скарги позивача залишені без задоволення, винесені податкові повідомлення-рішення №0000401800/1, №0000411800/1 від 04.10.2010 року, №0000401800/2, №0000411800/2 від 08.11.2010 року. Позивач не погодився з висновками акту перевірки, зазначив, що висновок ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова про нікчемність угод, укладених між ДП "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" з НВП "Промтехснаб" є неправомірним. Зазначив, що між ДП "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" та НВП "Промтехснаб" укладений договір від 22.05.2008 року №115-гп, у травні-червні 2008 року позивач фактично виконав ремонт м'якої покрівлі технічної будівлі підприємства на підставі ліцензії державного комітету України з будівництва та архітектури, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, що також підтверджується актом виконаних робіт. Вказаний договір позивач вважав таким, що відповідає вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до ст.203 ЦК України.

Від в.о. начальника ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова надійшли до суду письмові заперечення в яких зазначено, що на підставі наданих до перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку у ході перевірки (акт від 17.08.2010 року №8406/1800/01188827) встановлено, що у періоді з 01.04.2008 р. по 30.06.2008 р. ДП "ХОРТПЦ" мало взаємовідносини з НВП "Промтехснаб", код ЄДРПОУ 30235387.

Відповідач проти позову заперечував, від в.о. начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова до суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач посилався на висновки проведеної ДПІ у Київському районі м.Харкова планової виїзної перевірки НВП "Промтехснаб" з питань щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Релан" за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., про що складений акт від 22.09.2009 р. №6386/18-010/30235387. Зазначив, що листом старшого прокурора відділу прокуратури Харківської області №04/5-31 вих-09 від 01.07.09 року було повідомлено, що допитаний у якості свідка директор ТОВ "Релан" ОСОБА_3 показав, що фінансово-господарської діяльності від імені підприємства ТОВ "Релан" він не здійснював, жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, податкову звітність не підписував та до ДПІ не подавав. Відповідно до висновків судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені директора ТОВ "Релан" ОСОБА_3 в податковій звітності з ПДВ за період з березня 2008 р. по лютий 2009 р. та податку на прибуток за 1 квартал 2008 року, 1 квартал 2009 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Згідно з даними автоматичного співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ТОВ "Релан" податкова звітність підприємства не відповідає абз.5 п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", у зв'язку з чим її визнано не податковою звітністю, надано статус "до відома". Отже, відповідач зазначив, що вчинені правочини ДП "ХОРТПЦ", НВП "Промтехснаб", ТОВ "Релан" є нікчемними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.201 року в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 159 КАС України, ст.ст. 202, 203, 215, 228 ЦК України, ст. 207 ГК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач правом подачі апеляційної скарги не скористався.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державне підприємство "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.02.1992 року №14801200000020662, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова як платник податків, що не заперечується сторонами.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова проведена документальна виїзна перевірка ДП "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" (код 01188827) за період з 01.04.2008 року по 30.06.2008 рік.

За результатами перевірки складено акт від 17.08.2010 року №8406/1800/01188827, висновками якого встановлені порушення: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.1.32 ст.1, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2008 року на 16417,00 грн.; п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2008 року на загальну суму 13134,00 грн.

На підставі акту перевірки в.о. начальника ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова винесені податкові повідомленні-рішення №0000401800/0 від 31.08.2010 року про визначення податкового зобов'язання по ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 19701,00 грн. (13134,00 грн. - основний платіж, 6567,00 грн. - штрафні фінансові санкції), №0000411800/0 від 31.08.2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 24625,50 грн. (16417,00 грн. - основний платіж, 8208,50 грн. - штрафні санкції).

В результаті адміністративного оскарженні вказаних податкових повідомлень-рішень скарги позивача залишені без задоволення, винесені податкові повідомлення-рішення №0000401800/1, №0000411800/1 від 04.10.2010 року, №0000401800/2, №0000411800/2 від 08.11.2010 року.

Позивач не погодився з вказаними рішеннями і оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що доводи позивача щодо реальності та дійсності угоди укладеної між ним та НВП "Промтехснаб" є необгрунтованими, оскільки відповідачем в ході судового розгляду доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість висновку про її недійсність, який міститься в довідці ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.09.2009 р. №6386/18-010/30235387 та акті перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 17.08.2010 року №8406/1800/01188827. Висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є також обгрунтованими, оскільки угода між ДП "ХОРТПЦ" та НВП "Промтехснаб" не є дійсною.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно та в межах повноважень органу державної податкової служби виявлені здійснені позивачем порушення вимог податкового законодавства, через що відповідачем обґрунтовано нараховано позивачу податок на додану вартість в сумі 13134,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в сумі 6567,00 грн., та податок на прибуток в розмірі 16417,00 грн., штрафну (фінансову) санкцію - 8208,50 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, Державним підприємством "ХОРТПЦ" на підставі договору від 22.05.2008 року №115-гп щодо виконання робіт по ремонту м'якої крівлі за адресою: м.Харків, вул.Дерев'янко, 1-а, укладеного з НВП "Промтехснаб" (код 30235387), податкових накладних №0574 від 19.06.2008 року на загальну суму 39401,40 грн. (ПДВ-6566,90 грн. та №0496-1 від 23.05.2008 року на загальну суму 39401,40 грн. (ПДВ-6566,90 грн.) включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за червень 2008 року у загальному розмірі 13134,00 грн. та віднесено до складу валових витрат у 2-му кварталі 2008 року суму в розмірі 65669,00 грн. (а.с. 70).

З акту перевірки від 17.08.2010 року №8406/1800/01188827 (а.с. 148-161) вбачається, що висновки ДПІ щодо порушення позивачем податкового законодавства у вигляді заниження податку на прибуток за 2 квартал 2008 року на 16417,00 грн. та заниження податку на додану вартість за червень 2008 року на загальну суму 13134,00 грн. ґрунтуються на висновках щодо нікчемності правочину, укладеного Державним підприємством "ХОРТПЦ" як замовником з НВП "Промтехснаб" як підрядником, а саме договору від 22.05.2008 року №115-гп щодо виконання робіт по ремонту м'якої крівлі за адресою: м.Харків, вул.Дерев'янко, 1-а. Зазначений висновок обґрунтовано тим, що будівельно-ремонтні роботи для замовника ДП «ХОРТПЦ» здійснено субпідрядником ТОВ «Релан» на виконання умов договорів з підрядником НВП «Промтехснаб», які, у свою чергу, також є нікчемними.

З довідки від 22.09.2009 р. №6386/18-010/30235387 про результати планової виїзної перевірки НВП «Промтехснаб», з окремих питань щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Торгова фірма «Агроеліта», ПП «Вівальді»та ТОВ «Релан»за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року (а.с. 118-143), яка складена ДПІ у Київському районі м. Харкова, вбачається, що ТОВ "Релан" виконувало роботи для НВП "Промтехснаб" на підставі договорів на виконання субпідрядних робіт, а саме на підставі договору №15-Р від 26.05.2008 року, предметом якого є роботи по ремонту крівлі за адресою: м. Харків, вул. Деревянко, 1А складено акт виконаних робіт за червень 2008 року на суму 76830,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 12805,00 грн. (а.с. 125).

З копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ДП «ХОРТПЦ» (а.с. 105) та копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. 107), вбачається, що адреса м. Харків, вул. Деревянко, 1А є місцезнаходженням позивача ДП «ХОРТПЦ», нежитлова будівля телецентру літ. «В-3» по вул. Деревянко, 1 А у м. Харкові перебуває у власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та звязку України.

ДПІ у Київському районі м. Харкова у довідці від 22.09.2009 р. №6386/18-010/30235387 дійшла висновку, що правочини, укладені та такі, що виконувалися у перевіряємому періоді НВП «Промтехснаб» з постачальником ТОВ «Релан» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Зазначений висновок ґрунтується на тому, що листом старшого прокурора відділу прокуратури Харківської області №04/5-31 вих-09 від 01.07.2009 року повідомлено, що в ході оперативного відпрацювання ТОВ "Релан" було встановлено, що з 09 жовтня 2008 року по 27 липня 2009 року його керівником був ОСОБА_3, який в ході опитування надав пояснення, що фінансово-господарської діяльності від імені підприємства ТОВ "Релан" він не здійснював, жодних документів не підписував та до ДПІ не подавав. Висновками судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені директора ТОВ "Релан" гр. ОСОБА_3 в податковій звітності з ПДВ за період з березня 2008 р. по лютий 2009 р., та податку на прибуток за 1 квартал 2008 року, 1 квартал 2009 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Наведене підтверджується копією пояснень ОСОБА_3, наданими відповідачем до матеріалів справи (а.с. 145-146).

