Ухвала суду № 20971589, 15.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2011 р. Справа № 112613/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Ліщинського А. М., Шавеля Р. М.;

за участю секретаря судового засідання Зубач Л. С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 05 серпня 2011 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства «Архітектурно-будівельна науково-проектно-виробнича корпорація по комплексній оцінці та регенерації середовища «Терно-Корс» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2005 року господарським судом Тернопільської області зареєстровано позовну заяву закритого акціонерного товариства «Архітектурно-будівельна науково-проектно-виробнича корпорація по комплексній оцінці та регенерації середовища «Терно-Корс» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001152305/0/24407 від 27 квітня 2005 року (з урахуванням уточнень позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що за наслідками проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності обчислення і внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01 вересня 2003 року по 31 грудня 2003 року складено акт № 23-523/02467743 від 25 квітня 2005 року. За результатами даної перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за податком на додану вартість в розмірі 115648 грн. 50 коп. (77 099 грн. основний платіж та 38549 грн. 50 коп. штрафні (фінансові) санкції), оскільки на думку відповідача, підлягають виключенню з податкового кредиту суми податку на додану вартість віднесенні на підставі накладних виписаних приватним підприємством «Спецсервіс-2003» зважаючи на те, що рішенням Соломянського районного суду м. Києва установчі документи приватного підприємства «Спецсервіс-2003» та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ визнано недійсними.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 05 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним прийняте Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення № 0001152305/0/24407 від 27.04.2005 р. в частині визначеного податкового зобов'язання з основного платежу в сумі 46 000 грн. та штрафної санкції в розмірі 23 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Спецсервіс-2003» за № 36087444 від 20.11.2003 р. на час здійснення господарських операцій згідно з податковими накладними № 22419 від 10.12.2003 р., № 022782 від 15.12.2003 р., № 022980 від 25.12.2003 р., № 23035 від 26.12.2003 р. було дійсним, а тому позивачем правомірно та обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2003 року суми податку на додану вартість в розмірі 46 000 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що передчасними є висновки суду першої інстанції, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Спецсервіс-2003» № 36087444 від 20 листопада 2003 року на час здійснення операцій було дійсним.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.

Встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку закритого акціонерного товариства «Архітектурно-будівельна науково-проектно-виробнича корпорація по комплексній оцінці та регенерації середовища «Терно-Корс» з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість за період з 01 вересня 2003 року по 31 грудня 2003 року, за результатами якої складено акт № 23-523/02497743 від 25 квітня 2005 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 77099 грн., в тому числі за вересень 2003 року на суму 16140 грн., за жовтень 2003 року на суму 14959 грн. та за грудень 2003 року на суму 46000 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2005 року № 0001152305/0/24407 яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за податком на додану вартість в розмірі 115648 грн. 50 коп. (77 099 грн. основний платіж та 38549 грн. 50 коп. штрафні (фінансові) санкції).

З акту перевірки вбачається, що у відповіді ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 1285/7/15-041 від 11 квітня 2005 року вказано, що згідно з рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року установчі документи приватного підприємства «Спецсервіс-2003» та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ визнано недійсними. В звязку з цим слід виключити із податкового кредиту наступні накладні, виписані приватним підприємством «Спецсервіс-2003»: № 16132 від 09 вересня 2003 року, № 18403 від 06 жовтня 2003 року, № 19920 від 20 жовтня 2003 року, № 22419 від 10 грудня 2003 року, № 22782 від 15 грудня 2003 року, № 22980 від 25 грудня 2003 року, № 23035 від 26 грудня 2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що Акт про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ податку на додану вартість приватного підприємства «Спецсервіс-2003» № 36087444 від 20 листопада 2003 року винесено 15 липня 2004 року, тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, на час здійснення господарських операцій згідно з податковими накладними № 22419 від 10.12.2003 р., № 022782 від 15.12.2003 р., № 022980 від 25.12.2003 р., № 23035 від 26.12.2003 р. свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Спецсервіс-2003» було дійсним, а тому позивачем правомірно та обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2003 року суми податку на додану вартість в розмірі 46 000 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що при придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого і покладено законодавчий обов'язок, що безпосередньо витікає з визначення терміну «платник податку», наведеному в п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки позивачем сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених накладних № 22419 від 10.12.2003 р., № 022782 від 15.12.2003 р., № 022980 від 25.12.2003 р., № 23035 від 26.12.2003 р., які виписано зареєстрованим платником податку на додану вартість, а сплата позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться, то суд апеляційної інстанції вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що на час здійснення господарських операцій у вересні-жовтні 2003 р. ПП «Спецсервіс-2003» у реєстрі субєктів підприємницької діяльності не значилось, платником податків, в тому числі і ПДВ, не було, а звідси й було позбавлене права на оформлення податкових накладних, як не мав права і позивач на включення даних сум до податкового кредиту звітного періоду, враховуючи, що до даних Реєстру платників податку на додану вартість мають вільний доступ всі платники податку, а тому визначення податкового зобов'язання в частині 31 099 грн. ПДВ та застосування штрафних санкцій в розмірі 15549,50 грн. (50% від суми податку) є правомірним.

Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 05 серпня 2011 року в справі № 14/196-2938 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А. М. Ліщинський

Р. М. Шавель

Ухвалу складено в повному обсязі 20 грудня 2011 року