Ухвала суду № 20966524, 01.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р. Справа № 6962/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

при секретарі судового засіданняЛивак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

товариство з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10 грудня 2010 року № 0000502200/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна» податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств в сумі 3 223 982 грн. 46 коп., в тому числі 1 074 660 грн. 82 коп. за основним платежем і 2 149 321 грн. 64 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 10 грудня 2010 року № 0000502200/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств в сумі 3 223 982 грн. 46 коп., в тому числі 1 074 660 грн. 82 коп. за основним платежем і 2 149 321 грн. 64 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Луцька обєднана державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що під час перевірки товариства встановлено, що за перевіряємий період позивач сплачував відсотки по кредитах, отриманих від фірми нерезидента. Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними статтею 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема платником зазначається, що для цілей вказаної статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями. Оподаткування таких доходів здійснюється в порядку п. 13.1 ст. 13 вище вказаного Закону за ставкою 15 відсотків, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, згода на які дана Верховною Радою України. Пунктом 18.1 ст. 18 цього ж Закону вказано, що якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовується норми міжнародного договору. Таким чином, відповідно до пунктів 1,2,3 статті 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 16.10.1997 року, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, стягується таким чином, не повинен перевищувати: а) 2 відсотки від валової суми процентів, що сплачуються: у зв'язку з продажем або наданням у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання; у зв'язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству; за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою; b) 5 відсотків від валової суми процентів в усіх інших випадках.

Таким, чином позивач вважає, що на підставі ратифікованої угоди в нього є альтернатива щодо обрання певного способу оподаткування нарахованих відсотків. Відповідно він вважає, що у разі оподаткування доходів нерезидента у Договірній (іноземній) Державі, даний доход не оподатковується на території України.

Виходячи із положень Конвенції, суд дійшов висновку, що податковим органом безпідставно зроблений висновок про імперативність норм пунктів 1,2 статті 11 Конвенції.

Апелянт не погоджується із твердженням суду, та при цьому керується спільним листом ДПА України та Управління міжнародних зв'язків від 12.10.2001 р. N 12-0118/356 згідно якого Положення ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 16.10.97 р. не передбачає права вибору платником податків застосування положень п. 1 або п. 2 цієї статті.

Окрім того, судом не звернуто увагу на те, що довідки про підтвердження статусу резидента не відповідають тим вимогам, які зазначені у пункті 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470, а саме в даних довідках відсутні посади уповноважених осіб, які їх підписали.

Таким чином, апелянт вважає, що норми вище вказаної конвенції не передбачають можливість обрання певного способу оподаткування, а містять імперативні норми, шо також підтверджується листами ДПА України від 12.10.2006 року 11533/6/12-0116 та № 2902/7/22-5017 від 15.02.2008 року.

З врахуванням наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції, та в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріли справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 8964/23-2/33537560 від 01 грудня 2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 13.1 статті 13, пункту 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту b пункту 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 16 жовтня 1997 року, а саме, позивачем не сплачено податок на доходи отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 1 074 660 грн. 82 коп., а саме: за III квартал 2009 року - 266 826 грн. 02 коп., за IV квартал 2009 року - 470 599 грн. 74 коп., за І квартал 2010 року - 101 932 грн. 06 коп., за II квартал 2010 року-235 303 грн. За наслідками перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2010 року № 0000502200/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 223 982 грн. 46 коп., в тому числі: 1 074 660 грн. 82 коп. - за основним платежем та 2 149 321 грн. 64 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. Згідно вище загаданого акту перевірки, протягом II півріччя 2009 року - І півріччя 2010 року ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна» сплачено проценти по кредитних угодах № 1-14, укладених з фірмою «Кгоmbеґg & Sсhubегt Ноldіng GmbН»(Аustrіа) у 2005-2006 роках, на загальну суму 1 963 247,66 євро (21 493 217 грн. 18 коп.).

