Ухвала суду № 20971910, 05.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 р. < Текст >Справа № 66063/11 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Пліша М.А.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року в адміністративній справі № 2а-704/11/0970 за позовом приватного підприємства «Еластоагрос» до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000422302 від 17.02.2011 року,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2011 року приватне підприємство «Еластоагрос» (далі ПП «Еластоагрос») звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом та просило визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (далі ДПІ в м.Івано-Франківську) за № 0000422302 від 17.02.2011 року про визначення ПП «Еластоагрос» податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 411 129,00 грн., в тому числі 328 905,00 грн. за основним платежем та 82 224,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки податкового органу про порушення ПП «Еластоагрос» вимог пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є протиправними і не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, між позивачем та ПП «Віком-Гранд-Мет» (м. Луганськ) в 2008 та 2009 роках були укладені два договори купівлі-продажу та договір про надання послуг, на виконання яких останній в період з червня 2008 року по жовтень 2010 року реалізував позивачу брухт чорних металів та надав послуги із порізки (переробки) металобрухту на загальну суму 4 887 773,56 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 474 262,24 грн.

Під час проведення перевірки посадовим особам податкового органу були надані усі необхідні документи, які підтверджують як право сторін на укладення таких договорів, так і на зайняття господарською діяльністю, повязаною із заготівлею, переробкою металобрухту чорних і кольорових металів.

Факт реального отримання ПП «Еластоагрос» товарів і послуг від ПП «Віком-Гранд-Мет» підтверджується наявними у позивача договорами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними.

В ході проведення перевірки посадових осіб податкового органу було повідомлено про те, що у грудні 2010 року із службового автомобіля ПП «Еластоагрос» було викрадено частину бухгалтерських документів підприємства, в тому числі й документи, які засвідчують транспортування і прийом металобрухту на підприємстві по операціях з ПП «Віком-Гранд-Мет». За даним фактом Івано-Франківським МВ УМВСУ в Івано-Франківській області 02.01.2011 року було прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Проте зазначену обставину не було взято до уваги при складанні акту перевірки, які і того, що доставка товару здійснювалася продавцем та за його рахунок, а тому питання купівлі, транспортування і зберігання таких матеріалів до ввезення на територію позивача покладалася на ПП «Віком-Гранд-Мет».

Також неправомірними є доводи посадових осіб, як проводили перевірку, щодо зняття із податкового кредиту 330 834,00 грн., як наслідок невідображення постачальником у податкових деклараціях із податку на додану вартість власних зобовязань із зазначеного виду податку, оскільки невиконання контрагентом свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету є підставою для відповідальності та настання негативних наслідків саме для цього постачальника.

Зазначені обставини свідчать про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість в сумі 330 834,00 грн. за вказаними операціями і не є підставою для позбавлення позивача на формування такого кредиту, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно його отримання і має всі необхідні, встановлені законом, документи, що підтверджують його розмір.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятою постановою, ДПІ в м.Івано-Франківську оскаржила її в апеляційному порядку. Просить скасувати прийняте рішення і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ПП «Еластоагрос» відмовити, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового задоволення адміністративного позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що дії податкового органу були правомірними, при тому, що як в ході перевірки, так і суді першої інстанції позивачем не підтверджено наявність поставок металобрухту від ПП «Віком-Гранд-Мет», що свідчить про те, що правочини між ПП «Еластоагрос» та вказаною особою вчинені без мети настання реальних наслідків. У матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про реальне виконання вказаних договорів, як-от докази виконання вантажно-розванта-жувальних робіт, приймання товарів за кількістю та якістю, специфікації, які є невідємною частиною договорів тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговорив-ши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що дана апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як було встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач є субєктом підприємницької діяльності-юридичною особою, взятий на податковий облік у ДПІ в м.Івано-Франківську та зареєстрований платником податку на додану вартість.

В період з 10 по 28 січня 2011 року ДПІ м. Івано-Франківську була проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «Еластоагрос» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої був складений акт за № 539/23-2/14277739 від 04.02.2011 року.

Як зазначено в акті, підприємством порушено вимоги пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 328 905,00 грн., за періоди: березень червень, вересень жовтень 2009 року. Вказану суму виключено зі складу податкового кредиту позивача за лютий жовтень 2009 року, по операціях із придбання позивачем у ПП «Віком-Гранд-Мет» брухту чорних металів та робіт з його порізки і доставки.

Податковим органом було зроблено висновок про нікчемність вказаних правочинів, оскільки укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків, а перевіркою встановлено відсутність поставок товарів і робіт.

