Ухвала суду № 20973865, 23.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2011 р.Справа № 2-а-7725/09/1570 Категорія:10.2.1Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравець О.О.

судді Єщенка О.В.

судді Осіпова Ю.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області та управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області про зобовязання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2009 року управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області та після уточнення позову просило зобовязати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області прийняти від управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області до заліку суми витрат з травня 2007 року по березень 2009 року та відшкодувати понесені управлінням ПФУ в Роздільнянському районі витрати у сумі 5060,85 грн. на пенсійне забезпечення громадян, які отримали пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, підписавши відповідний окремий акт звірення фактичних витрат по особових справах потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань та пенсій управлінням ПФУ в Роздільнянському районі та передавши прийняті суми до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Одеської області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року позов задоволено частково: було зобовязано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Роздільнянському районі Одеської області (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Карла Маркса,19, КПО 25933170, р/р 37179001002869 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) відшкодувати управлінню Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області( 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Свердлова, 4а, ЗКПО 24531647, р/р 256063014444 в Роздільнянському відділенні Ощадбанку №3175, МФО 388227) суми сплачених пенсій громадянам по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: ОСОБА_4, ОСОБА_5, за період з квітня 2008 року по березень 2009 року включно у розмірі 2305 (дві тисячі триста пять) гривень 08 копійок, у задоволенні решти вимог було відмовлено .

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області та управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області подали апеляційні скарги.

У поданій апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області , з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову ,яким визначити причину пропуску встановленого законодавством процесуального строку позовної давнини поважною і задовольнити позовні вимоги повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про дату , час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі : відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб , які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату , час і місце судового розгляду.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що у відповідності до статті 81 Закону України „Про пенсійне забезпечення” позивачем були виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за період з травня 2007 року по березень 2009 року включно, пенсіонерам: ОСОБА_4, у розмірі 3202,47 грн. (нещасний випадок стався 22.11.1979 року у Сахалинській області, Росія), ОСОБА_5 у розмірі 1215,78 грн. (нещасний випадок стався 13.02.1996 року у м. Новоураль, Росія) та ОСОБА_6 за період з травня 2007 року по листопад 2007 року включно у розмірі 642,60 грн. , а загалом 5060,85 грн.

Правовідносини між сторонами врегульовані Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 p. № 16/98-ВР (далі Основи), Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 22 лютого 2001 р. № 2272-Шта

Частиною 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що органом , який має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до ст. 25 Основ , є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 ст. 7 «Прикінцеві положення»Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 22 лютого 2001 р. № 2272-Ш (набрав чинності з 1 квітня 2001 р.) встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати і надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати і соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і названим Фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Згідно з п. 5 ст. 24 Закону України від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105-ХІУ) якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Пунктом «а»ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХІІ визначено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розд. XI «Прикінцеві положення»Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що відповідачем відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області не прийнято до заліку частину сум витрат, здійснених управлінням Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області на пенсійне забезпечення громадян , які отримали каліцтво, відповідно до актів щомісячної звірки, що призвело до невідшкодування цих витрат управлінню Пенсійного фонду України, а саме не було включено частину пенсіонерів до списків осіб, зазначених в актах щомісячної звірки на відшкодування фактичних витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Факт не включення частини пенсіонерів до вищезазначених актів підтверджується актами розбіжностей, які направлялися відповідачем до управління в Роздільнянському районі Одеської області.

Абзацом 3 п. 3 розділу XI встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві і членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами та організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами ПФУ - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, а зазначений Порядок не регулює спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звіряння розрахунків розраховано на відсутність спору( у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків, вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції), а позовні вимоги із врахуванням приписів ч.1 ст. 100 КАС України ( в редакції на момент прийняття судового рішення) підлягають частковому задоволенню .

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановлені постанови правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для зміни чи скасування постанови суду , апеляційні скарги належать залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі , та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя

Судді: