Ухвала суду № 20968345, 06.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р. Справа № 28300/10 Львівський апеляційний адміністративний суд

в складі:

головуючого-суддіОлендера І.Я.,

суддівУлицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року в справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Волиньхолдинг» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області, Державної податкової адміністрації у Волинській області, Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Позивач ВАТ «Волиньхолдинг» звернувся до суду, де з врахуванням змінених позовних вимог просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.05.2009 р. № 0000192399/0, від 18.06.2009 р. № 0000192399/1, від 11.09.2009 року № 0000192399/2, від 10.11.2009 року № 0000192399/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 218858 грн. та податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.05.2009 р. № 0001032399/0, від 18.06.2009 р. № 0001032399/1, від 11.09.2009 року № 0001032399/2, від 10.11.2009 року № 0001032399/3 про збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 876369 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на хибність висновків, викладених у акті перевірки від 23.04.2009 року № 138/2399/20134889, вважає, що ним правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суми ПДВ, сплачені внаслідок здійснення господарських операцій з ТзОВ «Профліга». Відповідач безпідставно дійшов до висновку про нікчемність укладених договорів про виконання будівельно-монтажних робіт.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року позовні вимоги були задоволені частково, а саме скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 08.05.2009 р. № 0000192399/0, від 18.06.2009 р. № 0000192399/1, від 11.09.2009 року № 0000192399/2, від 10.11.2009 року № 0000192399/3, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказану постанову суд першої інстанції мотивував тим, що податковим органом не доведено правомірність висновку про нікчемність укладених угод між позивачем ВАТ «Волиньхолдинг» та ТзОВ «Профліга» про виконання будівельно-монтажних робіт.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, відповідач - Луцька обєднана державна податкова інспекція Волинської області подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимоги з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що договори на виконання будівельно-монтажних робіт, укладені позивачем з ТзОВ «Профліга» не відповідали дійсній волі сторін, такі не спрямовувались на реальне настання правових наслідків, оскільки фактично роботи за вказаним договорами контрагентом ТзОВ «Профліга» не проводились, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог законодавства та відсутні підстави для визнання їх протиправними.

Представник відповідача Луцької ОДПІ в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.

Представник позивача ВАТ «Волиньхолдинг» в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.

Інші учасники апеляційного розгляду в судове засідання не явились, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України такий проведено у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких міркувань.

Працівниками відповідача було проведено позапланову перевірку позивача ВАТ «Волиньхолдинг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 року та січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2008 року по 31.01.2009 року, за результатами якої Луцькою ОДПІ складено акт від 23.04.2009 року № 138/23-99/20134889.

Згідно зазначеного акту встановлено порушення позивачем п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 49373,39 грн. та за січень 2009 року на 169484,57 грн., а також завищено податковий кредит за жовтень 2008 року на 16662 грн., що відповідно вплинуло на зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищено податковий кредит у січні 2009 року на суму 367,50 грн., що вплинуло на зменшення залишку від'ємного значення; абз. «а» п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року на суму 876737 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 08.05.2009 р. № 0000192399/0, від 18.06.2009 р. № 0000192399/1, від 11.09.2009 року № 0000192399/2, від 10.11.2009 року № 0000192399/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 218858 грн. та податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.05.2009 р. № 0001032399/0, від 18.06.2009 р. № 0001032399/1, від 11.09.2009 року № 0001032399/2, від 10.11.2009 року № 0001032399/3 про збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 876369 грн.

Актом перевірки встановлено, що ВАТ «Волиньхолдинг» до податкового кредиту включено податок на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних TзOB «Профліга», від якого було отримано послуги по будівельно-монтажних роботах, влаштування залізобетонного покриття, ремонт ємностей, будівельні матеріали, монтаж воріт з автоматикою, бетон, арматуру, а саме: в жовтні 2008 року на загальну суму 99 970,74 грн., в тому числі ПДВ 16 661,79 грн. (податкова накладна № 1001000001 від 01.10.08); в листопаді 2008 року на загальну суму 296 240,43 грн., в тому числі ПДВ 49 373,39 грн. (податкові накладні № 1030000014 від 30.10.2008 р. на суму 79 278,31 грн., № 1030000015 від 30.10.2008 р. на суму 99 991,57 грн., № 1103000001 від 03.11.2008 р. на суму 21 400,00 грн., № 1106000002 від 06.11.2008 р, на суму 13 848,71 грн., № 1106000001 від 06.11.2008 р. на суму 9 200,00 грн., № 1112000001 від 12.11.2008 р. на суму 72 521,84 грн.); в грудні 2008 року на загальну суму 1 016 907,47 грн., в тому числі ПДВ 169 484,57 грн. (податкові накладні № 1201000001 від 01.12.2008 р. на суму 80 941,63 грн., № 9160000001 від 16.09.2008 р. на суму 120 000,00 грн., № 1130000009 від 30.11.2008 р. на суму 273 579,49 грн., № 1130000008 від 30.11.2008 р. на суму 194 251,28 грн., № 1128000035 від 28.11.2008 р. на суму 59 640,78 грн., № 1128000036 від 28.11.2008 р. на суму 67 923,60 грн., № 1128000038 від 28.11.2008 р. на суму 24 776,71 грн., № 1128000037 від 28.11.2008 р. на суму 97 119,61 грн., № 1128000025 від 28.11.2008 р. на суму 98 674,37 грн.).

У акті перевірки зазначено, що згідно інформаційної довідки від 21.04.2009 року № 8212/7/23-413, наданої ДПІ у Франківському районі м. Львова на запит ДПА у Волинській області від 15.04.2009 року №3673/7/23-513, TзOB «Профліга» декларацій з ПДВ за вересень, жовтень, листопад та грудень 2008 року не подавало, не декларувало податкових зобов'язань та не сплачувало до бюджету податок на додану вартість. Чисельність працюючих (у тому числі за сумісництвом) згідно довідки за формою 1ДФ - 1 особа.

На підставі зазначеного, перевіркою не підтверджено податковий кредит, відображений у податковій декларації з ПДВ, поданої ВАТ «Волиньхолдинг» до Луцької ОДПІ за жовтень 2008 р. (вхідний № 38508 від 19.11.2008 р.) в сумі 16 662 грн., що вилинуло на зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації № 42140 від 22.12.2008 р. № 46780 від 20.01.2009 р„ № 4237 від 20.02.2009 р.). Встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року в сумі 49 373 грн. та за січень 2009 року в сумі 169 485 грн.

Актом планової виїзної перевірки № 405/2399/20134889 від 11.11.2009 року з посиланням на п. 5.1, п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що ВАТ «Волиньхолдинг» віднесено до складу валових витрат 315 984,28 грн. витрат на придбання товарів, матеріалів, робіт (послуг), не пов'язаних з подальшим використанням у господарській діяльності товариства та з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також вищезазначеним актом планової перевірки з посиланням на п. п. 8.1.2., п. 8.1, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що ВАТ «Волиньхолдинг» зайво віднесено до вартості основного засобу вартість робіт по його поліпшенню, наданих ТзОВ «Профліга» на суму 1 744 559,17 грн., та, відповідно, завищено загальну суму амортизаційних відрахувань на 153 337 грн., в тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 16 974 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 69 971 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 66 392 грн.

Вищезазначені висновки щодо порушень податкового законодавства ґрунтуються на тому, що укладені між ВАТ «Волиньхолдинг» та TзOB «Профліга» договори на виконання ремонтно-будівельних робіт є нікчемними, оскільки не відповідають вимогам закону, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ВАТ «Волиньхолдинг» TзOB «Профліга» уклали договори підряду на виконання будівельно-монтажних робіт.

Згідно зазначених договорів ВАТ «Волиньхолдинг» замовляє, а TзOB «Профліга» зобов'язується відповідно до умов договорів виконати будівельно-монтажні роботи (т. 1 а.с.77-177).

Відповідно до вказаних договорів TзOB «Профліга» зобов'язується виконати роботи, вказані в цих договорах, факт виконання робіт оформлявся актами виконаних робіт.

Суд першої інстанції, не врахував, що наявні в справі акти виконаних робіт та кошториси не містять доказів фактичного виконання ТзОВ «Профліга» робіт обумовлених договорами.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що наявність у покупця (споживача) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.07.1997 року № 168/97 BP необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, укладених продавцями (споживачами), актів прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень про оплату робіт, не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту витрат на такі, якщо податковий орган доведе, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, оскільки не проводилися самі господарські операції.

З матеріалів справи вбачається, що контрагентом позивача ТзОВ «Профліга» виконання робіт по підряду на виконання будівельно-монтажних робіт фактично не відбувалося, а господарські відносини носили безтоварний характер.

Такий висновок доводиться і тим, що згідно інформації, наданої ГВПМ Луцької ОДПІ, що СВПМ ДПА у Львівській області по ТзОВ «Профліга» порушено кримінальну справу №141-2352 від 05.09.2008р. за ст. 191 ч.5 КК України - «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем», за ст. 205 ч.2 КК України - «Фіктивне підприємство», за ст. 209 ч. З КК України «Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом»; «TOB «Профліга» не звітується в ДПІ по місцю реєстрації - ДПІ у Франківському районі м. Львова з березня 2008 року; ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства (ТзОВ «Профліга») та встановлено, що господарські операції, які відображенні ТзОВ «Профліга» в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов контрагентам-вигодонабувачам для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат та внаслідок проведення такої господарської діяльності посадових осіб TOB «Профліга» вбачається фіктивне підприємництво; згідно інформації, наданої Управлінням СБ України у Волинській області (вх.№4856/10 від 11.09.2009 року), а саме пояснень робітників, які безпосередньо виконували будівельно-монтажні, ремонтні роботи, з'ясовано, що ніхто з них причетності до діяльності TOB «Профліга» немає, трудових договорів ніколи не укладали, директора даного товариства -ОСОБА_2 ніколи не бачили, зв'язків та контактів не підтримували.

Відтак, вказані обставини вказують на відсутність у TзOB «Профліга» трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування для здійснення господарської діяльності в розумінні статті 3 Господарського Кодексу України, що доводить той факт, що TзOB «Профліга» не проводила будівельні роботи на об'єктах позивача.

Суд апеляційної інстанції, з огляду на аналіз реальності господарської діяльності та дані податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту встановив, що господарська операція з виконання робіт по договорах між позивачем та ТзОВ «Профліга» не мала товарного характеру, тобто такі роботи ТзОВ «Профліга» фактично не виконувались, а відтак такі договори не була спрямована на реальне настання наслідків, що ними обумовлені.

Відтак, виходячи із змісту положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7. п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правові наслідки у вигляді виникнення права на податковий кредит та включення до валових витрат можуть мати лише реально вчиненні господарські операції з придбанням товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Судом першої інстанції при досліджені реального характеру спірних операцій безпідставно не враховано докази подані податковим органом, які свідчать про відсутність реального характеру відповідних операцій, що зазначені вище, а також з огляду на те, що у контрагента позивача були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, оскільки відсутні дані про персонал, що міг би надавати такі послуги.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що договори між позивачем та ТзОВ «Профліга», та операції по таких, що не мали реального характеру, створювали можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) а відтак такі є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст.228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Суд апеляційної інстанції вважає доведеним, що первинні бухгалтерські документи подані позивачем, оформлені за операціями по яких роботи не виконувались, відтак такі не можуть вважатися підставою для бухгалтерського та податкового обліку таких операцій, адже згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року такі первинні документи мають фіксувати реальний факт здійснення господарської операції.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган правильно встановив наявність порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на нікчемність укладених договорів, відтак мав правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 08.05.2009 р. № 0001032399/0, від 18.06.2009 р. № 0001032399/1, від 11.09.2009 року № 0001032399/2, від 10.11.2009 року № 0001032399/3 про збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 876369 грн., то як вбачається з матеріалів справи Луцькою ОДПІ збільшено суму бюджетного відшкодування на 876369 грн. за січень 2009 року у зв'язку з тим, що товариством дану суму, яка була попередньо задекларована як податковий кредит у вересні та жовтні 2008 року, не заявлено у відповідному звітному періоді до бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Встановлено, що суми податкового кредиту за вересень та жовтень 2008 року не заявлялись до бюджетного відшкодування, оскільки не були повністю проведені розрахунки з постачальниками. Для надання доказів в підтвердження строків оплати за отриману продукцію судом першої інстанції було оголошено перерву до 26.05.2010 року та запропоновано позивачу подати відповідні документи.

Позивачем не надано доказів у спростування заперечень на висновки податкового органу щодо збільшення суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року, крім того, встановлено, що суму 876369 грн. товариством використано в рахунок погашення поточних зобов'язань з ПДВ, що відповідно унеможливлює отримання цих коштів як бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ.

Суд апеляційної інстанції, з огляду на зазначене вище вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, ухвалив постанову з помилковим застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, відтак доводи апеляційної скарги спростовують постанову суду першої інстанції, тому наявні підстави для її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, п. 3 ч.1 ст.198, п.п. 3,4 ст. 202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року в справі № 2а-988/10/0370 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Волиньхолдинг» - відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.З.Улицький

В.М.Каралюс

Постанова в повному обсязі складена 09.12.2011 року.