Ухвала суду № 20965280, 22.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2223/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" грудня 2011 р. м. Київ

22 грудня 2011 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Федорової Г.Г.,

при секретарі Стоцькому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ»до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ОЗЗІ»(далі Позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові (далі Відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Враховуючи, що справу може бути вирішено на основі наявних у справі письмових доказів, а згідно ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи; апеляційною інстанцією не визнана обов»язковою особиста участь осіб, які беруть участь у справі, тому колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позивач (ідентифікаційний код-14239756) зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 05.10.1993року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.05.2011 року.

13.12.2010 року Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка Позивача з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на прибуток, про що складено акт від 13.12.2010 року №330/15-125.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення вимог п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: Позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню від 09.02.2009 року № 0005721510, прийнятого на підставі акту перевірки від 30.01.2009року №86/15-124.

15.12.2010 року за № 15/12 Позивачем подані пояснення та заперечення до акту від 13.12.2010 року №330/15-125.

Відповідно до листа від 20.12.2010 року №19255/10/15-119 Відповідач підтвердив наявність порушень податкового законодавства при сплаті податкових зобовязань з податку на прибуток.

На підставі висновків акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.12.2010 року №0036631510/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань по податку на прибуток у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, яка становить 10370,56грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та нарахуванням штрафних санкцій, Позивачем 25.01.2011 року подано скаргу до Відповідача, на що останній листом від 22.03.2011року №4468/10/15-119 повідомив про залишення скарги без розгляду у звязку із пропущенням строків, встановлених для оскарження рішень державних податкових інспекцій.

З матеріалів справи вбачається, що у платіжному дорученні від 29.01.2010 року №15 на суму 9303,39 грн. в графі «призначення платежу»зазначено «перерах. Податковий борг зг. виконавчого листа № 2-а-1622/08/2570 від 04.01.2010 року»; у платіжному дорученні від 14.10.2010 року № 149 на суму 8765,00 грн. в графі «призначення платежу»зазначено «податок на прибуток згідно рішення повідомлення №0003202320/0 від 18.08.2010 року та постанови суду (2а-4498/10/2570) від 29.09.2010року; у платіжному дорученні від 19.11.2010 року № 185 на суму 13392,00грн. в графі «призначення платежу»зазначено «податок на прибуток підприємства за 3 квартал 2010 р. згідно декларації № 169223 від 09.11.2010 р. в сумі 13392,00 грн. по строку до 19.11.2010р.»

Як встановлено судом першої інстанції, зазначені платежі були зараховані податковим органом в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу за минулі періоди.

Однак, такі дії Відповідача суперечать положенням податкового законодавства з огляду на наступне.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за №377/8976, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

За правилами п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», підпункту 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків.

Згідно підпункту 7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Підпунктом 7.7 цього ж Закону встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов»язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов»язковими платежами) у рівних пропорціях.

Відповідно до ч.5 ст.50 Бюджетного кодексу України податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим та вірним висновок суду першої інстанції про те, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, належить виключно платнику, а тому суми податкових зобовязань або податкового боргу вважаються сплаченими в день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу.

Крім того, жодними нормами закону не передбачено право контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти.

Таким чином, висновок суду першої інстанції стосовно відсутності у Відповідача повноважень змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення боргу за інший податковий період є обґрунтованим та вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді