Ухвала суду № 20973866, 23.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2011 р.Справа № 2-а-5477/08/2170 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравець О.О.

судді Єщенка О.В.

судді Осіпова Ю.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей-Херсон» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2008 року ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон»звернулося до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні та просило визнати нечинним, податкове повідомлення - рішення від 19 вересня 2008 року № 0004592301/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року позов був задоволений ,визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0004592301/0 від 19 вересня 2008 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Херсоні надала апеляційну скаргу, в якій вважала вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просила її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, про дату , час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі : відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб , які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату , час і місце судового розгляду.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що 18.09.2008р головним державним податковим ревізором-інспектором 1-го рангу відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість управління аудиту юридичних осіб ДПІ у м.Херсоні було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон» з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період : жовтень 2007 року, за результатами якої складено акт від 18.09.2008р. № 2722/23-2/23/32618973.

В акті перевірки зазначено про завищення позивачем суми податку на додану вартість, яке підлягає відшкодуванню з бюджету. на суму 16423,06 грн. за наданою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2007 року з тієї причини, що постачальником позивача в п'ятому ланцюгу було ПП «ГК Зерноком», з яким неможливо провести зустрічну перевірку, оскільки за юридичною адресою не знаходиться, по даному підприємству порушено справу про банкрутство, таким чином встановити факту надмірної сплати податку на додану вартість позивачем неможливо.

З цих підстав в акті зроблено висновок про завищення сум податку на додану вартість, яке підлягає відшкодування з бюджету в сумі 16423.06грн., сплачених контрагентом в пятий лапці ланцюгу.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у м.Херсоні прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.09.2008р. № 0004592301/0 про зменшення бюджетного відшкодування в сумі 16423.06грн. у звязку із порушенням позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97 -(далі - Закон № 168).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що фактично ДПІ у м.Херсоні в порушення статті 71 КАС України як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто виконані всі вимоги Закону № 168/97-ВР.

Апеляційний суд погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Згідно пп. 7.5.1. п 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: фактична сплата коштів продавцю її оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факт придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, кі залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітнім податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (пп..7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових наклад надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить на користь висновку про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальників товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту ,у тому числі у ТОВ фірма «Славія», що є постачальником позивача по першому ланцюгу, , відповідачем спростовані не були.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що згідно з постановами Господарського суду Херсонської області від 27.02.2008р. по справі № 2/23-АП-08 та від 27.02.2008р. по справі № 4/103-АП-08 скасовано державну реєстрацію ПП «Формула ХЗ»та ПП «ТК Зерноком». які є контрагентами позивача в четвертій та пятих ланках ланцюгу постачання позивачу товару, але докази того, що на час здійснення господарських операцій в четвертій та п'ятій ланці вказані постачальники (продавці) були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. а також не мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, відсутні. Укладені угоди між позивачем та підприємствами-постачальниками по усьому ланцюгу поставок до теперішнього ніким не оскаржені.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного. відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону. Підпунктом "в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії подати органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платник) податку податкове повідомлення, в зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Між тим, надані позивачем документи (податкові накладні), дали суду першої інстанції підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому їх оцінка судом відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні у позивача податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість» та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Крім того, Закон № 168/97-ВР також не надає права платнику податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності (по другому, третьому і т. д. ланцюгам постачання), з якими зокрема останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових правовідносин.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що порушення суб'єктами підприємницької діяльності - контрагентами позивача по першому або другому і далі ланцюгу постачання не можуть впливати на результати діяльності позивача та що відповідач не підтверджує належними доказами фактичної несплати податку на додану вартість до бюджету контрагентом в п'ятій ланці, стверджуючи лише про неможливість перевірити надходження до бюджет} сум ПДВ від ПП «ТК Зерноком»у звязку з порушенням відносно нього справи про банкрутство та незнаходженням за юридичною адресою.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до Бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168-ВР платники податку, визначені у пунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі , та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя пис/

Судді: