Ухвала суду № 20974506, 26.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 р.Справа № 2а-1670/3124/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняУльяненко А.Г.,

в присутності представника позивача Порхун В.М., представника відповідача Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2011р. по справі№2а-1670/3124/11

за позовом Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Державне підприємство " Український науково - дослідний інститут вагонобудування " звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив суд:

-визнати нечинними податкове повідомлення-рішення № 0002642301/1015 від 30.03.2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 210 647,21 грн. в частині збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 193 639 грн. 71 коп.;

-визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0002632301/1017 від 30.03.2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 11 309,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 827,37 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002642301/1015 від 30.03.2011 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 17 859,77 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень сімдесят сім копійок), за фінансовими санкціями в розмірі 4 464,94 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири гривні дев'яносто чотири копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в частині залишення без задоволення позовних вимого щодо скасування ППР №0002642301/1015 від 30.03.11 р. в частині визначення ДП «УкрНДІВ» податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 137 052 грн., за фінансовими санкціями в розмірі 34 263 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою скасувати ППР №0002642301/1015 від 30.03.11 р. в частині визначення ДП «УкрНДІВ» податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 137 052 грн., за фінансовими санкціями в розмірі 34 263 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 19, 55 Конституції України, п.п. 3.1.2 п.3.1 ст.3, п.п. 7.3.6 п.7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач, також не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: . 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 06.06.1996 р., включено до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 06.12.2007 р. за № 15851050005002806, свідоцтво серії А00 № 128671.

ДП "УкрНДІВ" перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 11.06.1996 р. за № 12Д, є платником податку на додану вартість свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 20.03.2006 р. № 23489952.

Згідно довідки АБ № 116625 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої управлінням статистики у м. Кременчуці 31.03.2008 р., позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД:

-73.10.2 дослідження і розробки в галузі технічних наук;

-51.57.0 оптова торгівля відходами та брухтом;

-22.11.0 видання книг;

-22.15.0 інші види видавничої діяльності;

-74.30.0 технічні випробування та дослідження та інш.

В період з 26.01.2011 р. по 10.03.2011 р. (термін перевірки продовжувався з 23.02.2011 р. по 10.03.2011 р. на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 23.02.2011 р № 811) посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ДП "УкрНДІВ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт від 16.03.2011 р. № 1265/23-209/00388168.

Даною перевіркою, зокрема, було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 168 517 грн. 77 коп., в тому числі за травень 2008 р. у сумі 29 468 грн. 23 коп., червень 2008 р. 3 417 грн. 74 коп., жовтень 2008 р. 9 271 грн. 80 коп., листопад 2008 р. 10 834 грн., лютий 2009 р. 30 569 грн., травень 2009 р. 8 225 грн., січень 2010 р. 42 442 грн., липень 2010 р. 24 734 грн., вересень 2010 р. 9 556 грн.

До таких висновків ревізори дійшли у звязку із віднесенням позивачем до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді сум ПДВ, сплачених ДП "УкрНДІВ" при розмитненні зразків, що безкоштовно надавались контрагентами для виконання робіт по сертифікаційним випробуванням згідно укладених зовнішньоекономічних договорів (перелік викладено на стор. 36-43 акту), умовами яких передбачено безкоштовне надання контрагентами зразків, а виконання розмитнення даних зразків за рахунок ДП "УкрНДІВ".

Оскільки згідно наданих підприємством первинних бухгалтерських документів (вантажно митних декларацій, квитанцій про сплату ПДВ, визначеного у наданих ВМД та інш.) перевіркою встановлено, що отримані безоплатно зразки не оприбутковані позивачем по бухгалтерському та податковому обліку, не віднесені до складу основних фондів, а отже не підлягали амортизації, та не включені до валових витрат підприємства, а відображені на позабалансових рахунках у бухгалтерському обліку, то позивач не мав права на формування податкового кредиту, в звязку з чим ним неправомірно було включено до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді ПДВ, сплачений митним органам, на загальну суму 137 052 грн.

Перевіркою повноти та правильності формування позивачем податкового кредиту також встановлено, що у перевіряємому періоді ДП "УкрНДІВ" мало фінансово-господарські відносини із ТОВ «Вітус»та ТОВ «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ».

