Ухвала суду № 20972140, 19.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 р. <Текст >Справа № 24623/10 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Пліша М.А.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «ХДК» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року в адміністративній справі № 2a-10316/09/17 за позовом приватного підприємства «ХДК» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 09.11.2009 року за № 0001142310/0/2349, за № 0001152310/0/2348, за № 0001162310/0/2347 та їх скасування,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2009 року приватне підприємство «ХДК» (далі ПП «ХДК») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду суду із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції в Хмельницькій області (далі Хмельницької МДПІ) за № 0001162310/0/2347 від 09.11.09 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 64821 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку в сумі 32411 грн.; за № 0001152310/0/2348 від 09.11.09 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 96753 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку в сумі 48377 грн.; за № 0001142310/0/2349 від 09.11.09 року, яким визначено зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища: за основним платежем в сумі 53,78 грн. та штрафними санкціями в сумі 170 грн., а також скасувати їх.

Позивач вважає необгрунтованими висновки, викладені в акті планової перевірки ПП «ХДК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06 року по 30.06.2009 року, на підставі яких приймалися вказані вище податкові повідомлення-рішення, оскільки останні не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано податкове повідомлен-ня-рішення за № 0001162310/0 2347 від 09 листопада 2009 року, яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в частині основного платежу 5909 грн. та штрафних санкцій в сумі 2955 грн. та податкове повідомлення-рішення за № 0001152310/0/2348 від 09 листопада 2009 року, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в частині основного платежу 14456 грн. та штрафних санкцій в сумі 7223 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило ПП «ХДК», яке вважає, що судом при винесенні рішення порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тими ж обставинами й аргументами, що й позовні вимоги. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ПП «ХДК» зареєстроване 05.11.2004 року Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

26.10.09 року Хмельницька МДПІ провела планову виїзну перевірку ПП «ХДК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06 року по 30.06.09 року, за результатами якої був складений акт за № 2109/230/33233555.

За результатами перевірки та відповідно до встановлених порушень 09.11.09 року Хмельницькою МДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення за №№ 0001142310/0/2349, 0001152310/0/2348 та 0001162310/0/2347.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94) лізингова (орендна операція) це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Підпунктом 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 вказаного Закону визначено, що передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобовязань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Датою збільшення валового доходу, згідно із пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього Закону, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У разі ж здійснення операцій оренди дата збільшення валових витрат і валових доходів повязана з датою нарахування лізингового платежу на підставі акта виконаних робіт або акта надання послуг з оренди приміщення.

Перевіркою встановлено, що згідно договору суборенди нежилого приміщення від 10.03.06 року № 0310 ПП «ХДК» передано в суборенду для ПП «Баядера» нежилі складські та офісні приміщення загальною площею 768 кв.м. За умовами договору нарахування орендної плати починається з дня передачі приміщення в суборенду за актом приймання-передачі і закінчується днем повернення приміщення із суборенди за аналогічним актом.

На підставі акту прийому-передачі предмету оренди від 10.03.06 ПП «ХДК» передало приміщення в суборенду для ПП «Баядера», а на підставі акту прийому-передачі від 19.08.06 року дане приміщення повернуто орендарю.

З урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку, що податковим органом вірно встановлено порушення позивачем пп. 7.9.6 п.7.9 ст. 7 Закону України № 334/94-ВР, яке полягало у заниженні валового доходу в сумі 7074 грн.

З приводу заниження підприємством валового доходу за рахунок відсутності підтвердження використання автомобільних шин в фінансово-господарській діяльності підприємства судом зазначено, що наказом Міністерства транспорту та звязку України від 20.05.2006року № 488 «Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15.06.06 №712/12586), який виданий на підставі Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» з метою установлення експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин, застосуванням яких забезпечують можливість виконання основних вимог до технічного стану колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, встановлено, що у разі вичерпання шиною свого ресурсу в межах норм, для її списання достатньо підвести підсумки в картці пробігу. Оформлена картка має статус акта списання.

Якщо під час експлуатування пневматичної шини виникли пошкодження з експлуатаційних чи виробничих причин, з якими подальша експлуатація і ремонт неможливі, повинні складатися відповідні акти списання за вимогами правил експлуатації пневматичних шин. До актів списання пошкоджених пневматичних шин додаються картки обліку пробігу (наробітку) пневматичних шин.

Докази пробігу автомобілів, які б підтверджували використання автошин в фінансово-господарській діяльності позивача відповідачем не надані, тому правомірними є висновки податкового органу про порушення відповідачем вимог ст. 5 Закону № 334/94, яке полягало в заниженні податку на додану вартість в сумі 3204 грн. та порушенні вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року № 168/97-ВР (далі Закон №168/97).

З приводу висновків відповідача про порушення вимог п.п. 5.1, 5.2, 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 стосовно завищення валових витрат в сумі 335988 грн., за рахунок віднесення до валових витрат витрат на списання палива по подорожніх листах, які оформлені без дотримання вимог чинного законодавства, судом зазначено, що відповідно до п.5.2 ст.5 Закону № 334/94 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті. Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень повязаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Віповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 вказаного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року № 363, визначено права, обовязки і відповідальність власників автомобільного транспорту перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів замовників.

Відповідно до розділу 11 цих Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Подорожні листи вантажного автомобіля, які надані підприємством як підстава для списання паливно-мастильних матеріалів, за відсутності зазначення показників спідометра при вїздах-виїздах автомобіля, фактичного часу вибуття та прибуття в гараж, кількості видачі пального, залишу пального при виїзді та поверненні, за відсутності номерів товаро-транспортних накладних і талонів замовника, кількості перевезених тонн, вказування на кількість використаного пального фактично та за нормою, загального пробігу автомобіля в т.ч. з вантажем, не дають можливості встановтити звязок понесення витрат на використання палива з витратами, що повязані із здійсненням господарської діяльності позивача.

На основі непідтвердження віднесення до валових витрат витрат на списання палива суд погодився із висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97, що призвело до заниження податку на додану вартість.

Разом з тим, враховуючи підтвердження операцій з придбання природного газу договорами купівлі-продажу, рахунками на поставку, актами прийому-передачі, актами на списання ТМЦ з підзвіту, суд погодився з доводами позивача стосовно протиправності нарахування податків на прибуток та на додану вартість з операцій щодо придбання природного газу і тому підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення по даних податках, в частині нарахувань по операціям з придбання газу.

Також суд погодився з позицією позивача, що є неправомірним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення з нарахування податку на прибуток в частині амортизаційних відрахувань, в сумі 974 грн. основного платежу та 487 грн. штрафних санкцій, на батарею акумуляторну панцирну сухоряджену, яка використовувалась на візок, який не перебуває на обліку підприємства як основний засіб.

Згідно договору від 01.06.07 позивач орендував візок для використання у господарський діяльності для навантажувально-розвантажувальних робіт на складі. Акумуляторна батарея є необхідним приладдям до візка, без якого останній не може виконувати свої функції. Відповідно до п.8.2 ст.8 Закону України № 334/94 візок та акумуляторна батарея відноситься до другої групи основних фондів, а тому підприємство вправі нараховувати амортизаційні відрахування в межах 10%, що і було правомірно зроблено позивачем.

Визнаючи правомірність дій позивача в частині списання кредиторської заборгованості, суд зазначив, що у податковому періоді, на який припадає закінчення строку позовної давності, підприємство має включити до валового доходу суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. При цьому валові витрати платника податку на суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, не коригуються. При цьому Законом № 334/94 не передбачено обовязку платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі не оплати товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до вимог ст. 4 цього Закону.

За таких обстави, зменшення валових витрат на суму кредиторської заборгованості не ґрунтується на нормах закону та підлягає скасуванню в сумі 6086 грн. заниженого податку та 3043 грн. штрафних санкцій.

За фактом порушення позивачем вимог ст. 44 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», яке стосується збору за забруднення навколишнього природного середовища, нарахованого рішенням повідомленням від 09.11.2009 року № 0001142310/0/2349, суд зазначив, що збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) радіоактивних (обчислюється пропорційнообсягута активності відходів.

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Перевіркою встановлено, що позивачем не нараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища за фактичні обсяги розміщення відходів, а саме автомобільні шини в розмірі 1,76 т та акумулятор.

Єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі збір), а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору визначений Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.99 № 162/379 (далі Інструкція).

Платниками збору є субєкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів, (п. 2 Інструкції).

З огляду на це суд вважає правомірними висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та законність податкового повідомлення-рішення від 09.11.09 за № 0001142310/0/2349.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ХДК» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року в адміністративній справі № 2a-10316/09/17, без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді М.А. Пліш

Н.М.Судова-Хомюк Н.М.