Ухвала суду № 20968091, 05.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 р. Справа № 50218/11 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.,

за участю секретаря судового засідання Рибій Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Роздільський керамічний завод» до державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Роздільський керамічний завод» звернулося 29.03.2011 року в належний суд з позовом до ДПІ у Миколаївському районі Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000122321 від 18.03.2011 року. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що безпідставно виставлено оскаржуване податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту позивач не порушував.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Суд виходив з того, що відповідно до пп. 7.5.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної. Позивач при отриманні 23.08.2009 року від ТзОВ «Транс-Трейд-Ойл» належним чином оформлених податкових накладних на загальну вартість 25449513,79 в т.ч. ПДВ 20% не був комісіонером, а отже посилання податкового органу на п. 4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим, оскільки на підставі п. п. 7.4.1, 7.5.1 статті Закону України «Про податок на додану вартість» суми податкового кредиту за серпень 2009 року позивачем сформовані правомірно.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що при винесені постанови судом порушено п. 4.7 ст. 4 , п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97- ВР, із змінами та доповненнями чинними на період здійснення господарських операцій.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Миколаївському районі Львівської області в період з 20.12.2010 року по 15.02.2011 року проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Роздільський керамічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, про що 22.02.2011 року складено акт №55/230/33182883.

За результатами та на підставі акту перевірки відповідачем 18.03.2011 року виставлено податкове повідомлення-рішення №0000122321, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 5301981 грн. (основний платіж -4241585 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1060396 грн.)

Підставою виставлення вказаного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлення перевіркою порушення позивачем п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 - ВР, із змінами та доповненнями, а саме, ЗАТ «Роздільський керамічний завод» безпідставно віднесено до податкового кредиту в серпні 2009 року ПДВ в суму4209364 грн. та заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в вересні 2009 року в сумі 32221 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту в серпні 2009 року ПДВ в сумі 4241585 грн., оскільки право на податковий кредит під час придбання товарів комісіонером виникає у комісіонера у момент перерахування грошових коштів постачальнику в оплату їх вартості на підставі отриманої від постачальника податкової накладної виписаної на ім'я комісіонера.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем укладено з ТзОВ «Справа Наша» та з ТзОВ «Тірас-Арс» договори комісії, відповідно до п. 1.1. яких ЗАТ «Роздільський керамічний завод» (комісіонер) зобов'язувався за дорученням ТзОВ «Справа Наша» та за дорученням ТзОВ «Тірас-Арс» (комітент) за винагороду укласти від свого імені за рахунок комітента договори купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах визначених договором комісії.

На виконання укладених договорів комісії ТзОВ «Справа Наша» та ТзОВ «Тірас-Арс» перерахували позивачу згідно платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи, кошти в сумі 6000000.00 грн. та 19450262,5 грн.

У зв'язку з економічною недоцільність виконання вищевказаних договорів комісії, ТзОВ «Справа Наша», ТзОВ «Тірас-Арс» та позивач уклали 23 серпня 2009 року угоди про розірвання договорів, відповідно до п. 2 яких Комісіонер (позивач) зобов'язувався повернути Комітентові грошові кошти перераховані останнім для виконання договорів комісії протягом 30 календарних днів з моменту підписання даних угод.

Слід зазначити, що 23.08.2009 року позивачем та ТзОВ «Справа Наша» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 21-09/03, за яким ЗАТ «Роздільський керамічний завод» зобов'язувався продати ТзОВ «Справа Наша» бензин марки А-95 в кількості 595,247 т. по ціні 10079,94 гривень, в т.ч. ПДВ -20% за одну тонну на загальну суму 6000054,04 гривень, в тому числі ПДВ-20%.

