Ухвала суду № 20968831, 15.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2011 р. Справа № 15630/11 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіква» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Атіква» 29.12.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Тернопільської області в якому, збільшивши позовні вимоги, просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0006811602/0 від 24 вересня 2010 року та №0000171601/0 від 20 грудня 2010 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2011 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Тернопільської області №0006811602/0 від 24 вересня 2010 року та №0000171601/0 від 20 грудня 2010 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільська ОДПІ Тернопільської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2011 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що проведеними перевірками не встановлено фактів своєчасного звернення ТОВ «Атіква» до податкового органу зі скаргою на дії постачальників, щодо відмови останніх від надання податкових накладних. Документального підтвердження отримання податкових накладних (з запізненням) до перевірки не надано.

На думку податкового органу, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 «Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», із змінами та доповненнями та за умови виконання норм пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Крім того, законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. На його думку, якщо на дату виникнення права на податковий кредит, платник податку таким правом не скористався, вважається що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку. Тому віднесення до складу податкового кредиту квітня 2010 року, травня - вересня 2010 року ТОВ «Атіква» сум ПДВ по накладних виписаних у періоді відмінному від звітного є неправомірним.

Представник відповідача, в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача, в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить залишити її без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Тернопільською ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Атіква» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р., за результатами якої було складено акт №9228/16-02/32736727 від 9 вересня 2010 р.

Перевіркою було встановлено, що в порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Атіква» занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на 173573,00 грн.

На підставі акта перевірки Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0006811602/0 від 24 вересня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 260 359,50 грн. (173573,00 грн. - основний платіж та 86 786,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №0006811602/0 від 24 вересня 2010 року, позивач оскаржував його в адміністративному порядку до Тернопільської ОДПІ та до ДПА в Тернопільській області. Рішеннями Тернопільської ОДПІ та ДПА в Тернопільській області про результати розгляду скарг платника податків, скарги була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2010 року без змін. Останнє рішення ДПА в Тернопільській області було отримано позивачем 14 грудня 2010 року.

7 грудня 2010 року Тернопільською ОДГІІ було знову проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Атіква» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.05.2010р. по 30.09.2010р., за результатами якої було складено акт №12608/16-02/32736727 від 7 грудня 2010р.

На підставі акта перевірки Тернопільською ОДПІ, що встановила аналогічні порушення тільки за інші податкові періоди, винесено податкове повідомлення-рішення №0000171601/0 від 20 грудня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 219 543,50 грн. (149533,00 грн. - основний платіж та 70 010,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, а пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну. Тобто, на дату визначену пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звертатися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби відповідно до вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема абз.2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інсртанції, що даною нормою встановлено право, а не обов'язок на подання скарги, тобто не заборонено можливості для платника податків приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з врахуванням того, що оформленні належним чином податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту, а тому законом не заборонено включення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів в межах термінів позовної давності.

Відповідно до пп.9.2 п.9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005р. №244. зі змінами та доповненнями, отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Отже, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. №244 «Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», із змінами та доповненнями та за умови виконання норм пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

З реєстру отриманих та виданих податкових накладних слідує, що позивачем відображено отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді.

Крім того, позивачем надано журнал реєстрації вхідної кореспонденції за 2010 рік, оглядом якого встановлено надходження на адресу позивача протягом квітня-вересня 2010 року податкових накладних, що виписані в попередніх податкових періодах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач прийшов до необґрунтованого висновку про завищення позивачем податкового кредиту, оскільки нереалізація позивачем права, передбаченого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», фактично не призвела до негативних наслідків: заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту у будь-якому звітному періоді.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведені вище обставини та вимоги зазначених норм законодавства, аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції погоджується, що вони прийняті в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи, порушують права позивача, а тому скасовані правомірно.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2011 року у справі №2а-4135/10 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 20.12.2011 року.