Ухвала суду № 20971620, 20.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 р. Справа № 32077/10 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Довгополова О.М.,

суддів: Святецького В.В., Гуляка В.В.,

при секретарі судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський спеціалізований карєр» до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2008 року № 0001022300/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року у сумі 41588,00 грн., прийнятого на підставі акту № 1616-233-05471885 від 28.10.2008 року про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за липень 2008 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі з підстав неправильного застосування положень пп. 1.20.8 п. 1.20, пп. 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідач просить скасувати постанову, відмовивши у позові. Вимоги обґрунтовані неправильністю висновку щодо бази оподаткування податком на додану вартість реалізованої щебеневої продукції ВАТ “Старокостянтинівський спецкар'єр”, реалізованої ТОВ “Український граніт”.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється відповідно до частини 1 статті 41 КАС України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, зясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

В результаті проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за липень 2008 року складено акт № 1916/233/05471885 від 28.10.2008 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2008 року № 0001022300/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року у сумі 41588,00 грн.

Підставою для цього став висновок відповідача про завищення заявленої суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість за лютий березень 2008 року на суму 50893,00 грн. згідно з актом № 974/233/05471885 від 20.06.2008 року, завищення заявленої суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2008 року на суму 54648,00 грн. згідно з актом № 1262/233/05471885 від 12.08.2008 року, завищення заявленої суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2008 року на суму 52356,00 грн. та суми бюджетного відшкодування у сумі 83934,00 грн. згідно з актом № 1636/233/05471885 від 17.09.2008 року та завищення заявленої суми залишку від'ємного значення згідно з актом перевірки за липень 2008 року на 23633,00 грн. по господарських операціях з продажу щебеневої продукції для ТОВ “Український граніт” за цінами, нижчими від цін, які діяли на ринку реалізації ідентичних товарів.

З таким висновком відповідача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції з огляду на таке.

Вирішуючи спір, судом правильно враховано, що основним покупцем щебеневої продукції позивача у 2008 році є ТОВ “Український граніт”, з яким 01 січня 2008 року було укладено дилерський договір № 1, відповідно до п. 1.1 якого позивач надав партнеру (ТОВ “Український граніт”) невиняткові права на поширення на території України, Російської Федерації, Білорусії, Польщі продукції позивача (за змістом п.1.3 договору щебеневої продукції), а також право іменувати себе “офіційний дилер ВАТ “Старокостянтинівський спецкар'єр”(п.1.2 договору). Згідно з цим дилерським договором позивач поставляє партнеру продукцію за партнерськими (оптовими) цінами (п. 1.5 договору), а партнер (ТОВ “Український граніт”) в усіх рекламних та інформаційних матеріалах щодо продукції позивача, договорах реалізації продукції зобов'язаний посилатись на ВАТ “Старокостянтинівський спецкар'єр”, як на виробника продукції.

Рішенням спостережної ради ВАТ “Старокостянтинівський спецкар'єр” від 30 грудня 2007 року та наказом позивача №293 від 31 грудня 2007 року встановлені оптові та роздрібні ціни на щебеневу продукцію на 2008 рік.

Уклавши договір №01/08-П від 1 січня 2008 року, позивач та ТОВ “Український граніт”встановили ціну щебеневої продукції на рівні оптової ціни, встановленої позивачем. При цьому саме за оптовими цінами та оптовими партіями позивач реалізовував щебеневу продукцію в 2008 році своєму дилеру - ТОВ “Український граніт”, а отримані від цього доходи відніс до складу валового доходу, а податок на додану вартість - до податкових зобов'язань звітного періоду.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що ціна щебеневої продукції, визначена позивачем та його контрагентом (ТОВ “Український граніт”) в договорі № 01/08-П від 1 січня 2008 року та додатку до нього, є звичайною.

Згідно з підпунктом 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні ціни при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) стоку зберігання ); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції у тому, що співставними умовами для визначення звичайної ціни щебеневої продукції є укладення договору на умовах продажу щебеневої продукції її виробником (позивачем); придбання щебеневої продукції покупцем, який одночасно є дилером виробника; продажу оптових партій щебеневої продукції; 100 відсоткової попередньої оплати придбаної продукції.

При цьому судом правильно враховано відсутність жодного договору купівлі-продажу щебеневої продукції, укладеного на ринку цієї продукції в Старокостянтинівському районі, який би відповідав зазначеним умовам.

Вказані умови продажу щебеневої продукції не можуть вважатися співставними до умов продажу такої продукції дилером у невеликих обсягах за роздрібними цінами, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції.

Правильно звернуто увагу судом першої інстанції й на те, що акт позапланової виїзної перевірки № 1916/233/05471885 від 28.10.2008 року не відповідає вимогам п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін.

Керуючись статтями 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року у справі № 2-а-4822/09/2270/04 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: В.В. Гуляк

В.В. Святецький