Ухвала суду № 20972569, 12.01.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2012 р. <Текст >№ 53457/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Дяковича В.П.,

суддів Обрізко І.М., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-5094/10/0308 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про зобовязання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09.11.2010 року звернулася до суду із адміністративним позовом, якими просила поновити строк звернення до суду, зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку нарахувати та виплатити на її користь не виплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 20092010 роки та зобовязати відповідача виплатити нараховане їй підвищення до пенсії як дитині війни за періоди з 09.07.2007 до 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року до 31.12.2010 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку в частині позовних вимог за період з 2009 року по 08.05.2010 року залишено без розгляду в звязку з пропуском строку позовної давності на підставі ст.100 КАС України.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2010 року позов задоволено частково: зобовязано управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку нарахувати та виплатити позивачу за період з 09.05.2010 року по 09.11.2010 року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням виплачених сум; зобовязано управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку виплатити позивачу за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.122008 року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням виплачених сум.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що виплата підвищення до пенсії дітям війни відповідачем здійснювалась відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік і в межах передбачених ним видатків.

Постанова в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з врахуванням положень ст. ст. 99, 100 КАС України позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому, оскільки позивач звернулась до суду 09.11.2010 року, позовні вимоги підлягають задоволенню в межах піврічного строку звернення до суду за період з 09.05.2010 року по 09.11.2010 року.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним субєктом владних повноважень покладених на нього обовязків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Поряд з тим, колегія суддів враховує, що оскільки постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2009 року позовні вимоги в частині нарахування та виплати в користь позивача не виплаченого як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 30 листопада 2008 року вирішені і зазначена постанова 14.08.2009 року набрала законної сили, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України провадження у справі в цій частині слід закрити.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. ст. 203, 205, 206, 254 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-5094/10/0308 в частині зобовязання управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 30 листопада 2008 року скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

В решті постанову залишити без змін

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ:В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІІ.М. ОБРІЗКО

І.О.ЯВОРСЬКИЙ