Такий висновок зроблено на підставі даних про відсутність постачальника за місцем реєстрації у м. Луганську, пояснення директора ПП «Віком-Гранд-Мет» ОСОБА_2 та висновків Ленінської МДПІ у м. Луганську, викладених у акті невиїзної перевірки ПП «Віком-Гранд-Мет» від 29.01.2010 року про завищення останнім власних податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року по 31.10.2009 року на суму 15 964 077,00 грн. та завищення податкового кредиту із вказаного виду податку на суму 15 904 351,00 грн.

На підставі вказаного акту, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та відповідно до встановлених порушень ДПІ у м.Івано-Франківську 17.02.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000422302, яким ПП «Еластоагрос» визначено податкове зобовязання із податку на додану вартість в сумі 411 129,00 грн., в тому числі: основний платіж 328 905,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 82 224,00 грн.

При дослідженні відносин між ПП «Еластоагрос» та ПП «Віком-Гранд-Мет» встановлено, що 26.05.2008 року, 12.01.2009 року та 01.04.2009 року між цими юридичними особами були укладені договори купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів за № 1 і № 9 та договір надання послуг із порізки, погрузки і поставки металобрухту за № 4.

На час здійснення відносин із позивачем у період з лютого по жовтень 2009 року ПП «Віком-Гранд-Мет» було зареєстроване як юридична особа і як платник податку на додану вартість, мало ліцензію на право зайняття господарською діяльністю, повязаною із заготівлею та переробкою металобрухту чорних і кольорових металів, що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 714184 від 03.08.2006 року, свідоцтва за № 17332767 від 27.09.2006 року та ліцензій серії АВ № 188935 і АВ № 228718 від 19.09.2006 року.

Із акта перевірки від 04.02.2011 року слідує, що на виконання договірних зобовя-зань в період з червня 2008 року по жовтень 2010 року ПП «Віком-Гранд-Мет» реалізувало позивачу брухт чорних металів та надало послуги із порізки (переробки) металобрухту на загальну суму 4 887 773,56 грн., в тому числі податку на додану вартість 474 262,24 грн. На підтвердження вчинення цих операцій для перевірки були надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні, видані ПП «Віком-Гранд-Мет».

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що як при укладенні договору, так і в процесі його виконання ПП «Еластоагрос» та ПП «Віком-Гранд-Мет» було додержано всіх вимог чинного законодавства, висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема первинних документів, податкових накладних, не встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість та підтверджено правомірність віднесення ним у лютому жовтні 2009 року до податкового кредиту відповідної суми коштів. У звязку із зазначеним суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене без урахування усіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття таких рішень, тому вважав позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 4.1 ст. 4 даного Закону визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 цього Закону податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 вказаного Закону, визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і її оригінал надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону).

Датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп. 7.3.1 п. 7.3 вказаного Закону).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Предметом доказування у даній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на ухилення від сплати податків шляхом завищення податкового кредиту, чи мали вищезазначені операції реальний характер, яким чином вони здійснювалися, дійсна можливість здійснення таких операцій і те, що такі операції повязані з власною господарською діяльністю позивача.

В аспекті наведеного колегія суддів вважає, що наявними матеріалами справи, з урахуванням відсутності у ПП «Віком-Гранд-Мет» необхідних працівників, транспортних засобів, спецтехніки, складських приміщень, виробничих активів тощо, підтверджуються висновки податкового органу про те, що вищезазначені договори між ПП «Еластоагрос» та ПП «Віком-Гранд-Мет» реально не виконувалися, ніяких дій на їх виконання вчинено не було.

Зазначені висновки повністю підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема матеріалами перевірки ПП «Віком-Гнанд-Мет» за період з 01.02.2009 р. по 31.10.2009 року, якою встановлено завищення податкових зобовязань за вказаний період на суму 15964077 грн. та завищення податкового кредиту за цей же період у сумі 15904351 грн.

За результатами співставлення даних податкового кредиту позивача із даними податкових зобовязань ПП «Віком-Гранд-Мет» із податку на додану вартість за лютий-жовтень 2009 року перевіркою встановлено розбіжність недекларування постачальником зобовязань в сумі 330 834,00 грн., за якими позивач сформував податковий кредит.

Відповідно до пояснення громадянина ОСОБА_3, яке було надіслане до ДПІ в м.Івано-Франківську ВПМ Ленінської МДПІ у м.Луганську від 20.09.2010 року № 9292/7/26-31, останній, як директор ПП «Віком-Гранд-Мет», до ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства жодного відношення не має, підприємство очолював на прохання товариша за щомісячну грошову винагороду; сам особисто ніякої господарської діяльності не здійснював.

