Ухвала суду № 20972006, 01.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р. Справа № 35399/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Демидівська спеціалізована пересувна механізована колона-3» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року в справі за позовом Луцької обєднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» про стягнення суми податкових зобовязань, визначених за непрямими методами,-

В С Т А Н О В И Л А:

13.08.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення суми податкових зобовязань, визначених за непрямими методами.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що між відповідачем (продавцем) та ЗАТ «Демидівське СПМК-3» (покупцем) було укладеного договір купівлі-продажу нерухомого майна. Вказує, що господарська операція здійснена між пов'язаними особами, оскільки директор ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» ОСОБА_2 та голова правління ЗАТ «Демидівське СПМК-3» ОСОБА_3 є рідними братами. Також зазначає, що згідно звіту- висновку ТзОВ «Волинь-Експерт» про оцінку частини приміщення гуртожитку №9 площею 476,3 м2 по пр.Волі,50 в м.Луцьк ринкова вартість проданої частини приміщення станом на 02.10.2008 року становить 5024705,00 грн. без врахування ПДВ, що в свою чергу свідчить про заниження відповідачем вартості проданого майна. Зазначає, що при проведенні перевірки відповідача було застосовано звичайні ціни та визначено, що при відчуженні майна відповідач занизив оподатковуваний оборот та базу оподаткування податком на додану вартість, внаслідок чого до бюджету не сплачено податок на прибуток в сумі 990530,00 грн. та ПДВ в сумі 1238163,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року адміністративний позов Луцької обєднаної державної податкової інспекції задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 1981060,00 грн. та суму податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 2476326,00 грн., а всього 4457386,00 грн.

Закрите акціонерне товариство «Демидівська спеціалізована пересувна механізована колона-3» постанову оскаржило, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що 02.10.2008 року між відповідачем та ним було укладеного договір купівлі-продажу нерухомого майна. Згідно даного договору відповідач продав частину приміщення гуртожитку №9 площею 476,3 м2 по пр.Волі,50 в м.Луцька, а він придбав вказане приміщення за ціною 86464,26 грн. з врахуванням ПДВ. Зазначає, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору, а як вбачається із оскаржуваної постанови, позивачем заявлялися позовні вимоги про стягнення суми податкових зобовязань, визначених за непрямими методами, а не про визнання нікчемним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.10.2008 року.

У ході апеляційного розгляду представники апелянта ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали пояснення та просять задовольнити апеляційну скаргу.

Представник ТзОВ «Луцьк-оздоббуд» Шевчук В.В. надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Представник Луцької ОДПІ Ярошик Т.В. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що є правомірним застосування Луцькою ОДШ непрямих методів для визначення суми податкових зобов'язань ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» по господарській операції з реалізації нерухомого майна ЗАТ «Демидівське СПМК-3», оскільки відповідачем на запит податкового органу не було надано відомостей щодо визначення вартості об'єкта нерухомості при його продажу, крім того, останнім не було надано первинних документів по операції з реалізації частини приміщення гуртожитку №9 по пр.Волі, 50 м.Луцька.

Обгрунтованими є доводи Луцької ОДШ про те, що звичайною ціною об'єкта нерухомого майна, реалізованого відповідачем ЗАТ «Демидівське СПМК-3», є його ринкова вартість, наведена у звіті ТзОВ «Волинь-Експерт» про оцінку частини приміщення гуртожитку №9 площею 476,3 кв.м за адресою: Волинська обл., М.Луцьк, пр.Волі, 50, яка перевищує договірну ціну більше ніж на 20 відсотків і складає 5024705,00 грн. без ПДВ.

Підпунктам 3.2.1 п.3.2 ет.З Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами/) визначено, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Несплачені податок на прибуток і податок на додану вартість є доходом бюджету та власністю держави. За таких обставин правочин, укладений між ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» та ЗАТ «Демидівське СПМК-3», внаслідок якого відповідачем порушено встановлений порядок формування валових доходів та податкового зобов'язання з ПДВ, що призвело до несплати податків, носить протиправний характер, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, а тому є таким, що порушує публічний порядок, тобто нікчемним.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справ, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02 жовтня 2008 року, укладеного між ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» (продавець) та ЗАТ «Демидівське СПМК-3» (покупець), продавець продав, а покупець купив нерухоме майно, а саме: частину приміщення гуртожитку №9 (приміщення із 2-1 по 2-40) в спільному користуванні: тамбур І пл. 2,5 кв.м, сходова II пл. 9,5 кв.м, сходова III пл. 3,4 кв.м, сходова IV пл. 3,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, пр.Волі, буд.№50. Загальна площа нерухомого майна, що відчужується, становить 476,3 кв.м. Продаж частини приміщення здійснено за 86464,26 грн., включаючи ПДВ.

На виконання даного договору ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» видано податкову накладну від 02.10.2008 року №213 та видаткову накладну №0-00000006 від 02.10.2008 року. В розрахунок за придбане майно ЗАТ «Демидівське СПМК-3» 03.10.2008 року перерахувало кошти в сумі 10000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1666,67 грн. На решту суми в розмірі 76464,26 грн. сторони договору уклали угоду №1 про переведення боргу від 02.10.2008 року, згідно якої ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» (перша сторона) передає, а ЗАТ «Демидівське СПМК-3» (друга сторона) приймає на себе зобов'язання першої сторони і стає боржником між ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» та ОСОБА_2 (кредитором).

