Постанова № 20964557, 13.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-306/10 Головуючий у 1-й інстанції: Голік Н.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Наталюк Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24.11.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи: Головне управління комунального господарства (КМДА), Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київради (КМДА), Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про визнання нечинним та скасування рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.04.1989 № 347 «Про затвердження переліку непридатних для проживання будинків в м. Києві»в частині визнання непридатним для проживання та таким, що підлягає знесенню, АДРЕСА_1 в м. Києві.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.11.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати її, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення осіб, які зявились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. з 1976 року постійно проживає та з 1978 року зареєстрований в АДРЕСА_1; особовий рахунок по сплаті комунальних послуг відкрито на позивача. Разом з позивачем за вказаною адресою мешкають його дружина, дочка з чоловіком та двоє онуків.

Зазначену квартиру в 1956 році для своєї сімї отримала мати дружини позивача, квартира знаходилась у житловому фонді санаторію для вагітних жінок (в подальшому санаторій «Труд») та складається з 2 кімнат площею 21,8 кв.м. та 10, 8 кв.м. відповідно.

21 квітня 1989 року виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів було прийнято рішення № 347 «Про затвердження переліку непридатних для проживання будинків в м. Києві». Даним рішенням затверджено перелік непридатних для проживання будинків, що підлягають знесенню або передачі в оренду згідно з додатком, відповідно до положень якого встановлено, що АДРЕСА_1 в м. Києві зі ступенем зносу 64 % підлягає знесенню (а.с. 11). Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало рішення Подільського райвиконкому № 452 від 11.07.1988.

29 лютого 2000 року, на підставі Протоколу № 6 від 09.09.1999 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету санаторію ім. 1-го Травня, розпорядженням Голови Подільської РДА м. Києва № 207 змінено статус АДРЕСА_1 у м. Києві з гуртожитку на статус житлового будинку, на підставі чого зобов'язано здійснити перезатвердження житлової площі квартир даного будинку за їх мешканцями з видачею ордерів на постійне проживання, зареєструвати вказаний житловий будинок в БТІ.

Ознайомившись зі змістом оскаржуваного рішення, посилаючись на Розпорядження № 207 від 29.02.2000, за спільною заявою позивача та інших мешканців АДРЕСА_1 в м.Києві спеціалістом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було проведено обстеження вищевказаного будинку на предмет визначення його технічного стану та придатності для проживання. За результатами проведеної експертизи складено висновок спеціаліста Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.05.2009 № 3810, згідно якого АДРЕСА_1 у м. Києві знаходиться в задовільному технічному стані: елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що мешканці будинку не допускають комісію Подільської РДА у м. Києві для обстеження стану вищевказаного будинку; при проведенні експертизи від 12.05.2010 № 3810 фрагменти будинку не досліджувалися.

Доводи апелянта полягають у тому, що судом першої інстанції не повно зясовано обставини справи, не надано належної оцінки окремим доказам, зокрема, висновку спеціаліста, листу головного лікаря санітарно-епідеміологічної станції Оболонського району м. Києва віл 12.07.2010 № 1764, згідно якого СЕС Оболонського району м. Києва не заперечує проти експлуатації АДРЕСА_1 в м. Києві в житлових цілях за умови дотримання чинного санітарного законодавства, а також листу Оболонського районного управління ГУМНС України в м. Києві від 16.06.2010 № 25-1013, згідно якого останнє не заперечує проти експлуатації АДРЕСА_1 в м. Києві при умові дотримання правил пожежної безпеки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним індивідуального акта.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, наслідками задоволення позовних вимог за правилами КАС України може бути лише визнання таких актів протиправними, а тому позовні вимоги про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.04.1989 № 347 «Про затвердження переліку непридатних для проживання будинків в м. Києві»в частині визнання непридатним для проживання та таким, що підлягає знесенню, АДРЕСА_1 в м. Києві не підлягають задоволенню з тих підстав, що позивачем був невірно обраний спосіб захисту своїх прав.

