Ухвала суду № 20968722, 12.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р. Справа № 94322/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2009р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Верховина» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

25.03.2009р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Будівельна компанія «Верховина» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати винесені Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Залізничному районі м.Львова податкові повідомлення-рішення № 0001312302/0/16720 від 05.06.2008р. та № 0001312302/1/28164 від 05.09.2008р.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.3-5).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2009р. заявлений позов задоволено, визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова № 0001312302/0/16720 від 05.06.2008р. та № 0001312302/1/28164 від 05.09.2008р. (а.с.86-91).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Залізничному районі м.Львова, яка покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.96-97).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що контрагенти позивача по розглядуваним господарським операціям визнані банкрутами, державна реєстрація субєкта господарювання скасована в судовому порядку; за таких обставин суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 163864 грн. 27 коп. слід було віднести до складу валових доходів. Оскільки вказані дії підприємством не вчинені, тому останнім не дотримані вимоги пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 06.05.2008р.-19.05.2008р. відповідачем ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведена виїзна позапланова перевірка ТзОВ «Будівельна компанія «Верховина» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Компанія Селіон», по результатам якої складено Акт перевірки № 962/23-0/32893792 від 21.05.2008р. (а.с.8-14).

Проведеною перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог пп.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, п.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за ІІ квартал 2006 року, в сумі 40966 грн. 07 коп.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001312302/0/16720 від 05.06.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 61449 грн. 11 коп., в тому числі 40966 грн. 07 коп. за основним платежем та 20483 грн. 04 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобовязань скарга позивача щодо донарахування податкових зобовязань була відхилена, про що податковим органом прийняті відповідне рішення про результати розгляду скарги і нове податкове повідомлення-рішення № 0001312302/1/28164 від 05.09.2008р. на аналогічну суму податкових зобовязань.

Підставою для визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств, які також були покладені в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, слугували наступні обставини.

Проведеною перевіркою зясовано, що станом на 01.10.2005р. в ТзОВ «Будівельна компанія «Верховина» на балансовому рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТзОВ «Агро-імпекс-Рівне» в сумі 163864 грн. 27 коп. за отримані будівельні послуги та матеріали (а.с.15-17, 54-64).

Згідно договору про передачу права вимоги від 26.09.2005р. позивач (боржник), з однієї сторони, та ТзОВ «Агро-імпекс-Рівне» (кредитор), а також ТзОВ «Компанія Селіон» (новий кредитор) уклали угоду, згідно умов якої боржник визнав борг перед кредитором в сумі 163864 грн. 27 коп.; кредитор передав новому кредитору право вимоги щодо стягнення з боржника вищевказаної суми; боржник зобовязався виконати свій обов'язок у вигляді сплати вищевказаної суми боргу новому кредитору (а.с.18)

На підставі банківських платіжних доручень від 19.04.2006р. та вищенаведеного договору від 26.09.2005р. у бухгалтерському обліку платника податків в II кварталі 2006 року відображено дану операцію проведенням Дт.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», постачальник - ТзОВ «Агро-імпекс-Рівне» Кт.311 «Розрахунковий рахунок» отримувач коштів - ТзОВ «Компанія Селіон» в сумі 163864 грн. 27 коп., що підтверджується журналом-ордером по рахунку 631, 311 (а.с.19).

Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 12.12.2006р. у справі № 2-4262/2006 за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «Компанія Селіон», з участю третіх осіб ДПА у м.Києві та Солом'янської райдержадміністрації м.Києва, визнано недійсними статут ТзОВ «Компанія Селіон», зареєстрований Солом'янською райдержадміністрацією м.Києва за № 10731020000007399 від 06.12.2005р., з моменту його реєстрації, свідоцтво про державну реєстрацію ТзОВ «Компанія Селіон» від 06.12.2005р., з моменту його реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Компанія Селіон» № 36121846 від 29.12.2005р., з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість (а.с.80-81).

Також відповідно до постанови господарського суду Рівненської обл. від 27.10.2005р. ТзОВ «Агро-імпекс-Рівне» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

За наведених обставин суму 163864 грн. 27 коп. слід вважати безнадійною кредиторською заборгованістю, яку позивачу слід було віднести до складу валових доходів через 10 днів з дати постанови господарського суду Рівненської обл.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт визнання недійсними установчих документів ТзОВ «Компанія Селіон» не тягне за собою недійсності всіх правочинів, укладених з моменту його державної реєстрації; в представленому судовому рішенні відсутні встановлені обставини, які б вказували на те, що здійснюючи вказані операції, субєкти господарювання діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства; на час виникнення цих відносин наведені юридичні особи були зареєстровані у встановленому порядку і не виключені з державного реєстру, тобто, вказані угоди виконувалися правоздатними юридичними особами і за своєю суттю не суперечать законодавству.

Колегія суддів вважає наведені висновки такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно п.1.25 ст.1 вищевказаного Закону до безнадійної заборгованості відноситься заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

До валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді (п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону).

Аналіз господарських правовідносин та наданих доказів вказує на те, що позивачем реально отримані роботи (послуги) і матеріали від ТзОВ «Агро-імпекс-Рівне», у подальшому право кредиторської вимоги було на підставі угоди передано новому кредитору, з яким позивач провів розрахунки в повному обсязі.

Таким чином, правові підстави для віднесення суми заборгованості в розмірі 163864 грн. 27 коп. є відсутніми.

В частині решти покликань на податкового органу на визнання контрагентів позивача банкрутом і визнання в судовому порядку установчих документів недійсними колегія суддів враховує наступне.

Чинним законодавством не передбачено обовязку покупця (замовника) перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (виконавцем) в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обовязкових платежах.

Якщо контрагент за договором не виконав свого зобовязання по декларуванню та сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, але не є підставою для визнання недійсними угод, які він укладав під час своєї підприємницької діяльності та не звітувався перед податковими органами.

Несплата податків однією із сторін господарського зобовязання не може вважатися підтвердженням мети цього відповідача при укладенні та виконанні виниклого зобовязання на ухилення від сплати податків.

Умисел фізичної особи може бути доведений під час здійснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, які встановлюють причинно-наслідковий звязок між укладеними угодами та несплатою податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати податків.

Оскільки відповідачем не представлено доказів притягнення посадових осіб субєктів господарювання до кримінальної відповідальності, то доводи апелянта про наявність в останніх при здійсненні господарських зобовязань мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, колегія суддів визнає безпідставними.

На момент укладення та виконання спірних угод відомості про ТзОВ «Компанія Селіон» та ТзОВ «Агро-імпекс-Рівне» не були виключені з Єдиного державного реєстру; також сторонами не представлено, а судом не здобуто доказів того, що відповідачі на момент апеляційного розгляду справи є ліквідованими та виключені із Єдиного державного реєстру.

Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише рішенням суду про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності та свідоцтва платника податку на додану вартість однієї зі сторін договору, оскільки предметом дослідження в такій справі є відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його державної реєстрації та свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, позивач ТзОВ «Будівельна компанія «Верховина» не порушував вимог пп.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, п.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які з достовірністю підтверджують доводи, викладені у позовній заяві, та обґрунтовують неправомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

За таких обставин заявлений позов є підставним і обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

Із огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2009р. у адміністративній справі № 2а-2417/09/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

В.М.Каралюс