Ухвала суду № 20969667, 19.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 р. Справа № 80900/11 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 8.07.2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атіква» до Тернопільської обєднаної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Атіква» ( м. Чернігів) звернулося до суду з позовом до Тернопільської обєднаної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2011 року № 0000061601/0.

Позивач посилався на те, що відповідач неправомірно визначив йому податкове зобовязання з податку на додану вартість, оскільки вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» він не порушував, а анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість його контрагента ЗАТ «Калина-Лтд» не призвело до недоотримання бюджетом сум ПДВ з звязку з правомірним його коригуванням раніше задекларованих сум податкових зобовязань позивача.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 липня 2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної податкової інспекції від 25.01.2011 року № 0000061601/0.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Тернопільська обєднана податкова інспекція, яка в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо того, що постачальник може зменшити суму податкового зобовязання, в той час, коли отримувач вже не є платником податку на додану вартість, а отже не може зменшити суму податкового кредиту у випадку повернення товару. Закон передбачає лише одночасне корегування податкового зобовязання та податкового кредиту.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Тернопільської ОДПІ, який апеляційну скаргу підтримав, представника ТзОВ «Атіква», який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що працівниками Тернопільської обєднаної податкової інспекції проведено камеральну перевірку ТзОВ «Атіква» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 по 30.11.2010 року по податковій декларації від 20.12.2010 року № 9005781162.

На підставі акту перевірки № 33/16-02/32736727 від 13.01.2011 року податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.01.2011 року № 0000061601/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 883052,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 220763,00 грн.

Рішенням ДПА в Тернопільській області від 5.04.2011 року № 5482/10/25-007/144 відмовлено ТзОВ «Атіква» в задоволенні його скарги на податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 25.01.2011 року № 0000061601/0.

Податковий орган вважав, що позивач допустив порушення вимог п. 4.5 ст. 4 (тут і далі чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість»), яка передбачає одночасне коригування податкового зобовязання та податкового кредиту відповідно. ТзОВ «Атіква» було обізнано з тією обставиною, що його контрагент - ЗАТ «Калина-Лтд» відповідне коригування свого податкового кредиту здійснити не може, оскільки його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано.

З матеріалів справи видно, що 27.03.2009 року ЗАТ «Калина-Лтд» на підставі договору № 20/0309 від 20.03.2009 року здійснила передоплату ТзОВ «Атіква» за товари в сумі 48000000 грн., в звязку з чим позивачем було виписано податкову накладну № 167 від 27.03.2009 року на суму 48000000 грн., в тому числі ПДВ 8000000 грн.

Податкова накладна була включена до реєстру податкових накладних та включена до Декларації з ПДВ в податкові зобовязання позивача по податковій декларації за березень 2009 року.

Такі дії позивача в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів (послуг), місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Правилами визначення дати виникнення податкових зобов'язань (пункт 7.3 статті 7 Закону) встановлено, що дата надходження авансового платежу є датою виникнення у продавця податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, на дату отримання від ЗАТ «Калина-Лтд» авансового платежу для поставки товарів згідно договору, ТзОВ «Атіква» повинно було визначити податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Проте, позивач як постачальник своїх зобовязань за договором № 20/0309 від 20.03.2009 року не виконав, що стало підставою для ЗАТ «Калина-Лтд» відмовитися від договору відповідно до ст. 665 ЦК України.

Сторони уклали додаткову угоду від 28.04.2010 року, якою узгодили припинення договору, після чого провели остаточні розрахунки. 11.11.2010 року позивачем було повернуто ЗАТ «Калина-Лтд» передоплату в сумі 5301598, 94 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 883559,82 грн. за товари, які він не поставив покупцю.

На підставі вказаної події позивачем було проведено розрахунок № 23/ 167 коригування до податкової накладної № 167 від 27.03.2009 року, який був включений до декларації з ПДВ за листопад 2010 року, тобто скоригував свої податкові зобовязання з ПДВ.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з пп.4.5.1 п. 4.5 ст. 4 цього ж Закону якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Колегія суддів вважає, що повернення покупцю раніше перерахованого ним авансового платежу у разі відмови від отримання товару розглядається цивільно-правовим законодавством як розторгнення (розірвання) угоди (стаття 665 Цивільного кодексу України), а не як перегляд цін (пункт 4.5 статті 4 Закону). А тому позивач як постачальник у разі повернення ним раніше отриманого авансу в зв'язку з відмовою в отриманні товарів має право на зменшення податкових зобов'язань на суму податку на додану вартість, яка була нарахована при отриманні авансу, що повертається покупцеві.

В даному випадку не відбулося ні змін сум компенсації вартості товарів після їх поставки, ні перегляду цін, тому застосування податковим органом положення п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» як підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є помилковим.

Аналогічної позиції дотримується Державна податкова адміністрація України в листі від 05.11.2010 р. N 23900/7/16-1517-26.

З матеріалів справи видно, що 9.04.2010 року з ініціативи податкового органу було анульовано свідоцтво платника ПДВ ЗАТ «Калина-Лтд», в звязку з чим, як вважає відповідач, це товариство було не праві скоригувати податковий кредит одночасно з корегуванням податку на додану вартість позивачем в листопаді 2010 року.

Та обставина, що позивач був обізнаний з фактом анулювання свідоцтва платника ПДВ свого контрагента ним заперечується та нічим в справі не доведена. Більше того, станом на березень 2010 року, коли ЗАТ «Калина-Лтд» мала статус платника ПДВ, позивач мав право на зменшення податкових зобовязань.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року визнано нечинним з дати прийняття Акт № 5 від 09.04.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ЗАТ «Калина-ЛТД» за вихідним № 4186/15-106/33724094. Зобов'язано ДПІ у м. Червонограді Львівської області поновити ЗАТ «Калина-ЛТД» свідоцтво податку на додану вартість № 100272756 НБ 102230, видане 11 березня 2010 року з моменту анулювання та видання його ЗАТ «Калина-ЛТД».

Зобов'язано ДПІ у м. Червонограді Львівської області поновити реєстрацію ЗАТ «Калина-ЛТД» платником податку на додану вартість з дати реєстрації шляхом внесення у автоматизовану систему даних реєстру платників податку на додану вартість ДПА України відомостей (запису) щодо скасування запису про анулювання реєстрації ЗАТ «Калина-ЛТД» як платника податку на додану вартість.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, що свідчить про те, що ЗАТ «Калина-ЛТД» було неправомірно позбавлено статусу платника податку на додану вартість та спростовує доводи апелянта щодо відсутності підстав для коригування розміру податкового зобовязання позивача у даному випадку.

Повно встановивши фактичні обставини справи, давши належну оцінку доказам, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції прийшов до правильно висновку про задоволення позовних вимог позивача. З огляду на викладене, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач за даних обставин не вправі зменшити свої податкові зобовязання в порядку їх коригування, оскільки його контрагент перестав бути платником податку на додану вартість і не міг корегувати свій податковий кредит одночасно, в силу викладеного вище, підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 8.07.2011 року в справі №2а-1970/1376/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : В.В. Ніколін

Д.М. Старунський