Ухвала суду № 20973524, 06.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 р.Справа № 2-а-6748/09/1470 Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Потапчука В.О.,

Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Лаймос»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року по справі за позовом Приватного підприємства «Лаймос»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0024272350 від 02.09.2009 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначив, що перевірка проведена відповідачем з порушенням чинного законодавства, в направленнях на проведення перевірки є помилка в назві позивача, перевірка позивача була проведена без рішення суду та без наказу на проведення позапланової перевірки, позивач не був завчасно повідомлений про проведення перевірки, працівники позивача не мали повноважень на представництво інтересів позивача перед податковими органами, відповідачем порушено вимоги постанови КМУ від 21.05.09р. №502, акт складений за результатами перевірки не може бути законним доказом. Апелянт вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги обґрунтування позову та неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання: ПП «Лаймос»були сповіщені згідно поштового повідомлення про вручення (а.с.69), до суду не прибули та причини неявки суду не повідомили; ДПІ у центральному районі м. Миколаєва були сповіщені згідно поштового повідомлення про вручення (а.с.68), до суду не прибули та причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 14.08.2009р. №2129/23-517 і №2130/23-517 фахівцями ДПА у Миколаївській області Долгошеєю Ю.Я. та Дмитрик С.В. проведено перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій бару-дискоклубу, в якому здійснює господарську діяльність приватне підприємство «Лаймос», за адресою Миколаївська область, Очаківський район, м. Очаків, вул. 60-років СРСР, 10. Фахівці ДПА були допущені до перевірки, а перевірка була проведена в присутності адміністратору закладу торгівлі та продавця.

Перевіркою, яка оформлена актом від 14.08.2009р. (зареєстрований в органі ДПС за місцем здійснення діяльності субєкта господарювання 17.08.2008 року за № 0922/14/00/23/34651059) було встановлено наступні порушення: непроведення розрахункових операцій через РРО на суму 15,00 грн.; не забезпечено зберігання фіскального звітного чеку №445 в КОРО 1403003238р/2 від 24.03.2009р.; не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків за 19 робочих днів.

На підставі матеріалів перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0024272350 від 02.09.2009р. на суму 6875 грн.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 12.08.2008 року № 534 затверджені Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Зазначені рекомендації розроблено з метою використання їх посадовими особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) при оформленні актів (довідок) перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (далі - акт перевірки). Форма акта перевірки наведена у додатку 1 до Методичних рекомендацій.

Згідно з п. 2 Методичних рекомендацій за результатами перевірки складається акт, а у разі відсутності порушення суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства - довідка.

Акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами.

Акт перевірки складається у двох примірниках. Перший примірник акта перевірки залишається у посадових осіб органу ДПС, другий - у керівника суб'єкта господарювання або особи, що його заміщає, а у разі їх відсутності - у особи, уповноваженої здійснювати розрахункові операції.

Крім того, пунктом 8 Методичних рекомендацій передбачено, що датою акта перевірки є дата підписання акта посадовими особами органу ДПС, що проводили перевірку, та посадовими особами (особами) суб'єкта господарювання.

Датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання є дата його реєстрації (не пізніше наступного робочого дня після його складання) у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС (додаток 2 до Методичних рекомендацій), посадові особи якого здійснювали перевірку такого суб'єкта.

Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу ДПС (або його заступник) за місцем реєстрації суб'єкта господарювання протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки. Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій вручається керівнику суб'єкта господарювання (або особі, що його заміщає) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення в установленому порядку та визначені терміни.

Судова колегія критично оцінює посилання позивача на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», як на підставу для скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та констатує, що вказаний Закон, в силу предмета свого регулювання - державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не розповсюджується на органи державної податкової служби в Україні, завдання якої лежать поза межами терміну «господарська діяльність», визначеного Господарським кодексом України, тобто іншої сфери та предмету регулювання (податки, збори, неподаткові платежі).

Крім того, судова колегія зазначає, що в спірних правовідносинах спеціальним є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який регулює правовідносини суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Отже, інші акти законодавства, у тому числі й Закон України «Про державну податкову службу в Україні», застосовуються тільки в частині, не врегульованій Законом України «Про РРО».

Аналізуючи обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що податковий орган, при проведенні перевірки діяв у межах наданих йому повноважень, з дотриманням вимог діючого законодавства при наявності вчинених відповідачем порушень. Складений за результатами перевірки акт відповідає вимогам Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12.08.2008 року № 534.

Крім того, суд вважає також безпідставними посилання позивача на необхідність застосування до даних правовідносин вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», враховуючи наступне.

Вказаною Постановою були введені тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року, зокрема, зобовязано органи і посадових осіб, уповноважених законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, до 31 грудня 2010 року тимчасово припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Слід зазначити, що правові підстави і порядок проведення планових перевірок, повноваження податкових органів на проведення таких перевірок, визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Законом України «Про державну податкову службу в України».

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Попри встановлене Постановою обмеження у проведенні планових перевірок, будь-які зміни Верховною Радою України у вищезазначені Закони внесені не були. Тому, оскільки Закон України має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України (підзаконний акт), він має пріоритет у правозастосуванні. Таким чином, суд приходить до висновку, що представниками податкового органу під час перевірки було дотримано всіх вимог чинного законодавства щодо порядку проведення перевірки, у звязку із чим посилання позивача на порушення з боку податкового органу порядку проведення перевірки спростовуються вищевикладеним

Вирішуючи спір, судова колегія зауважує, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обовязок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Судова колегія зазначає, що акт це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. У зв'язку із цим, судова колегія критично оцінює доводи апелянта про неналежність, в якості доказу, складеного за результатами перевірки акту. При цьому, колегія враховує, що апелянтом не спростовано жодного порушення, відображеного в акті перевірки.

Решта доводів скаржника не впливають на висновки суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості оскаржуваної постанови, оскільки мають характер припущень та є бездоказовими.

Постанова суду першої інстанції викладена повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законодавства та відповідають положенням, що регулюють спірні правовідносини. За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.

На підставі вищевикладеного та враховуючи, про при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлені обставини справи та надана правова оцінка, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст.200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лаймос»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року по справі за позовом Приватного підприємства «Лаймос»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя /М.П. Коваль/

Суддя /В.О. Потапчук/

Суддя /Г.В. Семенюк/