Згідно з даними автоматичного співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ТОВ "Релан" податкова звітність підприємства не відповідає абз.5 п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", у зв'язку з чим її визнано не податковою звітністю, надано статус "до відома". Фактично згідно з наданою податковою звітністю, у ТОВ "Релан" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду (відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічився 1 штатний робітник (директор), сумісників - немає).

Крім того, в ході слідства встановлено, що невстановлені особи, які фактично діяли від імені ТОВ «Релан», надавали послуги субєктам господарської діяльності по конвертуванню грошових коштів у готівку та шляхом укладання фіктивних цивільно-правових угод передавали їх субєктам підприємницької діяльності з метою виведення їх з легального обороту та незаконно формували податкових кредит.

У звязку з наведеним ДПІ у Київському районі у довідці від 22.09.2009 р. №6386/18-010/30235387 дійшла висновку про те, що витрати НВП "Промтехснаб" по взаємовідносинам з ТОВ "Релан" понесені за нікчемними угодами, які в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, віднесення підприємствами таких витрат до складу валових витрат суперечить вимогам п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З матеріалів справи встановлено, що НВП "Промтехснаб" отримало від ТОВ "Релан" будівельно-ремонті роботи за адресою позивача згідно податкових накладних від 08.05.2010 року №080586 (ПДВ - 9166,67 грн.) та від 18.05.2010 року №1806813 (ПДВ - 3638,33 грн.), що підтверджується даними довідки від 22.09.2009 року №6386/18-010/30235387 (а.с.126), які, у свою чергу, реалізувало їх позивачу ДП "ХОРТПЦ" по договору від 25.05.2008 року №115-гп, що також підтверджується даними, наведеними в довідці від 22.09.2009 р. №6386/18-010/30235387 (а.с. 129).

Таким чином, будівельно-ремонтні роботи, які були виконані ТОВ "Релан" на виконання умов договорів для НВП "Промтехснаб", були надані ДП "ХОРТПЦ".

Виходячи з наведеного, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що угоди, укладені ДП "ХОРТПЦ" з НВП "Промтехснаб" по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемними.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, правомірно дійшов висновку про те, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання послуги до складу валових витрат є наявність звязку послуги з господарською діяльністю підприємства. Придбання такої послуги повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Згідно ч.2 ст.9 Бюджетного кодексу України, податковими надходженнями до Державного бюджету визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

У відповідності до п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, з наступними змінами та доповненнями, у випадках, коли платник податків згідно з законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обовязковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі ПДВ, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обовязкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачені суми податку на прибуток підприємств внаслідок неправомірного формування валових витрат та ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ, є дохідною частиною держбюджету та власністю держави.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Як встановлено положеннями ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобовязання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо реальності та дійсності угоди укладеної між позивачем та НВП "Промтехснаб", оскільки відповідачем в ході судового розгляду доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість висновку про його недійсність, який міститься в довідці ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.09.2009 р. №6386/18-010/30235387 та акті перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 17.08.2010 року №8406/1800/01188827.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997, № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про обґрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки угода між ДП "ХОРТПЦ" та НВП "Промтехснаб" не є дійсною.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно та в межах повноважень органу державної податкової служби виявлені здійснені позивачем порушення вимог податкового законодавства, через що відповідачем обґрунтовано нараховане позивачу податок на додану вартість в сумі 13134,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в сумі 6567,00 грн., та податок на прибуток в розмірі 16417,00 грн., штрафну (фінансову) санкцію - 8208,50 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач при винесенні податкових повідомлень-рішень №0000401800/0, №0000411800/0 від 31.08.2010 року, №0000401800/1, №0000411800/1 від 04.10.2010 року, №0000401800/2, №0000411800/2 від 08.11.2010 року діяв в межах своєї компетенції, обґрунтовано та законно, зазначені рішення прийняті з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, є правомірними та не підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року по справі№2а-791/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі №2а-791/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 22.08.2011р.