Ухвала суду № 20973336, 14.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 р.Справа № 2-а-4233/10/2170 Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Коваленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Днепр-2»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18.08.2010 року Науково-виробниче приватне підприємство «Днепр-2»звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0003202301/2 від 10.08.2010 року, якими визначено податок на прибуток у сумі 120 542,05 грн. і застосовано штрафну санкцію у сумі 105 234,51 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що за результатами перевірки його діяльності відповідач необґрунтовано визначив зобовязання з податку на прибуток, яке обраховане у результаті виключення із складу валових витрат коштів у сумі 559 558,94 грн., сплачених ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 за надання ними маркетингових послуг по розширенню ринку постачальників продукції. Позивач зазначає, що вказані витрати прямо повязані з веденням його господарської діяльності і проведені з метою отримання оподатковуваних доходів.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи, що позивачем допущено порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині визначення віднесення до складу валових витрат витрати по маркетинговим послугам, які, на їх думку, не повязані з господарською діяльністю підприємства.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року позовні вимоги Науково-виробничого приватного підприємства «Днепр-2»задоволено повністю. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 10.08.2010 р. № 0003202301/2.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Державна податкова інспекція у м.Херсоні подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову НВПП «Днепр-2» в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Так, спірне податкове повідомлення-рішення від 10.08.2010р. №0003202301/2 було видано на підставі акту планової перевірки позивача від 15.03.2010р. №1144/23-5/31006992 та за результатами апеляційного узгодження донарахованих на підставі перевірки зобов'язань позивача з податку на прибуток.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено, що задекларовані позивачем зобов'язання з податку на прибуток збільшено за рахунок виявлення порушень податкового законодавства під час формування валових доходів та валових витрат у 2008-2009 роках.

Позивач, не погодившись з висновками відповідача, оскаржив його рішення до вищестоящого податкового органу - ДПА у Херсонській області. Рішенням ДПА у Херсонській області від 28.07.2010р. №3266/10/25-014 скаргу частково задоволено, наслідком чого було складення податкового повідомлення-рішення від 10.08.2010р. №0003202301/2, яке є предметом даного спору.

Відповідно до рішення ДПА у Херсонській області №3266/10/25-014 від 28.07.2010р., із встановлених відповідачем порушень податкового законодавства, які збільшують задекларовані валові доходи та валові витрати, підтверджено лише правомірність зменшення задекларованих валових витрат та відповідно, збільшення оподатковуваного прибутку внаслідок виключення із складу валових витрат коштів, сплачених на користь ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 на загальну суму 559,558,94 грн. При цьому, ДПА у Херсонській області не визначила відповідність вимогам податкового законодавства висновків відповідача, які зменшують задекларовані валові доходи та збільшують задекларовані валові витрати.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд 1-ї інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, а дії позивача щодо віднесення наданих приватними підприємцями маркетингових послуг до своїх валових витрат є правомірними та ні чим не порушують діюче законодавство.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Так, під час розгляду справи судами 1-ї та 2-ї інстанцій було уважно досліджено бухгалтерські та інші документи, стосовно здійснення господарських операцій між позивачем та ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2

Згідно цих документів та інших матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що вказані приватні підприємці дійсно одночасно є працівниками позивача, тобто ОСОБА_1 працює у позивача на посаді «старшого менеджера», а ОСОБА_2 - на посаді «менеджера».

При цьому, в обов'язки ОСОБА_1 входило забезпечення участі у визначені нових ринків збуту сільськогосподарської продукції, збір первинних документів на товар по договорам поставки продукції, проведення підготовчої роботи по укладенню договорів на реалізацію продукції, контроль за виконанням цих договорів, збір інформації по ланцюгам закупки продукції. А в обов'язки ОСОБА_2 входило участь у визначенні нових ринків збуту товарів, збір первинних документів на товар, проведення робіт по укладенню договорів з постачальниками послуг по зберіганню продукції, здійснення робіт по укладенню зовнішньоекономічних контрактів .

За договорами ж про надання маркетингових послуг від 03.01.2008р. №01/02М та від 04.01.2008р. №02/08М, ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2, кожен окремо, зобов'язувались надавати позивачеві послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, які цікавлять позивача. При цьому, маркетингові дослідження включали в себе інформаційно-організаційне забезпечення та залучення суб'єктів постачальників товарів та послуг. Відповідно до цих укладених угод, за виконання вказаних робіт, позивач зобов'язувався виплачувати виконавцям послуг грошову винагороду у розмірі 11 % від вартості всіх угод, укладених позивачем за рекомендацією виконавців маркетингових досліджень.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для оплати даних послуг були відповідні акти виконаних робіт і узгоджених сторонами угод від 03.01.2008р. №01/02М та від 04.01.2008р. №02/08М.

Також, слід зазначити, що при проведені перевірки відповідач не спростовував складення належним чином актів виконаних робіт на надання послуг ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2, як і реальне виконання цих послуг, а навпаки заявив, що такий метод ведення господарської діяльності законом не заборонений, а тому, з урахуванням конкретних обставин справи, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що зазначені документи повністю відповідають вимогам діючого законодавства України, повністю розкривають зміст господарської операції між позивачем та цими суб'єктами підприємницької діяльності та підтверджують фактичне надання ними вказаних послуг позивачеві.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до Закону України «Про підприємництво»від 07.02.1991р. №695-ХІІ, підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності, у порядку, встановленому законодавством. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

За своїм економічним змістом, маркетингові послуги, що були надані ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2, безпосередньо не входили до їх службових обовязків, як менеджерів позивача, оскільки фактично були пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва, а також продажем позивачем товарів і послуг, і тому, апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що їх вартість цілком правомірно могла бути віднесена до складу валових витрат позивача.

Одночасно судова колегія зазначає, що будь-які обмеження відповідачем можливості ведення підприємницької діяльності ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 у сфері надання маркетингових послуг, у зв'язку з тим, що вони є працівниками позивача, є неправомірним, але, разом з тим, вирішальним у даному випадку, є фактичне надання послуг та наявність потреби з боку покупця послуг отримати і оплатити вартість цих послуг.

Крім того, слід зазначити, що при розгляді скарги позивача, ДПА у Херсонській області визнала право позивача на укладення, оплату та віднесення до складу валових витрат маркетингових послуг, наданих іншими суб'єктами підприємницької діяльності (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інші), що, на думку колегії суддів, є додатковим доказом правомірності позиції позивача по даному питанню.

Враховуючи викладене, а також те, що при розгляді скарги позивача ДПА у Херсонській області скасувала висновки відповідача стосовно наявності порушень податкового законодавства, наслідком виявлення яких, є зменшення оподатковуваного прибутку на суму значно більшу, ніж спірні виплати ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2, суд приходить до висновку про необхідність повного скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2010р. №0003202301/2, яким позивачеві неправомірно збільшено зобов'язання з податку на прибуток на 225 776,56 грн., у тому числі за основним платежем - на 120 542,05 грн. та за штрафними санкціями - на 105 234,51 грн.

До того ж, судова колегія, в даному випадку, вважає за необхідне вказати, що згідно із діючим законодавством, незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності субєктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється.

При цьому, слід зазначити, що ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, відповідно до положень ст.11 та ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Однак, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, відповідач - ДПІ у м.Херсоні, як суб'єкт владних повноважень, належним чином не довела порушення позивачем вимог податкового законодавства та правомірність свого спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги НВПП "Днепр-2" є обґрунтованими, а рішення ДПІ у м. Херсоні від 10.08.2010 р. № 0003202301/2 про визначення зобов'язання з податку на прибуток протиправним та підлягаючим скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 207,254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.