Із відповідей Ленінської МДПІ у м.Луганську, ВРЕР у м.Луганську, Інспекції державного технічного нагляду у Луганській області та територіального управління Держгірпромнагляду у Луганській області вбачається, що ПП «Віком-Гранд-Мет» за юридичною адресою не знаходиться, у нього відсутні наймані працівники, будь-які виробничі ресурси, в тому числі транспортні засоби, спецтехніка, обєкти котлонагляду, підйомні споруди тощо.

Як слідує із пояснення начальника площадки по заготівлі металобрухту ПП «Еластоагрос» ОСОБА_4, він є єдиним працівником на вказаній площадці, інших працівників немає. Металобрухт, в основному побутовий та списаний, завозиться туди лише підприємствами Івано-Франківської області, переважно власними транспортними засобами. Від фірм інших областей металобрухт туди не завозився.

Перевіркою транспортних засобів, які проходили зважування в ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» та ВАТ «Управління виробничо-технологічної комплектації», з якими у ПП «Еластоагрос» укладено договори на зважування транспортних засобів, встановлено, що будь-які транспортні засоби, які б належали ПП «Віком-Гнанд-Мет» чи ОСОБА_3, таке зважування не проходили.

Як пояснили громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вони здійснювали перевезення металобрухту на вантажних автомобілях, які належать заступнику директора ПП «Еластоагрос» ОСОБА_8 Перевезення металобрухту переважно здійснювалося з овочевої бази по вул.Левицького, 3а, де знаходиться пункт прийому металобрухту ПП «Еластоагрос» до залізничної станції «Хриплин», де відбувається загрузка даного металобрухту у вагони. Підприємств чи транспортних засобів з інших областей України, які б завозили (поставляли) металобрухт на ПП «Еластоагрос», не було.

Менеджер ПП «Еластоагрос» ОСОБА_9 надав стосовно даних обставин аналогічні пояснення.

Разом з тим, податковим органом в ході проведення перевірки було встановлено відсутність у ПП «Еластоагрос» необхідних первинних документів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ПП «Віком-Гранд-Мет» товарно-транспор-тних накладних, специфікацій, актів приймання металобрухту за формою, встановленою в додатку 6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинних документів передбачені ст. 9 цього Закону, яка передбачає, що такі документи повинні мати такі обовязкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської опе-рації, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2 ст. 3 цього Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а податкова звітність повинна ґрунтуватись на даних бухгалтерського обліку.

Ті первинні документи, правила заповнення яких викладені в ст. 9 даного Закону, слугують також підтвердженням виникнення податкових подій.

Проте під час проведення перевірки платником податків на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Віком-Гранд-Мет» таких документів надано не було.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 88 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143 «Про затвердження форми декларацій з податку на прибуток підприємства та порядку її скасування» дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати правилам складання податкового обліку (звітності).

Пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника.

В частині правомірності формування позивачем податкового кредиту колегія суддів також виходить з вимог пп. 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на дода-ну вартість», відповідно до яких податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та є підставою для нарахування податкового кредиту, однак наявність у позивача належно оформлених податкових накладних не може бути єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Враховуючи те, що позивачем включено до складу валових витрат витрати по придбанню товару, які не підтверджуються належними первинними документами, то в порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ним неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаних господарських операціях.

Що стосується викрадення документів, то, за відсутності урегулювання даних відносин Законом України «Про податок на додану вартість», в даному випадку підприємству слід було керуватися п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, а також положеннями абзаців 5, 6 підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких, у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Натомість, позивач не вжив необхідних заходів для відновлення цих документів, не подав під час перевірки достатніх підтверджень, що він діяв згідно із цим порядком та безпідставно включив до складу податкового кредиту суми, непідтверджені відповідними документами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що одні лише пояснення осіб, які зазначені вище, та твердження представників відповідача про те, що в червні 2009 року банківський рахунок ПП «Віком-Гранд-Мет» був закритий, і перерахування позивачем коштів відповідно до наданих платіжних доручень було неможливе, не є достатнім доказом на спростування реальності господарських операцій, однак в сукупності з іншими доказами вони підтверджують позицію податкового органу та спростовують доводи позивача.

Відхиляючи твердження представника відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у звязку із невідображення його контрагентом таких сум у складі своїх зобовязань, суд першої інстанції виходив з того, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у ціні товару, отриманих послуг, але лише у тому випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно формування такого кредиту та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Однак представники податкового органу наголошували на тому, з чим погоджується колегія суддів, що позивач такі умови стосовно формування податкового кредиту не виконав та не має необхідного документального підтвердження його розміру.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими кон-тролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов про скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року в адміністративній справі № 2а-704/11/0970 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову приватного підприємства «Еластоагрос» до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000422302 від 17.02.2011 року, відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді М.А.Пліш

Н.М.Судова-Хомюк

Постанову в повному обсязі складено 09 грудня 2011 року