Ухвала суду № 20968693, 12.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р. Справа № 52067/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенмарк» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2009р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенмарк» до Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

14.07.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Тенмарк» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи додаткових обґрунтувань, просив скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської обєднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Івано-Франківської обл. № 00010182310/0 від 25.06.2008р. про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств в розмірі 17742 грн., в тому числі 15237 грн. за основним платежем і 2505 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00010312310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ на 5824 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2912 грн., № 00010302310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2588 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1294 грн., № 00010292310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 734 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 367 грн., № 00010282310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2258 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1129 грн., № 00010272310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2689 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1344 грн. 50 коп., № 00010262310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 977 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 488 грн. 50 коп., № 00010252310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2947 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1473 грн., № 00010192310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 501 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 250 грн. 50 коп., судові витрати покласти на відповідача (а.с.2-4).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2009р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.155-162).

Не погодившись із винесеною постановою, її оскаржив позивач ТзОВ «Тенмарк», який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.168-172).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки апелянт надав обґрунтування ціни наданих послуг по пошиттю тентів; податковий орган в порушення приписів закону не звертався із відповідним запитом до органу статистики щодо надання інформації на ідентичні (однорідні) товари (послуги); є помилковим висновок суду про збитковість вказаних операцій, оскільки згідно бухгалтерського обліку останні є прибутковими.

Також матеріалами справи підтверджується отримання підприємством юридичних послуг від субєкта підприємницької діяльності фізичної особи /СПД/ ОСОБА_4; оскільки в перерахованих справах апелянт здійснював захист своїх інтересів, тому фактично поніс витрати, які повязані з підготовкою, організацією та веденням виробництва.

Окрім цього, оскільки Компанією К.Х.Тенмарк Актіеболаг надано безоплатно в користування апелянту виробничі приміщення, договором найму не встановлена ціна послуг за користування майном, тому відсутня база оподаткування в розумінні п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 15.05.2008р.-09.06.2008р. відповідачем Коломийською ОДПІ проведена виїзна планова документальна перевірка ТзОВ «Тенмарк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р., по результатам якої складено Акт перевірки № 76-231/32874062 від 17.06.2008р. (а.с.18-65).

В ході перевірки виявлено порушення вимог пп.5.3.1, 5.3.9 п.5.3, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до зменшення збитків підприємства на 532392 грн. і донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 15237 грн.; а також вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1, 4.3 ст.4, п.6.5 (а) ст.6, пп.7.3.6 п.7.3, пп.7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень-грудень 2007 року на 18518 грн., за березень 2008 року на 352646 грн.

На підставі вищевказаного Акту податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 00010182310/0 від 25.06.2008р. про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств в розмірі 17742 грн., в тому числі 15237 грн. за основним платежем і 2505 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 00010312310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ на 5824 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2912 грн.,

№ 00010302310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2588 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1294 грн.,

№ 00010292310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 734 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 367 грн.,

№ 00010282310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2258 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1129 грн.,

№ 00010272310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2689 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1344 грн. 50 коп.,

№ 00010262310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 977 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 488 грн. 50 коп.,

№ 00010252310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2947 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1473 грн.,

№ 00010192310/0 від 25.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 501 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 250 грн. 50 коп. (а.с.64-73).

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

В частині вимог про визначення та застосування звичайних цін судом правильно враховано те, що позивач надає послуги по пошиттю тентів для автомобілів, при цьому останні експортує нерезиденту К.Г.Тенмарк Актіеболаг (Швеція), протягом охопленого перевіркою періоду підприємство постійно декларувало збитки від результатів своєї господарської діяльності.

Також наведений нерезидент є повязаною особою з позивачем, оскільки є його засновником, частка внеску якого до статутного фонду ТзОВ «Тенмарк» складає 100 відсотків.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з пп.7.4.3. п.7.4 ст.7 цього Закону положення пп.7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст.10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач протягом ІІ-IV кварталів 2007 року надавав свої послуги та продукцію вищезгаданій повязаній особі за цінами, що були нижчими понесених фактичних витрат.

Згідно отриманої відповіді від керівника підприємства на запит податкового органу відпускна ціна на надані послуги по пошиттю тентів на підприємстві у 2007 році становила 6,75 євро за один повний чохол; така ціна визначена за методом «витрати плюс» і складається з собівартості наданих послуг (які при повній потужності виробництва становлять 6,41 євро) і націнки в розмірі 5,3 відсотки.

Відповідно до п.1.20.5-1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Відповідно до пп.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України № 303 від 18.06.2001р. «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін» регулюються відносини з пов'язаними особами, відповідно до пп.5.1 п.5 цього наказу до операцій пов'язаних сторін, зокрема, належать придбання або продаж готової продукції (товарів, робіт, послуг). Оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється за методами визначеними п.6 цього наказу, а зокрема: 1 - порівнюваної неконтрольованої ціни; 2 - ціни перепродажу; 3- «витрати плюс»; 4 - балансової вартості.

За методом «витрати плюс» застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки (п.9 цього наказу).

Згідно матеріалів справи фактичні витрати підприємства на пошиття тентів для автомобілів перевищують дохід отриманий від їхньої реалізації, а саме:

* дохід отриманий від реалізації послуг на експорт за ІІ-IV квартали 2007 року склав 2955,7 тис.грн., що підтверджено бух. проводкою Дт. 703, 714/Кт. 791.

* витрати понесені підприємством на пошиття вказаних тентів за наведений період склали 3170,2 тис.грн., що підтверджено бухгалтерськими проводками Дт. 791/Кт. 903, 921, 945.

Оскільки позивач є єдиним суб'єктом господарювання, який надає розглядувані послуги на території України, тому необхідності звернення податкового органу до органів статистики щодо надання інформації про ціни на аналогічні (ідентичні) товари і послуги не було.

Крім цього, показаннями свідка ОСОБА_7 стверджується й те, що ціна реалізації продукції визначалась засновником в односторонньому порядку, через що таку ціну не можна вважати договірною.

Таким чином, податковий орган прийшов до правильного висновку про те, що позивач в порушення вимог пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продав послуги по пошиттю тентів для автомобілів на експорт пов'язаній особі за ціною меншою, ніж звичайна ціна, у наступних періодах : ІІ квартал 2007 року - 19910 грн.; ІІІ квартал 2007 року - 257646 грн.; IV квартал 2007 року - 136917 грн., а всього на суму 414473 грн., а тому відповідач правомірно збільшив валовий дохід платника податків на вищевказану суму.

В частині дотримання вимог законодавства при віднесенні до складу валових витрат вартості отриманих юридичних послуг колегія суддів виходить з того, що впродовж охопленого перевіркою періоду підприємство отримувало юридичні послуги від СПД ОСОБА_4 за підготовку та супровід судових справ; вартість вказаних послуг склала 86500 грн., які віднесені підприємством до складу валових витрат.

Відповідно до представлених судових документів СПД ОСОБА_4 представляв інтереси позивача як третьої особи у двох справах за позовами СПД ОСОБА_8 та СПД ОСОБА_9 до Коломийської міської Ради про визнання неправомірними рішень та бездіяльності міської ради щодо ненадання дозволів на виготовлення проектів земельних ділянок, а також у справі за позовом СПД ОСОБА_8 до ЗАТ «Коломийська гардинна фабрика» про визнання права власності на нежитлові споруди.

У вказаних справах позивач виступав як третя особа без самостійних вимог, розгляд і вирішення судових справ в жодному випадку безпосередньо не стосувались виробничої діяльності ТзОВ «Тенмарк».

Відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Господарська діяльність ТзОВ «Тенмарк» полягає у наданні послуг по пошиттю тентів для автомобілів, тому віднесення до складу його валових витрат вартість юридичних послуг, не пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці по оплаті послуг, є безпідставним та таким, що здійснено всупереч вищевказаним вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, позивач безпідставно відніс до складу валових витрат вартість юридичних послуг в розмірі 86500 грн., через що податковим органом правомірно зменшені валові витрати останнього на вищевказану суму.

В решті висновків податкового органу за результатами проведеної перевірки колегія суддів приймає до уваги те, що відповідно до пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові доходи підприємства це доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п.7.11 ст.7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч.4 ст.3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до ст.5.1 договору найму приміщення, укладеного між орендодавцем компанією К.Г.Тенмарк Актіеболаг (Швеція) та орендарем ТзОВ «Тенмарк» за користування найманим приміщенням орендар не сплачує орендної плати; дане майно належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 22.12.2004р.

Оскільки за умовами вказаного договору позивач не сплачує плати за користування приміщеннями, тому наведені послуги слід розглядати як надання безповоротної фінансової допомоги (безоплатно надані послуги) в розумінні пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За наведених відповідачем підставно визначено звичайну ціну на вказану послугу по найму майна.

Відповідно до вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір витрат платника податків, понесених по сплаті орендних платежів пов'язаним з таким платником особам, визначається виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни.

Термін «звичайна ціна» наведено у п.1.20 ст.1 названого Закону, відповідно до якого звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше.

Крім того, пп.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 цього Закону передбачено, що в разі якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх періодів цього пункту, то для доказів обгрунтування її рівня застосовують правила, визначені національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Мінімальні орендні платежі регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затв. наказом Міністерства фінансів України № 181 від 28.07.2000р.; згідно п.16 цього орендодавець нараховує амортизацію за об'єктами операційної оренди.

Також приймаючи до уваги належність переданого в користування майна до першої групи основних фондів, встановлені для них норми амортизаційних відрахувань, а також проведену сторонами оцінку обєкта найму, податковим органом правильно збільшено інші валові доходи підприємства на 137368 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що податковим органом за результатами проведеної перевірки правомірно зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 27474 грн., зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень-грудень 2007 року на 18518 грн., та збільшено бюджетне відшкодування за березень 2008 року на 352646 грн.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до пп.4.1. ст.4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно пп.7.3.6. п.7.3 ст.7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Виходячи з наведеного, доводи апелянта про неправильне визначення податкових зобовязань з ПДВ і зменшення суми бюджетного відшкодування з цього податку колегія суддів вважає безпідставними.

Також формальні недоліки Акту перевірки, згідно якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не впливають на його об'єктивність, тому за наявності у державного органу законних підстав для визначення податкових зобовязань, не можуть вважатися самостійними підставами для визнання протиправними і скасування прийнятих рішень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що визначення відповідачем податкових зобовязань з податку на прибуток, податку на додану вартість, а також зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ є підставними, оскільки грунтуються на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов не підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенмарк» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2009р. в адміністративній справі № 2а-4535/08/0970 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

В.М.Каралюс