Ухвала суду № 20967880, 12.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р. Справа № 37797/10 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засіданняПатлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Карпатський дім» до державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2010 року закрите акціонерне товариство «Карпатський Дім» (далі ЗАТ «Карпатський дім») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинними та скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області (далі ДПІ у м. Трускавці) про застосування штрафних (фінансових) санкцій

№ 0000842308/0 від 30.04.2010 року, яким до підприємства було застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 1, 2, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 131 307,50 грн.;

№ 0000852308/0 від 30.04.2010 року яким до підприємства було застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення абзацу 2 п. 2.2 глави 2, абзацу 3 пункту 2.6 глави 2, пункту 2.11 глави 2, пункту 3.1 глави 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, у розмірі 144 486,82 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 року у справі № 2а-9004/10/1370 позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Трускавці про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000852308/0 від 30.04.2010 року в частині застосування до ЗАТ «Карпатський дім» штрафних санкцій у розмірі 130 421,48 грн., а також визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Трускавці про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000842308/0 від 30.04.2010 року в частині застосування до ЗАТ «Карпатський дім» штрафних санкцій у розмірі 129 607,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДПІ у м. Трускавці просить зазначену постанову у частині задоволення позовних вимог ЗАТ «Карпатський дім» скасувати і прийняти нову про відмову у їх задоволенні. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що у ході проведеної ДПІ у м. Трускавці планової виїзної документальної перевірки ЗАТ «Карпатський дім» було виявлено ряд порушень норм чинного законодавства, які зафіксовано у акті перевірки від 20.04.2010 № 70/23-0/32037555 , а саме

неоприбуткування готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій (далі КОРО) на загальні суму 25 860,26 грн.;

проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів розрахункового документів, які б підтверджували факт отримання готівкових коштів на загальну суму 1506,20 грн.;

невідзвітування та несвоєчасне звітування готівкових коштів, отриманих під звіт на загальну суму 1 045,61 грн.;

непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та невидача розрахункових документів на загальну суму 25 921,50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо неоприбуткування готівки в сумі 25 860,26 грн., апелянт наполягає на тому, що за робочий день 09.07.2009 року загальна сума продажу становила 17513,26 грн., однак на момент проведення перевірки в КОРО жодних записів в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» здійснено не було.

Окрім того за робочий день 13.08.09 загальна сума продажу становила 8347 грн., однак у КОРО запис в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» на момент проведення перевірки не здійснено.

Посилання позивача на те, що такі записи ним було здійснено відповідно 09.07.2009р. та 13.08.2009р. не відповідає дійсності, оскільки перевіркою було встановлено зворотне.

Згідно з пунктом 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Мін'юсті України 13.01.05 за № 40/10320 (далі Положення) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Фіскальні звітні чеки були видані відповідно 09.07.2009 року на суму виторгу 17513,26 грн. та 13.08.2009 року на суму 8347 грн., а тому і запис у КОРО повинен бути відображений у день одержання готівкових коштів, а не 10.07.2009 року чи 14.08.2009 року та на суму відображену у чеках.

У ході судового розгляду було оглянуто КОРО та встановлено, що за робочий день 09.07.2009 року в графі 5 здійснено оприбуткування готівки лише в сумі 1250 грн., хоча згідно фіскального звітного чеку за цей день сума виторгу становила 17513,26 грн. Графа 8 щодо повернення коштів взагалі не заповнена, хоча у фіскальному звітному чеку сума повернення є відображена.

Одночасно апелянт звертає увагу на те, що позивачем самостійно було здійснено математичну дію по визначенню готівки за цей день, здійснення якої не передбачено жодним нормативним актом, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Окрім того, апелянт наголошує на тому, що в судовому засіданні також було оглянуто запис КОРО і за робочий день 13.08.2009р. та встановлено, що такий запис появився після проведення перевірки і містився між записами інспекторів-ревізорів, зроблених у той же день.

При цьому судом не дано належну оцінку показанням допитаного у судовому засіданні свідка-ревізора ОСОБА_1 про те, що такого запису на час проведення перевірки не було.

Обґрунтовуючи апеляційній вимоги у частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів розрахункових документів апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що у ході перевірки встановлено, що :

1) у авансовому звіті № АО-0000294 від 30.10.2009 року, складеному підзвітною особою ОСОБА_2 на суму 200,00 грн., на момент проведення перевірки були відсутні документи, які б підтверджували факт витрачання готівкових коштів в сумі 200,00 грн. Даний авансовий звіт був складений на підставі двох скретч-карток «Київстар», номінальною вартістю 100,00 грн., які не є розрахунковими документами в силу вимог абзацу 30 п.1.2 глави 1 Положення. Лише під час процедури адміністративного оскарження позивачем було долучено до скарги ксерокопію товарного чека від 30.10.2009, виданого ПП «Експрес-Зв'язок», яке є підприємством торгівлі та при розрахунках за готівку застосовує реєстратори розрахункова операцій, а тому долучений після проведення перевірки товарний чек, не є розрахунковим документом та відповідно не підтверджує і не може факт продажу товарів.

