Постанова № 20974519, 27.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2011 р. Справа № 2а-1870/1716/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняУльяненко А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Приватного виробничого підприємства "Валео+", Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2011р. по справі№2а-1870/1716/11

за позовом Приватного виробничого підприємства "Валео+" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне виробниче підприємство "Валео+", звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в місті Суми, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000332312/0/17313 від 09.03.2011р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 221515,61грн., та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 55378,90грн.

-визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000372312/0/17255 від 09.03.2011р. в частині зменшення розміру вд'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 171528,00 грн.

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000382312/0/17329 від 09.03.2011р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3118,00 грн., та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 780,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №000332312/0/17313 від 09.03.2011 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 7105,5 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1776,38грн., а всього 8881,88грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України п.2 ст. 9 "Про бухгалтерський облік в Україні", п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач, також не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та приписів Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ДПІ в м. Суми задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга приватного виробничого підприємства "Валео+" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією в місті Суми з 22.11.2010р. по 08.02.2010р. проведено планову виїзну перевірку приватного виробничого підприємства «Валео+» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт №589/2312/31548282/14 від 15.02.2011р.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4.. п.п.7.7.1., п.п.7.7.2, п.п.7.7.7, п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок па додану вартість», в результаті чого було і занижено податок на додану вартість на загальну суму 3118 грн. та зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 17528 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат безтоварних операцій, а також вимог п.32 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 226297грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат безтоварних операцій.

На підставі акту перевірки ДПІ м. Суми винесені податкові повідомлення-рішення від 09.03.2011р.:

-№0000332312/0/17313, яким позивачу донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 226797грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 56699грн.,

-№0000372312/0/17255, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 171528грн.,

- №0000382312/0/17329, яким позивачу донараховано податкових зобов'язані, з податку на додану вартість у сумі 3118грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 780 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №000332312/0/17313 від 09.03.2011 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 7105,5 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1776,38грн., а всього 8881,88грн., суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на те, що дата укладення додаткової угоди вказана «01.08.2009р.», а сам договір датований «30.09.2009р.». не є підставою для визнання протиправним віднесення позивачем до валових витрат, сум витрат по вказаних господарських операціях, так як вони реально виконувалися, правильно відображалися у бухгалтерському та податковому обліку, о тому операції з придбання та продажу мучних та кондитерських виробів відносяться до господарської діяльності підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем, у відповідності до вимог п. 1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати пов'язані з придбанням продукції від ФОП ОСОБА_1 правомірно віднесено до складу валових витрат.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинні бухгалтерські та податкові документи, які були складені та підписані між ПВП "Валео+" ПП "Компанія "Влада-С" виписані без наміру створити реальні правові наслідки в рамках господарської діяльності.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що протягом другого та третього кварталів 2009р. одним з основних постачальників товарно- матеріальних цінностей, а саме: круги, труби, електроди та ін. було ПП «Компанія "Влада-С", з яким позивачем укладено договір купівлі - продажу ТМЦ № 02109-3-В від 02.03.2009р. (т.1 а.с.29-30).

Згідно даного договору ПП "Компанія -«Влада -С" зобов'язувалось передати у власність ПВП «Валео +» продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та виплатити за нього, визначену договором суму.

Щодо висновків відповідача про необгрунтованість включення витрат ПП "Валео+" на виконання умов договору купівлі продажу № 02109-3-в від 02.03.2009 року колегія уддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до умов зазначеного договору № 02109-3-В від 02.03.2009р. , укладеного з ПП "Компанія "Влада-С" та за домовленістю сторін, транспортування товару здійснювало підприємство постачальник за власний рахунок, за допомогою власних або залучених транспортних засобів, а вартість витрат на транспортування включено до ціни поставленої продукції.

Отже, колегія суддів зазначає, що що ПВП "Валео+" не здійснювало витрат на транспортування товару, а тому не повинно вести їх облік.

Як вбачається з матеріалів справи ПП "Валео+" надано видаткові накладні на весь придбаний товар від ПП "Компанія "Влада-С", акті взаємозаліку, господарські договори, видаткові накладні за якими позивач в подальшому, в своїй господарській діяльності постачав продукцію придбану від ПП "Компанія "Влада-С" іншим контрагентам".

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобілю, зокрема типова форма вантажно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95р. №488/346 “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”(із змінами та доповненнями).

Спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”N 488/346, 29.12.1995 року, на який посилається відповідач в обґрунтування свого висновку про те, що застосування товарно-транспортних накладних форми 1-ТН є обов'язком для всіх суб'єктів господарської діяльності станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тому він не є нормативним документом та усі його норми не можуть вважатися обов'язковими до застосування.

Крім того, вказані Правила видані на виконання Програми заходів по забезпеченню збереження вантажів, захисту їх від крадіжок та безпеки пасажирів на транпсорті, яка затверджена постановою КМУ від 05.01.95 №710 і таким чином Міністерством транспорту перевищено свої повноваження у присвоєнні товаро-транспортній накладній статусу, якого вона не може мати у діючому законодавстві, що регулює сферу бухгалтерського обліку та оподаткування.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що положеннями Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено для особи, яка підпадає під дію цього закону, альтернативну поведінку, тобто встановлено диспозитивність у облікових відносинах.

Так, у відповідності до ч. 5 статті 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може видаляти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства”.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для позивача як продавця, що не здійснює транспортування, товаро-транспортна накладна у випадку її оформлення мала б лише статус документу, що супроводжував в подальшому вантаж покупця, а не статус документу, за яким підприємство повинно було б будувати свій бухгалтерський облік в частині відпуску ТМЦ. Для позивача факт передання товару було засвідчено оформленням наявних видаткових накладних.

