Постанова № 20973340, 14.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 р.Справа № 7/434/07/5016 Категорія:8.2.9Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравець О.О.

судді Золотнікова О.С.

судді Осіпова Ю.В.

за участю секретаря Соколовій М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новобузької міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області на постанову Господарського суду Миколаївської області від 27 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус»до ДПІ у Казанківському районі Миколаївської області про скасування рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2007 року ТОВ «Ельбрус» звернулися до суду з позовом до ДПІ у Казанківському районі Миколаївської області, в якому просили скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2006 року № 0000632301/0, складене ДПІ у Казанківському районі Миколаївської області.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 27 квітня 2009 року в позов був задоволений частково: скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Казанківському районі Миколаївської області від 06 грудня 2006 року № 0000632301/0 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на землю в сумі 1472,40 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 933,08 грн. В іншій частині позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Господарського суду Миколаївської області від 27 квітня 2009 року Новобузька міжрайонна Державна податкова інспекція в Миколаївській області надала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ,якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 13.11.2006 року № 148/23-01 відповідно до затвердженого плану перевірок , співробітниками Державної податкової інспекції у Казанківському районі Миколаївської області було здійснено виїзну планову перевірку ТОВ "Ельбрус" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт № 28/23-01-313681132 від 29 листопада 2006 року.

06.12. 2006 року Державною податковою інспекцією у Казанківському районі Миколаївської області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000632301/0, яким згідно "б" п.п.4.2.2 п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення податків перед бю джетами та державними цільовими фондами", та згідно з п.п.17.1.1 п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення податків перед бюджетами та держав ними цільовими фондами", п.11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на підставі акта документальної перевірки № 28/23-01-31368132 від 29.11.2006 року, встановлено порушення ст.ст. 13, 14 Закону України "Про плату за землю", в зв'язку з чим ТОВ «Ельбрус» визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) - по податку на землю: - за основним платежем - 1866,15 грн.; - за штрафними (фінансовими) санкціями - 1103,08 грн.; Усього - 2969,23 грн.

Не погодившись з цим рішенням, 15.12.2006 року, ТОВ «Ельбрус» надіслав ДПІ у Казанківському районі Миколаївської області скаргу про перегляд цього податкового повідомлення-рішення у порядку процедури адміністративного оскарження (копія додається).

28.12.2006 року за вих. № 3883/7/23-01, Державною податковою інспекцією у Казанківському районі Миколаївської області прийняте рішення про результати розгляду первинної скарги, яким своє рішення залишив без змін, а скаргу без задоволення.

Разом з цим рішенням, Відповідач надіслав податкове повідомлення-рішення від 28.12.2006р. № 0000632301/1

Не погодившись з цим рішенням, 19.01.2007 року, ТОВ «Ельбрус» надало до ДПА у Миколаївській області скаргу про перегляд цього рішення у порядку проце дури адміністративного оскарження (копія додається).

08.02.2007 року за вих. № 238/10/25-014, ДПА у Миколаївській області прийняла рішення про результати розгляду скарги, яким спірне рішення залишила без змін , а скаргу без задоволення , та надіслав 14.02.2007 року повідомлення-рішення № 0000632301/1

Актом перевірки встановлено, що підприємство в порушення ст.13 та ст..14 Закону України «Про плату за землю»№ 2535 від 03.07.1992 року результаті чого заниження податку на землю на 1866 грн.15 коп., в тому числі за II півріччя 2005 року на суму 736 грн.20 коп.(а саме: липень-122,70 грн., серпень-122,70 грн., вересень-122,70 грн., жовтень-122,70 грн., листопад-122,70 грн., грудень-122,70 грн.); за 9 місяців 2006 року-1129,95 грн. (а саме: січень-125,55 грн., лютий-125,55грн., березень-125,55 грн., квітень-125,55 грн., травень-125,55 грн., червень-125,55 грн., липень-125,55 грн., серпень-125,55 грн., вересень-125,55 грн.) та не подало розрахунок земельного податку за 2006 рік.

Згідно ст.2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535 (далі ЗУ № 2535) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному законом.

По населених пунктах, грошову оцінку земель яких не проведено, застосовуються ставки земельного податку, встановлені частиною другою ст. 7 ЗУ № 2535.

Згідно ст. 7 ЗУ № 2535 встановленні частиною другою цієї статті ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про державний бюджет України на відповідний рік , а по земельних ділянках населених пунктів (за винятком сільськогосподарських угідь), де не встановлена грошова оцінка, ставки земельного податку диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, що встановленні у ч. 2, 3 зазначеної статті. але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

Рішеннями Володимирівської сільської ради від 21.01.2005 № 23/169 на 2005 рік та від 24.01.2006 № 30/228 на 2006 рік встановлено на території Володимирівсьт/. сільської ради плату за землю в розмірі 2 ставок земельного податку (одна ставка 0,027 грн. за кв.м.), з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою та третьою Закону України №2535

Відповідно ст.68 Закону України від 23.12.2004 р. № 2285-ІУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік»установлено, що у 2005 році по населених пунктах, грошову оцінку земель яких не проведено, ставки земельного податку, встановлені частиною другою ст. 7 Закону № 2535, збільшено у 3,03 рази та ст. 72 Закону України від 20.12.2005 р. № 3235 «Про Державний бюджет України на 2006 рік" - збільшено у 3,10 рази.

Згідно ст. 1 Закону України № 2535 податок це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Згідно ст. 13 Закону України № 2535 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки

Згідно ст. 14 Закону України № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Згідно ст. 15 Закону України № 2535 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.2 Порядку подання податкового розрахунку земельного податку, затвердженого наказом ДПА України від 26.10.2001р. № 434, розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року і пороку подається власниками землі та/або землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютою поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Частиною 1,2 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Проаналізувавши зазначені норми апеляційний суд дійшов висновку, що умовою існування обовязку сплачувати земельний податок є наявність права власності або користування земельною ділянкою, та вважає помилковим протилежний висновок суду 1-ої інстанції.

Але , судом 1-ої інстанції було встановлено, що позивач добровільно сплачував земельний податок в розмірі 1472,40 грн., що підтверджується банківськими виписками від 20.01.2006 року на суму 736,20 грн., від 14.02.2006 року на суму 122,70 грн., від 20.06.2006року на суму 613,50 грн.

Згідно з п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21. 12.2000р. № 2181-ІІІ (далі ЗУ № 2181-ІІІ) встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Апеляційний суд доходить до висновку ,що вирішуючи справу, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача, та вважає що вони підлягають задоволенню у повному обсязі .

Відповідно до п. п. 3, 4. ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно п. 2 ч. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, про необхідність скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 27 квітня 2009 року , та прийняти по справі нову постанову про задоволення позову у повному обсязі .

Керуючись ч.1 ст. 195, ч. 3 ст. 198, п. 3, 4 ч. 1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ч.1 ст.207, ст. 210, ст.211, ст. 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Новобузької міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області - задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 27 квітня 2009 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус»- задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Казанківському районі Миколаївської області від 06 грудня 2006 року № 0000632301/0.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, або з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя :

Судді: