Постанова № 20965297, 21.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3672/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Арсенійчук М. В.

за участю представників позивача Горщак О.Л., Шалімова І.В.

представника відповідача Стрельбіцької А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація»до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.08.2011 року № 0006912320 в частині визнання суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 651 455,17 грн., в тому числі за основним платежем 4 668 742,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 983 312,50 грн. та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.08.2011 року № 0006902320, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 186 139,75 грн. в тому числі за основним платежем 1 104 494,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 45 645,75 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити повністю.

В судове засідання зявилися представники позивача, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду зявився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 01.06.2011 року № № 310, 311, 312, виданого Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п.. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 20.05.2011 № 412 Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року.

За результатами проведення перевірки був складений акт від 21.07.2011 року за №529/23-2/13708491 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року.

Під час проведення перевірки було встановлено ряд порушень, а саме:

- п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закону № 168), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 3 787 179,98 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2008 року - 285 495,57 грн., грудень 2008 року - 335 073,46 грн., січень 2009 року - 219 957,87 грн., лютий 2009 року - 13 482,64 грн., березень 2009 року - 112 654,11 грн., квітень 2009 року - 165 144,23 грн., травень 2009 року - 139 833,33 грн., липень 2009 року - 1 192 051,41 грн., серпень 2009 року - 199 246,30 грн., вересень 2009 року - 197 050.61 грн., жовтень 2009 року - 1 699,36 грн., листопад 2009 року - 188 183,33 грн., січень 2010 року - 425 441,61 грн., лютий 2010 року - 112 800,40 грн., березень 2010 року - 6 485.57 грн., квітень 2010 року - 192 579,98 грн. (без наявності документального підтвердження запізнення отримання податкових накладних та підтвердження не включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ по зазначеним податковим накладним у періоді, який був перевірений, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту);

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 ст. 7 Закону № 168, в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 146 062,00 грн., в тому числі: за жовтень 2009 року - 17 257,00 грн., листопад 2009 року - 2958,00 грн., грудень 2010 року - 125 847,00 грн.;

- ст. 198.6 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 766 334 грн., в тому числі за січень 2011 року 177 667,00 грн., лютий 2011 року 588 667,00 грн.;

- п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон № 334) в результаті чого податок на прибуток занижено за IV квартал 2009 року на суму 25 269 грн., за IV квартал 2010 року -15 7309 грн.;

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 957 916.00 грн.;

- п. 1.6 ст. 1, п. 4.2 ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003 (надалі - Закон № 889) неутримання податку з доходів фізичних осіб, в результаті чого донараховано 3 303,00 грн.;

- п. 9 ст.2 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»- не відображення в податкових розрахунках форми 1 ДФ виплат за путівки.

Відповідно до висновку за актом перевірки винесені наступні повідомлення-рішення:

- № 0006912320, яким визначено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 682 288.50 грн. в тому числі за основним платежем 4 699 576,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 983 312,50 грн.;

- № 0006902320, яким визначено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 186 139.75 грн., в тому числі за основним платежем 1 104 494,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 45 645.75 грн.;

- № 0006941710, яким визначено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 128.75 грн.. в тому числі за основним платежем 3 303,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 825,75 грн., яке позивачем не оскаржується.

З приводу завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість позивачем та винесення на цій підставі податкового повідомлення рішення № 0006912320, яким визначено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 682288,50 грн. в тому числі за основним платежем 4 699 576,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 983 312,50 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість»передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних у періоді, який був перевірений, без наявності документального підтвердження запізнення отримання податкових накладних (не надано конвертів з поштовою відміткою дати отримання).

Крім того, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4., п. 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі застосування Порядку оформлення поштових відправлень з вкладанням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 р. № 799.

Суд першої інстанції зазначає, що документальним підтвердженням у покупця-платника податку на додану вартість при включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної, отриманої в інших періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля.

Відповідно до п.п. 9.2 п. 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05 № 244 (надалі - Порядок № 244) отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно п.п. 7.2.6 цього п.. Закону № 168) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Відповідно до п.1 «Порядку оформлення поштових відправлень з вкладанням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій», цей Порядок визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В той же час стаття 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»регламентує порядок подання податкової декларації до податкового органу та визначення суми податкових зобов'язань, і жодним чином не регламентує листування між підприємствами -контрагентами, тому таке листування може відбуватися у будь-який спосіб, не заборонений чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст.. 1 Закону України_Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податкові накладні, що включені Позивачем до реєстрів, отримані безпосередньо працівниками підприємства від постачальників або іншими шляхами (в тому числі і звичайними поштовими відправленнями (листами), які не є забороненими чинним законодавством.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в Реєстрах отриманих податкових накладних, що містяться у матеріалах справи, зазначені як дата виписки податкової накладної, так і дата отримання такої податкової накладної.

Із матеріалів справи вбачається, і в суді першої інстанції не заперечувалось відповідачем, що отримані із запізненням податкові накладні не брали участі у формуванні податкового кредиту, а тому і були віднесені позивачем до податкових декларацій з податку на додану вартість за період, у якому були фактично отримані.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивачем дійсно порушені п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а тому податкове повідомлення рішення № 0006912320 винесено з порушення вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.

З приводу порушень п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 912 396,00 грн., та порушень п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України в результаті чого податок на прибуток занижено на загальну суму 1 140 494.00 грн., суд зазначає наступне.

В матеріалах справи містяться акти перевірки від 09.03.2001 року № 222/23-305/34344580 за грудень 2008 року та від 28.03.2011 року № 260/23-305/34344580 за січень -лютий 2011 року, проведеної Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва щодо ТОВ «БК Адоніс»код ЄДРПОУ 34344580.

Із зазначених вище актів вбачається, що відповідно до автоматизованої інформаційної системи податкового органу АІС «Журнал звірки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Звітна форма «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) встановлено розбіжність задекларованих показників позивача та ТОВ «БК Адоніс»а саме: грудень 2010 року - 125 847,00грн; січень 2011року -93 963,83 грн.; лютий 2011 року - 99 025,17 грн.

В наведених вище актах зазначено, що відсутня інформація про те, яким видом діяльності фактично займалось БК «Адоніс», та про отримання ним дозволів та ліцензій. Крім цього в акті перевірки зазначено, що до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ТОВ «БК «Адоніс»дійсно подає декларації з податку на прибуток, водночас не декларує наявність у підприємства основних засобів. В ході перевірки податковою інспекцією встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) вищенаведеним в таблиці контрагентам від ТОВ «БК «Адоніс».

Отже, на підставі наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договори, кладені між позивачем та БК «Адоніс» відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1.5 ст. 203 ЦК є нікчемними, в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю.

Крім того, в матеріалах справи містяться акти перевірки від 22.03.2011 року № 266/23-9/32667093 за січень 2011 року та від 24.05.2011 року № 553/23-9/32667093 за лютий 2011 року, проведеної Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва щодо ТОВ «Будремсервіс»(код ЄДРПОУ 3266709).

Із матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Будремсервіс»підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Будремсервіс»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п 5 ст. 203 ЦК є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Отже, на підставі наведеного, судом першої інстанції зроблено висновок, що товариство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Будремсервіс»і БК «Адоніс»в зв'язку з відсутністю матеріально-технічної бази та не знаходженням їх за місцем реєстрації.

Разом з тим колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «Будівельна компанія «Адоніс»та ПрАТ «Агробудмеханізація»було укладено наступні договори:

№03/04-2011 від 04 січня 2011 р. на виконання комплексу загальнобудівельних робіт по влаштуванню підлог, об'єкт: 169-ти кв. житловий будинок у м.Бориспіль;

№03/04-2011 доп.1 від 02 лютого 2011 р. на виконання комплексу загальнобудівельних робіт по влаштуванню конструкцій металевих. Об'єкт: 169-ти кв. житловий будинок у м.Бориспіль;

№114/04-2011 доп.1 від 01 грудня 2011 р. на виконання комплексу загальнобудівельних робіт по будівництву. Об'єкт: 169-ти кв. житловий будинок у м.Бориспіль.

Роботи, зазначені у договорах було виконано, про що свідчать Акти виконаних робіт : №1 за грудень 2010 р. ; №01 за січень 2011 р.; №02 за лютий 2011 р.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Будремсервіс»та ПрАТ «Агробудмеханізація»було укладено наступні договори:

№02/04-2011 доп.1 від 01.02.2011 р. на виконання комплексу робіт з монтажу панелей на будівельному обєкті. Об'єкт 169-ти кв. житловий будинок в м.Бориспіль;

№02/04-2011 від 04.01.2011 р. на виконання робіт з монтажу панелей на будівельному об'єкті. Обєкт : 169-ти кв. житловий будинок в м.Бориспіль.

Роботи, зазначені у договорах було виконано, про що свідчать Акти виконаних робіт : №01-01 за лютий 2011 р. та №02-01 за лютий 2011 р.

Як вбачається із матеріалів справи та платіжних доручень, позивачем були перераховані кошти ТОВ «Будремсервіс» та ТОВ «БК «Адоніс» на виконання зазначених вище договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, товар, який був поставлений контрагентами позивачу, використовується Позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується укладеними договорами та фінансовими документами, які свідчать про його оплату.

Крім того, на підтвердження зазначеної позиції позивачем надані: Акт проведення позапланової перевірки Інспекції державного Архітектурно-будівельного контролю у Київській області, в якому зазначається, що будівництво двох багатоповерхових будинків проводиться відповідно до розробленої та затвердженої проектної документації без відступу від проектних рішень; Акт готовності обєкта до експлуатації - двох багатоповерхових житлових будинків по вул.. Шевченка 165-А в м.Бориспіль; Довідка Бориспільського БТІ за №1253 щодо побудованого приміщення в м.Бориспіль по вул.. Шевченка 165-А.

Тобто наведені вище обставини свідчать про реальність здійснення платником податків господарських операцій.

Таким чином фактичність та реальність договірних відносин з контрагентами, виконання робіт та поставку товарів Позивач підтвердив договорами, актами виконаних робіт, видатковими накладними, платіжними дорученнями, підтвердженими банками та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, податкова вигода не може розглядатися в якості самостійної ділової мети, а тому для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок неможливості реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; обліку для цілей оподаткування лише господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Разом з тим, відповідачем не було доведено, що позивач діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема з метою ухилення від сплати податків. Не доведено також відповідачем і неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій.

Крім того, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Будремсервіс»і БК «Адоніс» у звязку із незнаходженням їх за місцем реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, в акті перевірки ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 28.03.2011 р. №260/23-305/34344580 зазначено, що у ТОВ «БК «Адоніс»відсутні основні засоби та не знаходиться за юридичною адресою (на підставі Довідки про не встановлення місцезнаходження платника податків за №1593/26-05 від 03.03.2011р.).

Разом з тим, як вбачається із витягу з ЄДРПОУ, що наданий представником відповідача до суду, статус ТОВ «БК «Адоніс»не підтверджено тільки лише 23.06.2011 року, тобто після укладення угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва - акт від 24.05.2011р.№ 553/23-9/32667093 зазначено, що у ТОВ «Будремсервіс»відсутні основні засоби та не знаходиться за юридичною адресою.

Разом з тим, як вбачається із витягу з ЄДРПОУ, що наданий представником Відповідача до суду, статус ТОВ «Будремсервіс»не підтверджено тільки лише наприкінці квітня 2011 року, тобто після укладення угоди.

Колегія суддів також звертає увагу, що суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у БК «Адоніс»та ТОВ «Будремсервіс»ліцензій та дозволів на проведення робіт; основних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень тощо, що унеможливлює ведення господарської діяльності.

Разом з тим, загальні вимоги до суб'єкта господарювання, при додержані яких він може розраховувати на можливість отримання ліцензії на будівництво, викладені у Постанові Кабінету Міністрів «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві»№ 1396 від 05 грудня 2007 року (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 941 від 22.10.2008 року). Більш детально ці вимоги визначені у наказі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 47 від 27.01.2009 (в редакції наказу цього ж відомства № 392 від 06.10.2010), який містить безпосередньо ліцензійні умови та перелік робіт, для здійснення яких необхідна ліцензія на будівництво.

Пунктом 2.2.3. Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 47 передбачено наявність техніки, обладнання, устаткування, приладів та інструментів відповідно до технологічних вимог виконання робіт за умов дотримання вимог ДБН Г. 1-5-96 "Нормативна база оснащення будівельних організацій бригад) засобами механізації, інструментом і інвентарем" як одну з обов'язкових умов для здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Як вбачається із матеріалів справи, всі зазначені вище контрагенти при укладенні договорів з ПрАТ «Агробудмеханізація»надали останній ліцензію та всі статутні документи, тобто підтвердили наявність матеріально-технічної бази та основних засобів, необхідних для виконання робіт.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку стосовно порушення позивачем норм чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення № 0006902320 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обгрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Київського окружного адміністративного суду скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація»до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової адміністрації від 03.08.2011 року №0006912320 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 651 455,17 грн., в тому числі: за основним платежем 4 668 742,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 983 312,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової адміністрації від 03.08.2011 року №0006902320, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 186 139,75 грн., в тому числі: за основним платежем 1 140 494,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 45 645,75 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Парінов А.Б.

Суддя Беспалов О.О.