Факт виконання вказаного договору підтверджується актами приймання-передачі, видатковими накладними та податковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Також позивачем з ТзОВ «Тірас-Арс» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 22-09/03, відповідно до умов якого ЗАТ «Роздільський керамічний завод» зобов'язувався продати ТзОВ «Тірас-Арс» бензин марки А-95 в кількості 1929,64 т.; по ціні 10079,76 гривень, в т.ч. ПДВ -20% за одну тонну на загальну суму 19450308,09 гривень, в тому числі ПДВ-20%, факт виконання якого також підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, видатковими накладними та податковими накладними.

За умовами укладених позивачем договорів купівлі-продажу, розрахунки між сторонами здійснюються протягом 30 календарних днів з моменту переходу права власності на товар, що є предметом договору купівлі-продажу.

Вірно встановлено окружним судом, що на момент виконання договорів купівлі-продажу, ЗАТ «Роздільський керамічний завод» був боржником ТзОВ «Справа Наша» та ТзОВ «Тірас Арс» на суму оплати, отриманої для виконання договору комісії, а ТзОВ «Тірас Арс» та ТзОВ «Справа Наша» були боржниками ЗАТ «Роздільський керамічний завод» за договорами купівлі-продажу.

Судом також встановлено, що реалізовані ТзОВ «Справа Наша» та ТзОВ «Тірас-Арс» нафтопродукти придбані позивачем у ТзОВ «Транс-Трейд-Ойл» на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2009 року, відповідно до умов якого було придбано бензин марки А-95 в кількості 2524,887 тонн на загальну суму 25449513,79 в т.ч. ПДВ 20 %, відповідно до предявлених до розгляду видаткових та податкових накладних.

Відповідно до п. 5.2 умов договору укладеного позивачем 14.08.2009 року з ТзОВ «Транс-Трейд-Ойл», розрахунки проводяться протягом 90 днів з моменту переходу права власності на товар, відтак позивачем оплачено нафтопродукти згідно платіжних доручень.

Разом з тим, 31 серпня 2009 року між ЗАТ «Роздільський керамічний завод» та ТзОВ «Справа Наша» і ТзОВ «Тірас-Арс» укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи те, що фактичність господарських операцій по придбанню позивачем нафтопродуктів та їх подальша передача ТзОВ «Справа Наша» та ТзОВ «Тірас Арс», як у акті перевірки, так і під час розгляду справи судом, відповідачем під сумнів не ставиться, слід наголосити, що у зв'язку з неврахуванням розірвання укладених позивачем з ТзОВ «Справа Наша» та ТзОВ «Тірас Арс» договорів комісії відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та безпідставне віднесення до податкового кредиту в серпні 2009 року ПДВ в сумі 4241585 грн.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до пп. 7.5.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної. Позивач при отриманні 23.08.2009 року від ТзОВ «Транс-Трейд-Ойл» належним чином оформлених податкових накладних на загальну вартість 25449513,79 в т.ч. ПДВ 20% не був комісіонером, а отже посилання податкового органу на п. 4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим, оскільки на підставі п. п. 7.4.1, 7.5.1 статті 7 цього ж Закону суми податкового кредиту за серпень 2009 року позивачем сформовані правомірно.

Отже, відносини між комітентом та комісіонером мають компенсаційний характер, а надані комітентом кошти витрачаються комісіонером лише на виконання комісійних доручень. Дії позивача, які були вчинені в межах укладеного договору комісії, безпідставно у даному випадку визначені посадовими особами державної податкової служби, як дії вчиненні в межах договору про надання поворотної фінансової допомоги, оскільки відповідачем усупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності свого рішення.

Доводи сторони відповідача про відсутність на час перевірки раніше вказаних документів (угоди про розірвання договорів комісії, договори купівлі-продажу, угоди про залік зустрічних однорідних вимог, накладні, податкові накладні) нічим не підтверджені, а в плані заперечення слугує відсутність підписів зі сторони позивача в акті за №55/230/33182883 від 22.02.2011 року (а.с.51).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року по справі № 2а-3774/11/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді В.П. Дякович

І.О. Яворський.