Ухвала суду № 20973539, 06.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 р.Справа № 2-а-2067/09/1470 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого судді Коваля М.П.

суддів Потапчука В.О.

Семенюка Г.В.

при секретарі Журкіній І.І.,

за участю:

представника прокуратури Вербовщука Сергія Григорійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бандурський елеватор»до Первомайської обєднаної державної податкової інспекції, за участю Прокуратури Миколаївської області, про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000082301/0, № 0000092301/0 від 18.02.2009р.; № 0000082301/1, № 0000092301/1 від 12.03.2009р.; № 0000082301/2, № 0000092301/2 від 15.05.2009р., -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Бандурський елеватор»звернулося до суду з адміністративним позовом до Первомайської ОДПІ, за участю Прокуратури Миколаївської області, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000082301/0, № 0000092301/0 від 18.02.2009р.; № 0000082301/1, № 0000092301/1 від 12.03.2009р.; № 0000082301/2, № 0000092301/2 від 15.05.2009р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000092301/0 від 18.02.2009р., № 0000092301/1 від 12.03.2009р., № 0000092301/2 від 15.05.2009р. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищезазначену постанову та прийняту нову, якою відмовити позовні вимоги, в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

До суду зявився представник прокуратури, який підтримав апеляційну скаргу. ТОВ «Бандурський елеватор»були сповіщені згідно поштового повідомлення (а.с.201), до суду не прибули та причини неявки суду не повідомили. Первомайська ОДПІ сповіщена згідно поштового повідомлення (а.с.199), до суду не прибула та причини неявки суду не повідомила. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила слухати справу за відсутності викликаних осіб, які не зявилися до судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що в результаті позапланової виїзної перевірки працівниками ОДПІ складений акт від 18.02.2008 №312/23/32390305 на підставі цього акту Первомайською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000082301/0 яким було зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1587395,0 грн. та №0000092301/0 від 18.02.2009, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 148073,0 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 44422,0 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся зі скаргою №98 від 23.02.2009 до начальника Первомайської ОДПІ.

За наслідками розгляду скарги начальником Первомайської ОДПІ прийнято рішення від 12.03.2009, яким скаргу ТОВ «Бандурський елеватор»залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Колегія суддів, з огляду на специфіку виниклих правовідносин та враховуючи предмет спору, вважає за необхідне, для вирішення спірного питання, застосувати відповідні норми податкового законодавства, які були чинні на момент виникнення спору.

Відповідно до п.п.7.2.6 та п.п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, згідно яких саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту та відсутність у платника права на включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Проте, колегія суддів вважає, що зазначені позивачем норми не можуть застосовуватись без системного аналізу всієї ст.7 Закону №168/97-ВР.

Так, відповідно до п.п.7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, помилковим є посилання позивача на відсутність у нього права на податковий кредит без отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду.

Позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», однак, не розглядає цю норму в цілому, в той час, як п.7.4.5 передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.7.2.6).

Згідно ч.1, 2 п.п.7.2.6 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, що Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено випадок включення сум ПДВ до складу податкового кредиту без підтвердження цих сум податковими накладними і позивач не був позбавлений можливості включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого ним у відповідний податковий період.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає правомірними винесені відповідачем податкові-повідомлення рішення №0000082301/0 від 18.02.2009, №0000082301/1 від 12.03.2009 та №0000082301/2 від 15.05.2009, якими позивачу було зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1587395,0 грн., а також податкові-повідомлення рішення №0000092301/0 від 18.02.2009, №0000092301/1 від 12.03.2009 та №0000092301/2 від 15.05.2009 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 148073,0 грн., що вірно встановлено судом першої інстанції.

Що стосується нарахованих відповідачем штрафних санкцій у сумі 44422,0 грн., то в цій частині податкові повідомлення-рішення №0000092301/0 від 18.02.2009, №0000092301/1 від 12.03.2009 та №0000092301/2 від 15.05.2009 підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.2 п.п.7.4.5 Закону №168/97-ВР у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З акту перевірки та пояснень представника відповідача вбачається, що на момент перевірки визначені позивачем у деклараціях за жовтень, листопад 2008 року суми податкового кредиту були підтверджені податковими накладними, тому Первомайською ОДПІ безпідставно було зроблено висновок про не підтвердження сум податку, включеного позивачем до податкового кредиту та нарахування за це позивачу штрафних санкцій в сумі 44422,0 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, податковий орган не довів належними доказами існування обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги.

Оскільки, висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Первомайської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бандурський елеватор»до Первомайської обєднаної державної податкової інспекції, за участю Прокуратури Миколаївської області, про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000082301/0, № 0000092301/0 від 18.02.2009р.; № 0000082301/1, № 0000092301/1 від 12.03.2009р.; № 0000082301/2, № 0000092301/2 від 15.05.2009р. без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: / М.П. Коваль/

Суддя: / В.О. Потапчук/

Суддя: / Г.В. Семенюк/