Зі змісту акту планової виїзної перевірки № 589/2312/31548282/14 від 15.02.2011р. вбачається, що через відсутність первинних транспортних документів, які були надані ПВП "Ввалео+" для перевірки, причетність вказаних віще господарських операцій з придбання товару від ПП "Компанія "Влада-С" до ПВП "Валео+" до валових витрат підприємства не можливо підтвердити.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас, ч.І, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-ХІУ від 16.07.1999, встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять видаткові накладні, податкові накладні, що засвідчують факт приймання товару від ПП «Компанія«Влада-С» та видаткові накладні, податкові накладні і товаро-транспортні накладні, що засвідчують факт передачі підприємством «Валео+» придбаного у ПП «Компанія«Влада-С» товару, до іншого контрагенту - ВАТ «Сумихімпром», з метою здійснення господарської діяльності.

Наявність наданих для перевірки документів в повній мірі підтверджують реальність здійснених господарських операцій, що піддаються сумніву відповідачем, а відсутність транспортної документації, в даному випадку, ні може вказувати на те що відносини між продавцем та покупцем товару не є господарською діяльністю.

Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення, а не факту передання товару, та відповідно, набуття права власності на нього. Факт передання товару (набуття платником од власності) підтверджується наявними видатковими накладними.

При цьому колегія суддів зазначає, що неявні в матеріалах справи видаткові накладні повністю відповідають вимогам до первинних документів, які пред'являються п.2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.95р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що віднесення складу валових витрат сум, сплачених за товар поставлений від ПП "Компанія «Влада-С" та переданий за видатковими накладними, відповідає нормам закону, а також свідчить про товарність господарських операцій, що здійснювалися відповідно до господарського договору, укладеного ПВП «Валео+» та ПП «Компанія«Влада-С»

Щодо господарських взаємовідносин ПВП «Валео+» з приватним підприємцем ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки ДПІ в м. Суми встановлено, що згідно договору №17/1 від 30.09.2009р. продавець (ОСОБА_1М.) забезпечує продуктами харчування, виробами з борошна та кондитерськими виробами різні заходи на замовлення покупця (ПВП «Валео+»), а покупець сплачує замовлення.

Відповідно до додаткової угоди від 01.08.2009р. № 1 до договору № 17/1 від 30.09.2009 р., ФОП ОСОБА_1 зобов"язугься передавати у власність ПВП «Валео+» продукти харчування, вироби з борошна та кондитерські вироби, а ПВП «Валео+» зобов'язується їх прийнять та оплаті и (і. 1 а.с.27-28).

Як свідчать матеріали справи, податковою інспекцією в ході перевірки підтверджена реальність виконання вказаних угод.

Проте, податковим органом при проведенні перевірки не взято до уваги додаткову угоду від 01.08.2009р. № 1, а також первинні бухгалтерські документи, оскільки на думку відповідача, умовами основного договору передбачено постачання продуктів харчування позивача для власних потреб, а не для господарської діяльності.

Колегія суддів вважає необґрунтованим такий висновок, оскільки матеріалами справи підтверджено, що товар, отриманий ПВП «Валео+» від приватного підприємця ОСОБА_1, використовувався позивачем у господарській діяльності.

Так, згідно укладених господарських договорів та бухгалтерської документації, весь товар, отриманий від приватного підприємця ОСОБА_1, в той же день, позивачем ПВП «Валео+» реалізовувався покупцям: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5

При цьому колегія суддів зазнпачає, що вказані обставини податковою інспекцією не оспорюються.

Колегія суддів також необґрунтованим посилання ДПІ в м. Суми на те, що дата укладення додаткової угоди вказана «01.08.2009р.», а сам договір датований «30.09.2009 р.». не є підставою для визнання протиправним віднесення позивачем до валових витрат, сум витрат по вказаних господарських операціях, оскільки вони реально виконувалися, правильно відображалися у бухгалтерському та податковому обліку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що операції з придбання та продажу мучних та кондитерських виробів відносяться до господарської діяльності підприємства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, ПВП "Валео+" у відповідності до вимог п. 1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати пов'язані з придбанням продукції від ФОП ОСОБА_1 правомірно віднесено до складу валових витрат.

Згідно акту перевірки, по господарським операціям, за перевіряємий період, відповідно до договору №17/1 від 30 вересня 2009р. ГІВГІ «Валео+» було придбано продукцію на загальну суму 28422грн. Таким Відповідно, протиправно нараховане податковою інспекцією збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7105,50 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1776,37грн.

Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Приймаючи до уваги, що при ухвалені оскаржуваного рішення судом допущені порушення норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи по суті , колегія суддів скасовує постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, з прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства "Валео+" задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2011р. по справі№2а-1870/1716/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Суми №0000332312/0/17313 від 09.03.2011р, №0000372312/0/17255 від 09.03.2011р., №0000382312/0/17329 від 09.03.2011р. та прийняти в цій частині нову постанову, якою дані позовні вимоги- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми №0000332312/0/17313 від 09.03.2011р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 221515,61грн., та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 55378,90грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми №0000372312/0/17255 від 09.03.2011р. в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 171528,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми №0000382312/0/17329 від 09.03.2011р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3118,00 грн., та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 780,00 грн.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року по справі за № 2-а-1870/1716/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >