Ухвала суду № 20968790, 06.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р. Справа № 126854/11 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Багрія В.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМП» звернулося до суду з позовом до Нововолинської об»єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001102301/130 від 05.04.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що визначення бази оподаткування відповідачем зроблено не вірно, вважає, що вимоги п.4.1 та 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем тлумачаться неправильно, внаслідок чого винесено незаконне податкове повідомлення-рішення, яке підлягає до скасування.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововолинської об»єднаної державної податкової інспекції № 0001102301/130 від 05.04.2011 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що нарахування податкових зобовязань на імпортовані товари, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з митної вартості є безпідставними, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Нововолинська ОДПІ подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМП» зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100316662 від 02.01.2011 року.

З 01.03.2011 року по 15.03.2011 року було проведено перевірку діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від»ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт №175/16/2301/36266887 від 18.03.2011 року в якому встановлено порушення позивачем п. 4.1, абзацу 1 пункту 4.3 статті 4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податкові зобовязання за листопад 2010 року на суму 291852,90 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму 291852,90 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001102301/130 від 05.04.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 291853, 00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно поданих позивачем вантажно-митних декларацій, ним було задекларовано ввезення на митну територію України товарів, а саме: м»ясо свинне у кусках, обвалене, заморожене, свині живі свійські для забою, м»ясо куряче обвалене, світло-рожевого кольору, подріблене, заморожене, шкіра свиняча заморожена, сало свиняче хребтове без шкіри на загальну суму 12382250,64 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 2063708,44 грн..

У листопаді 2010 року позивачем реалізовано ТзОВ «Агротехніка» відповідно до договору поставки № 12 від 01.10.2010 року імпортований товар. База оподаткування цих операцій було розрахована позивачем виходячи з контрактної вартості товару.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення з порушенням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.

Пунктом 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому «звичайна ціна» встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов»язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов»язань за непрямими методами.

Згідно з положеннями наказу Державної митної служби від 09.07.1997 року «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства колегія суддів вважає, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування податком на додану вартість визначається виходячи з продажної вартості товару.

Колегія суддів вважає помилковою позицію податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки така позиція не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року по справі № 2а-2415/11 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:О.Б. Заверуха

Судді: В.М. Багрій

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 14.12.2011 року