Так, 20.09.2008 р. між позивачем та ТОВ «Вітус»було укладено договір № 16 на поставку тензорезисторів. Згідно наданого позивачем реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2008 р. до складу податкового кредиту в цьому періоду ДП "УкрНДІВ" було включено податкову накладну від 03.10.2008 р. № 0000010 на придбання тензоресторів КФ 5П1-20-200-А-12 у кількості 5100 шт. загальною вартістю 55 630 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ 9 271 грн. 80 коп., господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Разом з тим, відповідно до інформації з бази даних автоматичного співставлення податкових зобовязань ТОВ «Вітус»не було відображено вказану операцію у податковому обліку (остання декларація з ПДВ подана за липень 2008 р.), та відповідно не задекларовано і не сплачено податкове зобовязання з ПДВ, що на думку відповідача свідчить про невідповідність вимогам Закону України «Про ПДВ» всіх податкових накладних, виданих у відповідних періодах, та безпідставність включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ ДП "УкрНДІВ", у звязку з чим позивачем було завищено податковий кредит у жовтні 2009 р. на суму 9 271 грн. 80 коп.

Аналогічне порушення встановлено відповідачем і за результатами дослідження взаємовідносин з ТОВ «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»(стор. 33-36 акту).

За результатами господарських договорів між вказаними особами від 29.12.2007 р. № 1954-2007/П на поставку товарів, в асортименті та за ціною згідно накладних, від 27.05.2008 р. № 756-2008/у на поставку обладнання та матеріалів, а також виконання монтажу, пуску і наладки системи відеонагляду, від 04.08.2009 р. № 800-2009/П на поставку компютерної техніки ДП "УкрНДІВ" було сформовано податковий кредит у травні та червні 2009 р. У звязку із не відображенням ТОВ «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»вищевказаних господарських операцій у податковій звітності та не сплатою належних податкових зобовязань, згідно інформації з бази даних автоматичного співставлення податкових зобовязань, відповідач дійшов аналогічних висновків про невідповідність виданих податкових накладних вимогам Закону та безпідставність включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ ДП "УкрНДІВ", у звязку з чим позивачем було завищено податковий кредит у травні 2008 р. на суму 5 170 грн. 23 коп. та у червні 2008 р. 3 417 грн. 74 коп.

Крім того, у ході проведення перевірки ревізорами встановлено, що підприємством включено до податкового кредиту за січень 2010 р. декларації з ПДВ до рядка 12.4 «послуги, отримані від нерезидента» у сумі 13 606 грн., яка також була включена до рядка 12.4 декларації з ПДВ за лютий 2010 р. Згідно акта виконаних робіт по інспекційному контролю на виконання договору від 07.07.2009 р. № 1629 між позивачем та Державною установою «Регістр сертифікації на федеральному залізничному транспорті»дані послуги були виконані у лютому 2010 р. Тому суму ПДВ у розмірі 13 606 грн. було зайво віднесено до податкового кредиту у січні 2010 р., у звязку з чим позивачем завищено податковий кредит в січні 2010 р. на суму 13 606 грн.

Враховуючи вищевикладені висновки акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення рішення від 30.03.2011 р. № 0002642301/1015, яким позивачу донараховано податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 210 647 грн. 21 коп., в т.ч. за основним платежем - 168 517 грн. 77 коп. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій на суму 42 129 грн. 44 коп.

Також цією ж перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 11 309 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 р. на суму 11 309 грн.

На думку перевіряючих, дане порушення виникло через завищення позивачем валових витрат у 3 кварталі 2010 р. на суму 45 238 грн. Так, на виконання умов договору купівлі продажу від 13.08.2010 р. № 01СД-87 ДП "УкрНДІВ" було придбано у ТОВ «Форвард авто центр» легковий автомобіль Skoda Superb New 1.8 у кількості 1 шт. загальною вартістю 271 428 грн., в т.ч. ПДВ - 45 238 грн., для використання у господарській діяльності. Суму ПДВ у розмірі 45 238 грн. включено до складу валових витрат за серпень 2010 р., а саме до рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у р. 04.11».

При фіксуванні даного порушення в акті, ревізори посилалися на п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого: «Не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і ст. 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання …»

На підставі вищевказаного висновку акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 30.03.2011 р. № 0002632301/1017, яким позивачу було донараховано податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 14 136 грн. 87 коп., в т.ч. за основним платежем 11 309 грн. 50 коп., штрафними (фінансовими) санкціями 2 827 грн. 37 коп.