В свою чергу, дійшовши висновку про необхідність часткового скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало рішення Подільського райвиконкому № 452 від 11.07.1988. Водночас, про дане рішення згадано лише побічно, копії цього документу до суду першої інстанції не подано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 3 Постанови Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 №189 «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання», обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

Згідно з абз. 1 п. 5 даної постанови, якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту.

Відповідно до положення абз. 2 п. 5 Постанови Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 № 189, у разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання.

При цьому додаються такі документи:

а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком;

б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність;

в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення);

г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до п. 6 зазначеної постанови, для обстеження стану жилих будинків, зазначених в абзаці другому пункту 5 даної постанови, виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів призначає комісію в такому складі: заступник голови виконавчого комітету місцевої Ради (голова комісії), начальник управління (відділу) житлового (комунального) господарства виконавчого комітету місцевої Ради (заступник голови комісії), представник органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби, представник відділу (управління) у справах будівництва і архітектури виконавчого комітету місцевої Ради або районний архітектор, представник органу державного пожежного нагляду, депутат місцевої Ради, інженер житлово-експлуатаційної організації (секретар комісії), представник громадського будинкового комітету.

Як вбачається з матеріалів справи, документи з нормативно встановленого переліку подані не були.

Водночас, відповідно до п. 3 Постанови від 26.04.2984 № 189, обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду провадиться не менше одного разу на п'ять років. В порушення норм даного нормативно-правового акту, оскільки експлуатація приміщень за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 продовжувалась, з дати прийняття оспорюваного рішення у 1989 до дати подачі адміністративного позову по даній справі, повторних перевірок проведено не було.

Також, оскільки з наведеного переліку документів (абз. 2 п. 5 Положення, затв. Постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 № 189) вбачається вимога надання висновку органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам, то стосовно будинку за адресою АДРЕСА_1 у м. Києві, позивачем надано лист головного лікаря санітарно-епідеміологічної станції Оболонського району м. Києва віл 12.07.2010 № 1764, згідно якого СЕС Оболонського району м. Києва не заперечує проти експлуатації АДРЕСА_1 в м. Києві в житлових цілях за умови дотримання чинного санітарного законодавства.

Крім того, позивачем надано Висновок спеціаліста від 12.05.2009 № 3810, згідно якого АДРЕСА_1 у м. Києві знаходиться в задовільному технічному стані: елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії. На зауваження суду першої інстанції, що спеціалістом ОСОБА_5 при проведенні даної експертизи не проводилось взяття фрагментів з будинку для більш детального дослідження, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до Висновку спеціаліста № 3810, дане дослідження проводилось у відповідності до ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН В. 2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», СОУ ЖКГ 75.11 35077234. 0015:2009 «Правила визначення фізичного зношення житлових будинків»методом зіставлення даних візуально-інструментального обстеження і наданих документів з вимогами нормативної документації, а, отже, визначення конкретних фрагментів, взяття і подальше дослідження яких необхідне для надання оцінки технічного стану житлового будинку не належить до компетенції відповідача по справі чи суду першої інстанції.

Що стосується недопущення мешканцями будинку комісії КП «Оболоньжитлоексплуатація»для проведення обстеження технічного стану несучих та огороджуючих конструкцій житлових будинків, колегія суддів звертає увагу, що сам факт недопущення не свідчить про незадовільний технічний стан таких приміщень, а тому не може вважатися доказом непридатності для проживання в будинку за адресою вул.Червонофлотська, 5-б в м. Києві.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення від 21.04.1989 № 347 «Про затвердження переліку непридатних для проживання будинків в м. Києві»в частині визнання непридатним для проживання та таким, що підлягає знесенню, АДРЕСА_1 в м. Києві.

Таким чином, колегія суддів вирішила відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції частково скасувати її, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24.11.2010 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.04.1989 № 347 «Про затвердження переліку непридатних для проживання будинків в м. Києві»в частині визнання непридатним для проживання та таким, що підлягає знесенню, АДРЕСА_1 в м. Києві та ухвалити в цій частині нову постанову, якою дані позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24.11.2010 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: