Ухвала суду № 20971902, 12.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р. <Текст >Справа № 1139/11 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу дочірнього торгово-комерційного підприємства «Євронафта-Д» відкритого акціонерного товариства нафтопереробного комплексу «Галичина» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року в адміністративній справі № 2а-3604/10/1370 за позовом державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області до дочірнього торгово-комерційного підприємства «Євронафта-Д» відкритого акціонерного товариства нафтопереробного комплексу «Галичина» про стягнення 3453 557 грн.,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2010 року державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області (далі ДПІ у Дрогобицькому районі) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом та просила стягнути з дочірнього торгово-комерційного підприємства «Євронафта-Д» відкритого акціонерного товариства нафтопереробного комплексу «Галичина» (далі ДТКП «Євронафта-Д») заборгованість в сумі 3 453 557 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що у відповідача виник податковий борг на вказану суму з податку на прибуток, який нараховано згідно податкового повідомлення-рішення № 0003872301/2 від 28.09.2007 року на підставі акта перевірки № 238/23-1/22359747 від 19.04.2007 року. Дана заборгованість підлягає стягненню, оскільки заходи щодо повного погашення податкового боргу відповідачем не здійснювалися.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ДТКП «Євронафта-Д» в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 3453 557 грн. 00 коп.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило ДТКП «Євронафта-Д», яке вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм процесуального права, висновки суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.

Апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ДПІ у Дрогобицькому районі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ним оскаржується судовому порядку законність податкового повідомлення-рішення, яким була визначена зазначена сума податкової заборгованості підприємства перед державним бюджетом, тому відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Судом першої інстанції не враховано того, що підприємством подано касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції у справі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі; на час розгляду справи про стягнення заборгованості у вищезазначеній справі Вищим адміністративним судом відкрито касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків, зборів є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Статтею 9 даного Закону передбачено, що платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами термін.

Згідно із ст. 20 цього Закону контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обовязкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

Податкове зобовязання, згідно із п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону визначено, що податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

А згідно із пп. 5.2.2 п. 5.2. ст. 5 даного Закону, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно із пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 вищевкзаного Закону день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобовязання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі акта перевірки № 238/23-1/22359747 від 19.04.2007 року ДПІ у Дрогобицькому районі було винесене податкове повідомлення-рішення за № 0003872301/2 від 28.09.2007 р., яким для ДТКП «Євронафта-Д» визначено податкове заобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 3461 419 грн., в тому числі: за основним платежем 2036 129 грн., за штрафними санкціями 1425 290 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося підприємством в адміністративному та судовому порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 року у справі № 22а-11000/08/9104 в задоволенні позову ДТКП «Євронафта-Д» про визнання нечинним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Незважаючи на те, що ДПІ у Дрогобицькому районі надсилала підприємству податкові вимоги за № 1/748 від 29.12.2009 року та за № 2/111 від 10.02.2010 року, відповідач заборгованості не погасив. У звязку з цим 19.04.2010 року начальником ДПІ у Дрогобицькому районі було прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу за № 52/24-019/1/3935/10.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що дане податкове зобовязання є узгодженим, доказів сплати заборгованості відповідач не надав, заходи щодо ліквідації такої заборгованості відповідач самостійно не вживає, тому позовні вимоги є обгрунтованими та належать до задоволення.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Що стосується доводів апелянта про те, що податкове зобовязання є неузгодженим відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки оскаржується в касаційному порядку, то колегія суддів не приймає їх до уваги з наступних міркувань.

Порядок набрання судовим рішенням законної сили визначений статтею 254 КАС України, відповідно до якої постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до зазначеного, набрання законної сили судовим рішенням (постановою чи ухвалою) означає те, що воно набуває обовязковості і оскарження рішення в касаційному порядку не відміняє його законної сили та обовязковості. У випадку ж вирішення спору судом касаційної інстанції на користь платника це може бути підставою для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу дочірнього торгово-комерційного підприємства «Євронафта-Д» відкритого акціонерного товариства нафтопереробного комплексу «Галичина» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року в адміністративній справі № 2а-3604/10/1370, без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала складена у повному обсязі 16 грудня 2011 року.