Позивач не погодився із вищевказаними рішеннями податкового органу та оскаржив їх до суду. При цьому, надаючи відповідь Кременчуцькій ОДПІ після отримання винесених за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, позивач зазначив, що частково погоджується із ППР від 30.03.2011 р. № 0002642301/1015, а саме в частині виявленого порушення про завищення податкового кредиту у січні 2010 р. у розмірі 13 606 грн. через подвійне включення до податкового кредиту цієї суми і в лютому 2010 р. та відповідно застосованими штрафними санкціями в розмірі 3 401 грн. 50 коп. Тому ППР від 30.03.2011 р. № 0002642301/1015 просив визнати нечинним в частині збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 193 639 грн. 71 коп., в т.ч. за основним платежем 154 911 грн. 77 коп., штрафними (фінансовими) санкціями 38 727 грн. 94 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходи з того, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зразки для випробування, які були безоплатно отримані згідно укладених зовнішньоекономічних договорів по виконанню робіт по сертифікаційним випробуванням не е визнані у бухгалтерському обліку позивача товарами або будь-якими іншими активами ДП «УкрНДІВ»та не віднесені до відповідних балансових рахунків , а облікуються на позабалансовому рахунку 022 . При цьому, станом на момент проведення перевірки дані зразки взагалі не облікувалися у бухгалтерськом обліку позивача навіть на позабалансових рахунках, а також з того, що позивачем суму ПДВ у розмірі 45 238 грн., сплачену в ціні придбаного автомобіля, включено до складу валових витрат за серпень 2010 р., а саме до рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у р. 04.11»та одночасно збільшено балансову вартість цього основного засобу на цю ж суму 45 238 грн., що призвело до задвоєння цієї суми у складі валових витрат підприємства відповідного податкового періоду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Пунктом 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану варстість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України .

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи встановлено, що формування податкового кредиту ДП "УкрНДІВ" у перевіряємому періоді мало вплив відображення господарських операцій із ТОВ «Вітус»та ТОВ «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства.

На виконання договору № 16 від 20.09.2008 р., укладеного між ТОВ «Вітус»(Постачальник) та ДП "УкрНДІВ" (Замовник) було поставлено тензорезистори КФ 5П1-20-200-А-12 у кількості 5100 шт. загальною вартістю 55 630 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ 9 271 грн. 80 коп., про що Постачальником видано податкову накладну від 03.10.2008 р. № 0000010.

Виконання господарських договорів між ТОВ «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»(Постачальник) та ДП "УкрНДІВ" (Замовник) від 29.12.2007 р. № 1954-2007/П на поставку товарів, в асортименті та за ціною згідно накладних, від 27.05.2008 р. № 756-2008/у на поставку обладнання та матеріалів, а також виконання монтажу, пуску і наладки системи відеонагляду, від 04.08.2009 р. № 800-2009/П на поставку компютерної техніки також були оформлені необхідними первинними документами (арк. акту 35-36).

Дані господарські операції були відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку, що не заперечується відповідачем.

Одночасно матеріали справи містять докази про використання отриманих товарів та послуг у господарській діяльності позивача, зокрема, акти на списання тензорезисторів, які використовувалися в ході проведення досліджень та випробувань, а також надано відомості по обліку основних засобів, до яких занесено компютерну техніку, систему відеонагляду та інш., придбані у другого контрагента, та відомості по їх амортизації. Розрахунки між контрагентами по вказаним договорам проведені в повному обсязі, на підтвердження чого надано виписки з банківських рахунків позивача, та не заперечувалось відповідачем.

Висновків щодо невідповідності вимогам законодавства первинної документації, якою оформлялися вищезазначені господарські операції, акт перевірки не містить. Первинна документація має всі необхідні реквізити, визначенні чинним на момент виникнення правовідносин законодавством, для надання їй юридичної сили та доказовості.

Як вбачається із акту перевірки, відповідач повязує невідповідність включених позивачем податкових накладних по вказаним операціям до складу податкового кредиту із несплатою до бюджету контрагентами ТОВ «Вітус»та ТОВ «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»отриманого від позивача ПДВ в ціні поставлених товарів та послуг.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8 ст. 1 вищезазначеного Закону щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам, оскільки податкове зобовязання (обовязок сплати до бюджету) виникає саме у продавця товарів (послуг) з одночасним виникненням права на податковий кредит у покупця товарів (послуг) з можливістю подальшого відшкодування із бюджету.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість" та с.ст.1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що була чинною станом на момент вчинення правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків .

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002642301/1015 від 30.03.2011 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 17 859,77 грн., фінансовими (штрафними) санкціями в розмірі 4 464,94 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків Кременчуцької ОДПІ про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах сум ПДВ, сплачених митним органам при розмитненні зразків для випробувань, які були безоплатно отримані згідно укладених зовнішньоекономічних договорів по виконанню робіт по сертифікаційним випробуванням, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування цим податком є операції платника податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України.

Матеріалами справи встановлено, що умовами вищевказаних зовнішньоекономічних договорів передбачено безкоштовне надання замовником сертифікаційних досліджень безкоштовних зразків для проведення випробувань на умовах поставки цих зразків виконавцю таких досліджень (ДП "УкрНДІВ") за рахунок замовника. Одночасно умовами цих же договорів встановлено, що витрати по розмитненню цих зразків, в т.ч. сплата ПДВ митним органам, покладається на ДП "УкрНДІВ". При цьому, вказані договори визначали вартість цих зразків для цілей митного оформлення.

Так, згідно вантажно-митних декларацій, платіжних доручень та виписок з рахунків банківських установ позивачем у перевіряємому періоді було сплачено митним органам ПДВ на загальну суму 137 052 грн. за розмитнення вищевказаних зразків, а сплачену суму було віднесено ним до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Розмитнення даних зразків було проведено у митному режимі «Імпорт».

Статтею 188 Митного кодексу України визначено, що імпорт це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобовязань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Відповідно до п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Порядок обліку товарів, запасів, основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів підприємства визначаються відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказами Мінфіну та зареєстровані в Мінюсті.

Так, згідно норм даних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку придбані товари, запаси, основні засоби та інші активи підприємств обліковуються на балансових рахунках згідно затвердженого Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені зразки не визнані у бухгалтерському обліку позивача товарами або будь-якими іншими активами ДП «УкрНДІВ»та не віднесені до відповідних балансових рахунків , а облікуються на позабалансовому рахунку 022 . При цьому, як зазначено у акті перевірки, станом на момент проведення перевірки дані зразки взагалі не облікувалися у бухгалтерськом обліку позивача навіть на позабалансових рахунках.

З пояснень представника позивача вбачається, дані зразки не розцінюються як активи підприємства, обліковані на позабалансовому рахунку 022, а після проведення сертифікаційних випробувань, для яких вони призначені, зразки протягом трьох років зберігаються в лабораторіях та в подальшому плануються підприємством на продаж в якості металобрухту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку у позивача не виникло права на формування податкового кредиту.

При цьому колегія суддів зазначає, що таке право виникло б у разі віднесення даних зразків до товарів або будь-яких інших активів підприємства позивача, та здійснення їх обліку на відповідних балансових рахунках бухгалтерського обліку.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню рішенню від 30.03.2011 р. № 0002632301/1017, яким позивачу було донараховано податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 14 136 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, на виконання умов договору купівлі продажу від 13.08.2010 р. № 01СД-87 ДП "УкрНДІВ" було придбано у ТОВ «Форвард авто центр» легковий автомобіль Skoda Superb New 1.8 у кількості 1 шт. загальною вартістю 271 428 грн., в т.ч. ПДВ - 45 238 грн., для використання у господарській діяльності. Суму ПДВ у розмірі 45 238 грн. включено до складу валових витрат за серпень 2010 р., а саме до рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у р. 04.11».

Разом з тим, в матеріалах справи міститься акт приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, згідно якого первісна балансова вартість вказаного автомобіля була визначена у розмірі 279 104 грн. 61 коп.

Згідно розрахунку зазначеної балансової вартості, в якому зазначено, що до балансової вартості включено загальна вартістю придбаного автомобіля - 271 428 грн., в т.ч. ПДВ - 45 238 грн., вартість послуг за підготовку пакету документів для проведення комплексного дослідження транспортних засобів в розмірі 96 грн. згідно рахунку № 375 від 25.08.2010 р. (пл. доруч. від 25.08.2010 р. № 1147), оплата рахунку від 25.08.2010 р. № 474 за дослідження ідентифікаційних транспортних засобів в розмірі 238 грн. 39 коп. (пл. доруч. від 25.08.2010 р. № 1146), послуги згідно рахунку від 25.08.2010 р. № 6932 в розмірі 553 грн. 75 коп. (пл. доруч. від 25.08.2010 р. № 1145), плата збору при відчуженні легкових автомобілів в сумі 6 785 грн. 70 коп. (пл. доруч. від 25.08.2010 р. № 1130).

Абзацом 2 п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних засобів.

Згідно абзацу 3 п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяв станом на момент виникнення правовідносин) у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені оподаткування або не є обєктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму , що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом «Про ПДВ».

Таким чином позивачем суму ПДВ у розмірі 45 238 грн., сплачену в ціні придбаного автомобіля, включено до складу валових витрат за серпень 2010 р., а саме до рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у р. 04.11»та одночасно збільшено балансову вартість цього основного засобу на цю ж суму 45 238 грн., що призвело до задвоєння цієї суми у складі валових витрат підприємства відповідного податкового періоду.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про допущення позивачем порушення п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та правомірне донарахування відповідачем ДП "УкрНДІВ" податкового зобовязання з податку на прибуток із застосуванням штрафних санкції.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 року по справі№2-а-1670/3124/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2011р. по справі№2а-1670/3124/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 01.08.2011 р.