Також судом встановлено та не оспорюється учасниками судового розгляду, що вищевказана господарська операція здійснена між пов'язаними особами, оскільки директор ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» ОСОБА_2 та голова правління ЗАТ «Демидівське СПМК-3» ОСОБА_3 є рідними братами.

Здійснення господарської операції між ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» та ЗАТ «Демидівське СПМК-3» по реалізації нерухомого майна підтверджується дослідженими в судовому засіданні договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02.10.2008 року, подаковою накладною 02.10.2008 року №213, видатковою накладною №0-00000006 від 02.10.2008 року, угодою №1 від 02Л 0.2008 року про переведення боргу, крім того, дана господарська операція була предметом дослідження Луцькою ОДПІ в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року.

Згідно акту №4141/23500550667 від 14.07.2010 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року податковою інспекцією зроблено висновок про те, що відповідачем при відчуженні майна на користь ЗАТ «Демидівське СПМК-3» було занижено оподаковуваний оборот по податку на прибуток за 2008 рік, з тому числі за 4 квартал 2008 року на суму 4952651,00 грн., а також занижено базу оподаткування ПДВ за жовтень 2008 року на суму 4952651 ^00 грн., чим порушено п.п.1.20.І0 п.1.20 ст.1, п.п.7.4.1 л.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.4.1, 4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого відповідно не сплачено податок на прибуток в сумі 1238163,00 грн. та ПДВ в сумі 990530,00 грн.

Луцькою ОДПІ при проведенні перевірки було надано запит ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» від 24.06.2010 року за №3386/10/23-512, в якому Луцька ОДПІ просила надати письмове пояснення щодо того, яким чином було визначено продажну ціну частини приміщення гуртожитку №9 по пр.Волі, 50 м.Луцька та чи проводилась експертна оцінка вищевказаного об'єкта нерухомості. У відповідь на запит податкового органу відповідач зазначив, що згідно протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» від 04.10.2008 року директором товариства було обрано ОСОБА_7 Відповідно до акту прийому-передачі документів та печаток від 17.10.2008 року колишній директор товариства ОСОБА_2 передав ОСОБА_7 печатки та документи в кількості 46 шт., будь-які документи, що стосуються нерухомого майна по пр.Волі, 50 м.Луцька, в тому числі документи щодо визначення продажної ціни даного об'єкта, ОСОБА_2 не передавались.

На запит Луцької ОДНІ від 25.06.2010 року №3398/10/09-010 до Головного управління статистики у Волинській області про надання відомостей про індикативні або звичайні ціни, встановлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації на внутрішньому ринку України нерухомого майна станом на 17.11.2008 року, зокрема, нежитлового виробничого приміщення за адресою: м.Луцьк, пр.Волі, 50 (частина приміщення гуртожитку №9, загальна площа 678,2 кв.м, площа забудови 476,3 кв.м, будівельний об'єм 2570,0 куб.м), останнє повідомило, що органи державної статистики не проводять спостереження за рівнем цін реалізації на нерухоме майно.

29.06.2010 року Луцькою ОДПІ було прийнято наказ №752 «Про застосування звичайних цін», згідно якого було прийнято рішення про застосування під час проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року звичайної ціни для визначення бази оподаткування операцій з відчуження об'єкта нерухомості товариства, а саме: частини приміщення гуртожитку №9 площею 476,3 кв.м за адресою: м.Луцьк, пр.Волі, 50.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Пунктами 4.1 та 4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і ке підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 1.20,8 пункту 1.20 статті 1 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту і .20 етапі 1 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки: наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що обгрунтованими доводи Луцької ОДШ про те, що звичайною ціною об'єкта нерухомого майна, реалізованого відповідачем ЗАТ «Демидівське СПМК-3», є його ринкова вартість, наведена у звіті ТзОВ «Волинь-Експерт» про оцінку частини приміщення гуртожитку №9 площею 476,3 кв.м за адресою: Волинська обл., М.Луцьк, пр.Волі, 50, яка перевищує договірну ціну більше ніж на 20 відсотків і складає 5024705,00 грн. без ПДВ.

Згідно п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

У відповідності до п.п.4.3.5 н.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого метод}' здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2010 року Луцькою ОДШ були прийняті рішення про визначення ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, а саме: №4384/10/23-2, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (із урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), на загальну суму 2476326,00 грн. та №4385/10/23-2, яким відповідач}' визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (із урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), на загальну суму 1981060,00 грн.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки звичайною ціною об'єкта нерухомого майна, реалізованого відповідачем ЗАТ «Демидівське СПМК-3», є його ринкова вартість, наведена у звіті ТзОВ «Волинь-Експерт» про оцінку частини приміщення гуртожитку №9 площею 476,3 кв.м за адресою: Волинська обл., М.Луцьк, пр.Волі, 50, яка перевищує договірну ціну більше ніж на 20 відсотків і складає 5024705,00 грн. без ПДВ, а договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02 жовтня 2008 року, укладений між ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» та ЗАТ «Демидівське СПМК-3», є нікчемний.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Демидівська спеціалізована пересувна механізована колона-3» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року у справі №2а-2252/10 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 06.12.2011 року.

Головуючий суддяА.М.Ліщинський

СуддіС.П. Нос

Р.М.Шавель