Ухвала суду № 20974624, 10.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2011 р.Справа № 2а-1870/1678/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А. ,

за участю секретарів судового засідання- Григор"євої Д.І., Верман А.М.,

представника позивача - Солонар О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2011р. по справі№2а-1870/1678/11

за позовом Сумського державного науково-дослідного інституту мінеральних добрив і пігментів <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просив визнати протиправними та недійсними податкові повідомлення-рішення№ 0000302306/0/18665 від 11 березня 2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень-липень 2010 року в розмірі 49897,00 грн., зобов'язання позивача сплатити суму податку у розмірі 45222,26 грн. та штрафні санкції у розмірі 11305,57 грн.; № 0000322306/0/18661 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 2770,00 грн. та штрафними санкціями 693,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0000302306/0/18665 від 11 березня 2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень - липень 2010 р. в розмірі 49897 грн., зобов'язання позивача сплатити суму податку у розмірі 45222,26 грн. та штрафні санкції в розмірі 11305,57 грн. Визнано протиправним та недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0000322360/0/18661 від 11 березня 2011 р. збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на 2770 грн. та штрафними санкціями на 693 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутністю.

В судове засідання, призначене на 17.08.2011 року представник позивача не прибув, в надісланій до суду заяві просив завершити судовий розгляд без його участі.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що ДПІ в м. Суми була проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності Сумського державного науково-дослідного Інституту мінеральних добрив і пігментів (СДНДІ МІНДІП) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 року, за результатами якої складено акт №772/23-620/14005076, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 16412 грн., та за липень 2010 року на суму 33489 грн.; занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.27 декларації) за липень 2010 року на суму 2770 грн.; завищено зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації з ПДВ за червень на суму 36255 грн. (а.с. 23-31)

Сумським державним науково-дослідним Інститутом мінеральних добрив і пігментів на акт перевірки подані заперечення на акт перевірки. (а.с. 32-33)

ДПІ в м. Суми розглянуті заперечення позивача та за вих. №16989/10/23-620 від 04.03.2011 року надана відповідь. (а.с. 34-35)

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2011 року № 0000302306/0/18665 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень липень 2010 року в розмірі 49897 грн., зобов'язано позивача сплатити суму податку у розмірі 45222,26 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 11305,57 грн.; та № 0000322306/0/18661 про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу за основним платежем на суму 2770 грн. та штрафними санкціями (штрафами) на суму 693 грн. (а.с. 36-37)

Підставою для встановлення податковим органом перелічених вище порушень став висновок, який викладено в акті перевірки про нікчемність правочину - договору купівлі - продажу № 29-04/2010 від 29.04.2010 року, укладеного між TOB «Оклавіка» та позивачем.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про нікчемність договору між позивачем та ТОВ "Оклавіка" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що між TOB «Оклавіка» та позивачем був укладений договір купівлі - продажу титана диоксиду пігментного марки SumTitan R-202,203 № 29-04/2010 від 29.04.2010 року на загальну суму 316000,02 грн., в тому числі ПДВ на суму 52666,66 грн. (а.с. 7-10)

Відповідно до умов договору, дати відвантажень, обєми та фасовка товару сторони узгоджують додатково згідно письмової заявки Покупця на відвантаження. (п.1.2. договору). Товар поставляється автомобільним транспортом покупця на умовах Ex-Works м. Суми (ВАТ «Сумихімпром») (п.2 договору). Датою поставки товару вважається дата штампа складу готової продукції в наказі накладної на відпуск товару. (п.2.2. договору). Право власності на товар переходить від поставщика до покупця з моменту поставки на Ex-Works м. Суми (ВАТ «Сумихімпром») (п. 2.3. договору).

Для транспортування товару між позивачем та СПД ФО ОСОБА_2 укладено договір на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2010 року (а.с. 13-15), на підставі якого було оформлено заявку на перевезення вантажу двуокису титану на 23.06.2010 року, адреса завантаження м. Суми. вул. Харківська, 12. (а.с 16).

Фактичне отримання позивачем товару підтверджується листом ТОВ «Оклавіка» на адресу позивача (а.с 22), видатковою накладною (а.с 11), актом здачі приймання товару (а.с.12), пропуском та наказом-накладною (а.с 18). Транспортування товару підтверджується актом виконаних робіт (а.с 17), товарно-транспортною накладною (а.с 19) та СМR (а.с. 20-21).

На підтвердження факту поставки товару, відповідно до вимог пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Оклавіка» надано позивачу податкові накладні (а.с 77-80), на підставі яких позивач відніс зазначені в них суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Як вбачається з додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, ТОВ «Оклавіка» включила податок на додану вартість по зазначеним вище операціям до складу податкових зобовязань (а.с 73-74).

Колегія суддів погодужється з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що документи (видаткові, податкові накладні, товарно транспортні накладні, платіжні доручення) щодо операцій купівлі продажу диоксиду титану між позивачем та ТОВ «Оклавіка» мають всі обовязкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, та ч. 1-3 ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України та абзацу 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України, крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-якому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договір укладений позивачем та ТОВ «Оклавіка» відповідає вимогам, встановленим статтею 638 ЦК України та статтею 180 ГК України і вважається укладеним.

Матеріалами справи підтверджується, що за Договором поставки проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується актом податкової перевірки діяльності позивача та платіжними дорученнями), що доводить реальність здійснених операції. Також сторонами підписані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Згідно ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договір між позивачем та ТОВ "Оклавіка" є дійсним.

Для ст. 207 ГК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування. Фактів ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що оскаржуваний правочин був товарним, товар був отриманий на підставі спірної угоди на території ВАТ «Сумихімпром» (факт укладання ТОВ «Оклавіка» договору зберігання диоксиду титану з ВАТ «Сумихімпром», відповідачем навіть не перевірявся, так як зустрічна перевірка ТОВ «Оклавіка» та ВАТ «Сумихімпром» щодо спірних операцій на проводилась) факт його транспортування в ході перевірки підтверджений відповідними товарно-транспортними накладними, та як встановлено перевіркою товар був в подальшому реалізований нерезиденту, оплата товару здійснена через банк, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено. Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо повязана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - третьої особи у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2011р. по справі№2а-1870/1678/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.08.2011 р.