Ухвала суду № 20972104, 12.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р. Справа № 89/11 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу приватної фірми «Буковина» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року по справі за позовом приватної фірми «Буковина» до державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Приватна фірма «Буковина» звернулася 10.08.2006 року в належний суд з позовом до державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002922300/2/11895 від 12.06.2006 року, яким позивачу визначено зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 2957818,81 грн.,в тому числі за основним платежем 1971879,21 грн., за штрафними санкціями-985939,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в жовтні 2004 року на підставі договору №0909/1 від 09.09.2004 року сторона позивача придбала в ПП «Торговий дім Техно-Буд-Маркет» шкіри ВРХ на суму 14505335,94 грн. В якості оплати покупець перерахував ПП «Торговий дім Техно-Буд-Маркет» 1470215 грн., а також у відповідності з додатковою угодою № 2 від 28.10.2004 року передав продавцю прості векселі на загальну суму 13035120,82 грн. за актом при передачі від 28.10.2004 року. У жовтні позивач включив до складу податкового кредиту 2917751 грн. Всі витрати були належним чином підтверджені податковими накладним; векселі, видані позивачем, погашені.

Позивач вважає, що він правомірно сформував податковий кредит, оскільки списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів є законною підставою виникнення права на податковий кредит.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд виходив з того, що позивач в означеній справі неналежним чином підтвердив своє право на вказану суму податкового кредиту, відповідно має місце необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, відтак в їх задоволені слід відмовити.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити його позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на обставини подібно викладеним у позовній заяві.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що виходячи з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №1451 від 28.03.2005 року та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 375890 - ПП «Буковина» зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.12.1994 року, як юридична особа та присвоєно ідентифікаційний код. Згідно Свідоцтва №18056779 останнє зареєстроване ДПІ у Личаківському районі м.Львова як платник податку на додану вартість.

Відповідачем 11.10.2005 року було проведено виїзду позапланову документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин та стану розрахунків з ПП ТД «Техно-Буд-Маркет» та з ТОВ «Львів-шкіра» - ПП ТД «Техно-Буд-Маркет» за жовтень 2004 року.

В акті перевірки зазначено, що в ході її проведення було виявлено, зокрема, порушення щодо порядку справляння податку на додану вартість, а саме порушення вимог п.1.7. ст.1, п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями тобто безпідставне включено до податкового кредиту за жовтень 2004 року суму 1972701 грн., що привело до заниження податкового зобовязання по ПДВ в сумі 1972701 грн.

Крім того, в ході комплексної планової документальної перевірки, поведеної відповідачем, Акт перевірки від 16.03.2005 року № 10-2/23-4/20843491, було направлено запити на суму ПДВ: 500195,20 грн. ТзОВ «Львів-шкіра» і податковий кредит за жовтень 2005 року підтверджено, однак ТзОВ «Львів-шкіра» не є виробником реалізованого товару, а товар було придбано у ПП «Торговий дім Техно-Буд-Маркет»

- на суму ПДВ 499373,22 грн. в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва щодо проведення зустрічної перевірки і встановлено, що ПП «Торговий дім Техно-Буд-Маркет» за юридичною адресою не знаходиться, за жовтень 2004 року задекларувало податкових зобов'язань в сумі 945050 грн.

- на суму ПДВ 2417555,99 в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення зустрічної перевірки ПП «Торговий дім Техно-Буд-Маркет» з питань взаєморозрахунків ПП «Буковина» за період жовтень 2004 року. Згідно отриманої відповіді від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.09.2005 року ПП «Торговий дім Техно-Буд-Маркет» за юридною адресою не знаходиться, за жовтень 2004 року задекларувало податкових зобовязань в сумі 945050 грн.

Таким чином сторона відповідача вважає, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ в сумі 1972701 грн.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України (в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно з абзацом 2 частини 8 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Визначення платника податку наведене у пункті 1.3 статті 1 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету покладена саме на платника податку.