2) у авансовому звіті № АО-0000370 від 11.12.2008 року, складеному підзвітною особою ОСОБА_3 на суму 856,20 грн. (господарські потреби), на момент проведення перевірки були відсутні підтверджуючі документи, які б підтверджували факт витрачання готівкових коштів сумі 856,20 грн.

Даний авансовий звіт був складений на підставі квитанції про надсилання документів спецзв'язком, яка не є платіжно-розрахунковим документом згідно з вимогами абзацу 30 пункту 1.2 глави 1 Положення.

Щодо апеляційних вимог про перевищення встановлених строків подання звіту про використання виданої під звіт готівки, апелянт наполягає на тому, що з каси підприємства згідно видаткового касового ордера № 1022 від 22.10.2008р. підзвітній особі ОСОБА_4 було виплачено готівкові кошти в сумі 2 700,00 грн. на відрядження. Термін відрядження з 23.10.2008р. по 25.10.2008р. Вказаною особою було складено авансовий звіт № АО-0000347 від 27.10.2008р. про витрачені кошти на відрядження в сумі 2 444,07 грн., а невикористані готівкові кошти в сумі 255,93 грн. повернено в касу підприємства 29.10.2008р., що свідчить про несвоєчасне від звітування ОСОБА_4 про отримані готівкові кошти в сумі 255,93 грн., що є порушенням п. 7.44 Положення та п. 1.11 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.08.1998 року № 59.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги щодо оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000842308/0 від 30.04.2010 року апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення п. 1 та п. 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що проявилося у непроведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та невидачу розрахункових документів на загальну суму 25 921,50 грн., а саме:

1) 01.10.2009р. в касу підприємства прийнято готівкові кошти в сумі 798,00 грн. згідно прибуткового касового ордера № 214 від 01.10.2009 року за часткову оплату вартості санаторної путівки № 3311 від фізичної особи ОСОБА_5;

2) фізичній особі ОСОБА_6 проведено повернення готівкових коштів за проживання через касу підприємства з оформленням видаткового касового ордера № 475 від 03.12.2009 року на суму 2 066,00 грн. у зв'язку із достроковим виїздом;

3) виторг за реалізацію послуг на загальну суму 3 157,50 грн., який оприбуткований в касу підприємства прибутковими касовими ордерами № 77 від 09.07.2009 року на суму 2 657,50 грн. та № 79 від 10.07.2009 року на суму 1 250,00 грн. При цьому відповідно до даних контрольної стрічки реєстратора розрахункових операцій встановлено, що готівкові кошти в сумі 3157,50 грн. були внесені як «службове внесення», що унеможливлює врахування їх до загального обсягу продажу (наданих послуг) за день.

4) фізичній особі ОСОБА_7 проводилось повернення (виплата) готівкових коштів, які були зараховані згідно рахунку 6811, як попередня оплата за апартаменти, через касу підприємства з оформленням видаткових касових ордерів на загальну суму 19900,00грн.

При цьому ЗАТ «Карпатський дім» 17.06.2009р. належним чином зареєстровано в ДПІ у м. Трускавці реєстратор розрахункових операцій DATECS FP 3530Т, зав. № Д006023299, за № 1312001228 для використання в рецепції за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля, 60а.

При цьому апелянт заперечує, що у судовому засіданні суду першої інстанції визнавав належність товарів (послуг), щодо яких проводились готівкові розрахунки без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі РРО), до продукції власного виробництва, оскільки ДПІ у м. Трускавці заперечувалось про належність до продукції власного виробництва здійснення виторгу за реалізацію послуг на загальну суму 3 157,50 грн., який оприбуткований в касу підприємства прибутковими касовими ордерами № 77 від 09.07.2009 року на суму 2 657,50 грн. та № 79 від 10.07.2009 року на суму 1250,00 грн.

Позивачем було подано письмове заперечення на апеляційну скаргу ДПІ у м. Трускавці, у якому він заперечує обґрунтованість вимог апелянта, вважаючи оскаржуване судове рішення таким, що відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.

Представник апелянта ДПІ у м. Трускавці у ході апеляційного суду вимоги, викладені у апеляційній скарзі підтримала, просить їх задовольнити у повному обємі.