Розглядаючи спір судом першої інстанції зазначено, що згідно із п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності оподатковуються у порядку та за ставками, визначеними цією статтею. Відповідно до пункту 13.2 цієї ж статті резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Пунктом 18.1 статті 18 зазначеного Закону передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення кредитних угод між позивачем та фірмою «Кгоmbеґg & Sсhubегt Ноldіng GmbН»(Аustrіа) та під час виплати процентів була чинною Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, укладена 16 жовтня 1997 року і ратифікована Верховною Радою України Законом України «Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно» від 17 березня 1999 року.

Суд вірно врахував, що згідно пунктів 1-3 статті 2 Конвенції ця Конвенція застосовується до податків на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико- адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення. Податками на доходи і на майно вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходів, від загальної суми майна або з окремих елементів доходів і майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати або платні, сплачуваних підприємствами, так само як і податки, що справляються з доходів від приросту вартості майна. Існуючими податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є: а) в Україні: (і) податок на прибуток підприємств; b) в Австрії: (іі) корпоративний податок. Згідно з пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати, зокрема, 5 відсотків від валової суми процентів в усіх інших випадках. Отже усунення подвійного оподаткування врегульовано статтею 23 Конвенції, зокрема, підпунктом b пункту 1 передбачено, що якщо резидент Австрії одержує деякі види доходів, які згідно з положеннями статей 10, 11 і 12 можуть оподатковуватись в Україні, то Австрія дозволяє вирахування з податку на доход цього резидента суми, що дорівнює податку, сплаченому в Україні. Це вирахування, однак, не повинно перевищувати частину податку, підраховану до надання вирахування, яка відноситься до таких видів доходу, одержуваних в Україні.

Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно із пунктом 1 статті 24 Конвенції національні особи однієї Договірної Держави не будуть підлягати у другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим ніж оподаткування і пов'язане з ним зобов'язання, яким піддаються або можуть піддаватися національні особи цієї другої Держави за тих же обставин, зокрема з точки зору резиденції.

Відповідно до пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана. Відповідно до пункту 6 зазначеного Порядку особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Судом першої інстанції встановлено, що довідками від 09 лютого 2009 року та від 03 березня 2010 року, виданими податковим органом м. Оберварт, стверджується що пред'явник цих довідок - «Кгоmbеґg & Sсhubегt Ноldіng GmbН»(Аustrіа) дійсно є резидентом Австрії у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Австрією, і такі довідки за формою і змістом відповідають вимогам пункту 4 (додаток 1) Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидентів в Україні згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача були всі підстави для застосування пункту 1 статті 11 Конвенції стосовно оподаткування процентів, виплачених нерезиденту - «Кгоmbеґg & Sсhubегt Ноldіng GmbН»(Аustrіа), тим більше, листом від 12 січня 2011 року «Кгоmbеґg & Sсhubегt Ноldіng GmbН»(Аustrіа) підтверджено, що на виконання пункту 1 статті 11 Конвенції фірмою було включено до оподатковуваного доходу відсотки, отримані за договорами позик протягом 2009-2010 років та оподатковано за ставкою 25% корпоративного податку, декларації з корпоративного податку подані до уповноваженого органу відповідно до вимог законодавства та заборгованість щодо здачі звітності у «Кгоmbеґg & Sсhubегt Ноldіng GmbН»(Аustrіа)відсутня.

З огляду на вище наведене суд дійшов обгрунтованого висновку, що податковим органом безпідставно зроблений висновок про імперативність норм пунктів 1, 2 статті 11 Конвенції, які не передбачають альтернативи оподаткування виплачених позивачем процентів, а відтак визначення Луцькою ОДПІ позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 1 074 660 грн. 82 коп. є протиправним, а відповідно протиправним є і застосування штрафних санкцій в подвійному розмірі від суми оподаткування, передбачених підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає норма матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі № 2а-3451/10/0370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 06.12.2011 року