Таким чином, продавець товарів (послуг) відповідає за утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, а тому несплата цих зобовязань при фактичному здійснені господарських операцій не впливає на податковий кредит покупця.

Порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість встановлений статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість», якою встановлено (в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин), що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (реєстрація) діє до дати його (її) анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин), свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно пункту 25.2 вказаного вище Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у випадку ліквідації платника податку датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.

Слід зазначити, що правовідносини з приводу реалізації прав та обов'язків, в яких виник спір, регулюються нормами Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до п.1.7. ст.1 якого податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Як передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Звідси випливає, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.5.1 та 7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану: вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається даті здійснення першої події: або дата списання коштів із банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).Отже, законодавче визначення податкового кредиту повязане зі сплаченими платником сумами податку у звязку з придбанням товарів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач частково здійснив розрахунок з ПП ТД «Техно-Буд-Маркет» шляхом передачі векселів, тобто у вексельній формі.

Згідно ч.3 п.4.8. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168\97-ВР від 03.04.1997 року векселі, отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, однак позивач надав окремі документи для підтверджений, правильності нарахування податкового кредиту.

Разом з тим, приватною фірмою «Буковина» на вимогу суду не представлені необхідні документи, які б підтверджували фактичну поставку товарів позивачу, а також у позивача і гаданих контрагентів відсутні необхідні виробничі міцності, транспорт, не представлені товарно-транспортні накладні, податкова декларація по податку на додану вартість за жовтень 2004 року ПП «ТД «Техно-Буд-Маркет» подана в листопаді 2005 року,однак господарським судом м. Києва 25.07.2005 року постановлено ухвалу про ліквідацію зазначеного підприємства.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - це основний рахунок, що відображає взаємини підприємства зі сторонніми підприємствами, організаціями і установами по операціях, пов'язаних із придбанням (одержанням) товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), робіт і послуг.

По кредиту рахунка 63 відображається заборгованість підприємства перед постачальниками і підрядчиками, що виникає в момент одержання підприємством від них ТМЦ, виконаних робіт чи наданих послуг. По дебету рахунка відображається зменшення заборгованості шляхом оплати підприємством отриманих від постачальників і підрядчиків ТМЦ, робіт і чи послуг, наприклад, у результаті пред'явлення претензій і повернення товару.

Загальна сума товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за документами, неоплаченими в поточному і в попередніх місяцях, має відповідати кредитовому сальдо рахунка 63. Дебетове сальдо рахунка 63 показує, що платіжні документи оплачено, а товарно-матеріальні цінності не одержано.

З матеріалів справи вбачається, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 621 станом на 01.01.2001 року за позивачем рахувалась кредиторська заборгованість на загальну суму 17950057,91 грн. по виданих в забезпечення заборгованості перед ПП ТД «Техно-Буд-Маркет» векселях. Оскільки між позивачем і ВАТ СКБ «Дністер» було укладено договір Доміциляцїї № Д-0411/29, то останній повинен був оплатити предявлені ПП «Техно-Буд-Маркет» векселі, однак відсутня будь-яка інформація про погашення векселів емітованих на виконання договору від 09.09.2004 року №0909/1. Відтак, не можна вважати доказом погашення векселів лист ВАТ СКБ «Дністер» від 07.12.2006 року, відповідно позивачем не представлено необхідні докази про реальність проведеної торгової операції, проведення по оплати, що не виключає наміри про бюджетне відшкодування не сплачених державі сум.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятого судом першої інстанції судового рішення, оскільки відповідач спростував право позивача на вказану суму податкового кредиту, відповідно визначене податковим органом податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 2957818,81 грн. податковим повідомленням-рішеннями є неправомірними.

Відтак, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватної фірми «Буковина» залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року по справі № 2а-6971/10/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяГоловуючий суддя І.М. Обрізко

Судді В.П. Дякович

І.О. Яворський.