Представники позивача ЗАТ «Карпатський дім» у судовому засіданні апеляційного суду заперечили під ставність поданої апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги ЗАТ «Карпатський дім», суд першої інстанції виходив із того, що оглянутим у судовому засіданні оригіналом КОРО позивача за 09.07.2009 року підтверджується наявність записів про дату (09.07.09), номер Z-звіту (00003), службове внесення (500), загальну суму розрахунків (1250) та за ставкою ПДВ 20% (1250), суму ПДВ (208,33). З урахуванням проведених операцій з готівкою, за підсумком 09.07.2009 року готівкою залишилося 1250 гривень (15231,63 - 13981,63). Сума 1750 гривень (500 + 1250) відповідає сумі, яка відображена у фіскальному звітному чеку за 09.07.2009 року.

У КОРО за 13.08.2009 року є записи про дату (13.08.09), номер Z-звіту (00038), службове внесення (40503,00), службову видачу (48850), загальну суму розрахунків (8347) та за ставкою ПДВ 20% (3590,50), суму ПДВ (598,42).

Оскільки оприбуткуванням готівки є здійснення її обліку в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО, дата внесення відповідних записів до касової книги не є визначальною для дотримання порядку оприбуткування готівки.

Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підлягають до задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000852308/0 від 30.04.2010 року в частині штрафу у розмірі 129301,3 гривень (25860,26 грн. х 5) є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо проведення готівкових розрахунків ОСОБА_2 на суму 200 грн., ОСОБА_3 на сумі 856,20 грн., то суд першої інстанції взяв до уваги товарний чек на суму 200 гривень, доданий до авансового звіту № А0-0000294 від 30.10.2009 року, складеного підзвітною особою ОСОБА_2, а також квитанцію № 25/51 від 11.12.2008р. та два фіскальні чеки на суму 428,10 грн. кожен, додані до авансового звіту № А00000370 від 11.12.2008р., складеного підзвітною особою ОСОБА_3 на суму 856,20 грн., вважаючи їх розрахунковими документами.

Покликання відповідача на відсутність товарного чеку на 200,00 грн. під час перевірки суд відхилив, оскільки свідок ОСОБА_1 пояснив, що реєстру документів, які ним перевірялися, не складалося; копії з документів не знімалися, а тому неможливо достовірно встановити відсутність цього чеку під час перевірки і відповідач всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України зазначеної обставини не довів.

Таким чином, висновки податкового органу в частині неналежного оформлення звітів № А0-0000294 від 30.10.2009р. ОСОБА_8 та № А0-0000370 від 11.12.2008р. ОСОБА_3 є помилковими, а рішення № 0000852308/0 від 30.04.2010 р. - протиправним і підлягає скасуванню в частині штрафу у розмірі 1056,20 гривень (200 грн. + 856,20 грн.)

Виходячи із приписів п. 9.10.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ОСОБА_4 повинен був повернути гроші до каси підприємства не пізніше дня подання звіту, тобто 27.10.2008р. Однак, із врахуванням приписів ст. 250 Господарського кодексу України минув передбачений законом строк, протягом якого могла бути застосована адміністративно-господарська санкція, а отже рішення № 0000852308/0 від 30.04.2010 р. в частині накладення штрафу у розмірі 63,98 грн. (255,93 грн. х 0,25) є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо не проведення розрахункових операцій через РРО в сумі 25921,50 грн. з ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_9 та при оприбуткуванні виторгу за реалізацію послуг на суму 3157,50 грн. прибутковими касовими ордерами № 77 від 09.07.2009р. на суму 2657,50 грн. та № 79 від 10.07.2009р. на суму 1250 грн., що на думку відповідача свідчить про порушення п. 1, 2, 9 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суд першої інстанції виходив із приписів п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та прийшов до висновку про те, що оспорювань рішення № 0000842308/0 від 30.04.2010 року про застосування до позивача штрафу у розмірі 129607,5 гривень (25921,50 грн. х 5) є протиправним і в цій частині підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції частково відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права.

Так, у ході судового розгляду судом першої інстанції було безспірно встановлено, що за робочий день 09.07.2009 року загальна сума продажу ЗАТ «Карпатський дім» становила 17513,26 грн. (виторг проведений через РРО згідно із фіскальним звітним чеком від 09.07.2009 року), а за робочий день 13.08.2009 року 8347 грн. (виторг проведений через РРО згідно із фіскальним звітним чеком від 13.08.2009 року).

Виходячи з приписів п. 2.6. Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Оскільки фіскальні звітні чеки були видані відповідно 09.07.2009р. на суму виторгу 17513,26 грн. та 13.08.2009р. на суму 8347 грн., то апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що відповідний запис у КОРО повинен бути проведений у день одержання готівкових коштів та на суму, відображену у чеках.

Судом першої інстанції у судовому засіданні було оглянуто книгу обліку розрахункових операцій та встановлено, що за робочий день 09.07.2009 року в графі 5 книги обліку здійснено оприбуткування готівки лише в сумі 1250 грн. , а графа 8 щодо повернення коштів взагалі не заповнена, хоча у фіскальному звітному чеку сума повернення є відображена. Окрім того, також було оглянуто запис книги обліку розрахункових операцій і за робочий день 13.08.2009 року та встановлено, що такий запис містився між записами інших інспекторів-ревізорів зроблених в той же день.

За таких обставин суд апеляційної інстанції надає віри показанням свідка ОСОБА_1, даним у суді першої інстанції, про те, що такого запису на час проведення перевірки не було.

Одночасно, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що діючим законодавством не передбачено можливості визначення готівки за день шляхом проведення певних математичних дій, а відтак відповідні доводи позивача, підтримані судом першої інстанції, не відповідають вимогам закону і є безпідставними.

Окрім того, апеляційний суд вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що дата внесення відповідних записів до касової книги не є визначальною для дотримання порядку оприбуткування готівки, оскільки воно суперечить вимогам п. 2.6. Положення, відповідно до якого оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Даючи оцінку доводам апелянта про проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів розрахункових документів апелянт, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що на момент перевірки у авансовому звіті № АО-0000294 від 30.10.2009 року, складеному підзвітною особою ОСОБА_2 на суму 200,00 грн., були відсутні підтверджуючі документи, які б підтверджували факт витрачання готівкових коштів в сумі 200,00 грн.

При цьому наявні дві скретч-картки «Київстар» номінальною вартістю по 100,00 грн. кожна не можна вважати розрахунковими документами в силу вимог абзацу 30 п.1.2 глави 1 Положення, а долучена позивачем під час процедури адміністративного оскарження ксерокопія товарного чека від 30.10.2009 року, виданого ПП «Експрес-Зв'язок», на думку апеляційного суду, не може служити доказом у підтвердження факту продажу товарів, оскільки директор ПП «Експрес-звязок» у листі на адресу ДПІ у м. Трускавці заперечує можливість реалізація підприємством скетч-карток «Київстар» без застосуванням електронних контрольно-касових апаратів з видачею фіскального чека.

Одночасно апеляційний суд погоджується із апелянтом у тому, що авансовий звіт № АО-0000370 від 11.12.2008 року був складений ОСОБА_3 на суму 856,20 грн. на підставі квитанції про надсилання документів спецзв'язком, яка не є платіжно-розрахунковим документом згідно із вимогами абзацу 30 пункту 1.2 глави 1 Положення, а отже на момент проведення перевірки були відсутні підтверджуючі документи, які б підтверджували факт витрачання готівкових коштів сумі 856,20 грн.

Разом із тим, на думку апеляційного суду, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що виходячи із приписів п. 9.10.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ОСОБА_4 повинен був повернути гроші до каси підприємства не пізніше дня подання звіту, тобто 27.10.2008р., однак, із врахуванням приписів ст. 250 Господарського кодексу України минув передбачений законом строк застосування адміністративно-господарської санкції, а отже рішення № 0000852308/0 від 30.04.2010 р. в частині накладення штрафу у розмірі 63,98 грн. (255,93 грн. х 0,25) є протиправним і підлягає скасуванню.

Даючи оцінку вимогам апелянта у частині правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій в сумі 25921,50 грн. з ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_9 та при оприбуткуванні виторгу за реалізацію послуг на суму 3157,50 грн. прибутковими касовими ордерами № 77 від 09.07.2009р. на суму 2657,50 грн. та № 79 від 10.07.2009р. на суму 1250 грн., апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність врахування приписів п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому, оскільки є очевидним належність послуг (товарів), щодо яких проводилися готівкові розрахунки, до продукції власного виробництва, то висновок контролюючого органу про те, що позивач повинен проводити усі розрахунки із застосовуванням РРО з огляду на те, що такий у нього є у наявності, на переконання апеляційного суду, є необґрунтованим, оскільки законом такий обовязок позивача не передбачено.

При цьому суд апеляційної інстанції додатково враховує те, що представник апелянта у ході апеляційного розгляду не змогла пояснити підставу прийняття оспорюваного рішення № 0000842308/0 від 30 квітня 2010 року у частині відображеного у акті перевірки порушення у вигляді виторгу за реалізацію послуг на загальну суму 3157,50 грн. (а.с. 135), а відтак виходячи з приписів ч. 3 ст. 2 та ч. 2 ст. 71 КАС України такі висновки контролюючого органу не можна вважати обґрунтованими, а отже правомірними.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року у справі № 2а-9004/10/1370 скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Карпатський дім» задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області № 0000842308/0 від 30 квітня 2010 року в частині застосування до ЗАТ «Карпатський дім» штрафних санкцій у розмірі 129 607,50 гривень.

Визнати протиправним і скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області № 0000852308/0 від 30 квітня 2010 року в частині застосування до ЗАТ «Карпатський дім» штрафних санкцій у розмірі 63,98 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ЗАТ «Карпатський дім» відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Карпатський дім» 1,70 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 13 грудня 2011 року.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіВ.П.Сапіга

Я.С.Попко