Ухвала суду № 20964536, 13.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7967/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Наталюк Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі за адміністративним позовом комунального підприємства «Яготинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

КП «Яготинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №000252300/0 за формою «Р», прийнятого Яготинською МДПІ 16.09.2010.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати її, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовитиповністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Яготинською МДПІ в період з 30.07.2010 по 27.08.2010 було проведено планову виїзну перевірку КП «Яготинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №662/2300/19422525 (далі Акт). Відповідно до п. 3.2.1 Розділу 3 цього Акту, перевіркою повноти визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 було встановлено їх заниження всього в сумі 60333,33 грн., в тому числі за квітень 2007 року в сумі 60333,33 грн. у звязку з дебіторською заборгованістю Яготинської центральної районної лікарні на суму 362 000, 00 грн. перед позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону України, згідно з нормами якого позивач є вільним від податкового зобовязання, про яке зазначено в Акті перевірки.

Доводи апелянта полягають у тому, що судом першої інстанції не повно зясовано обставини справи, зокрема, щодо погодження списання дебіторської заборгованості Яготинської центральної районної лікарні, і стосовно якої позивачем не було вжито заходів для її погашення або списання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача рахується прострочена дебіторська заборгованість Яготинської центральної районної лікарні в сумі 362000, 00 (у т.ч. ПДВ) за поставлену воду та послуги збирання води, що виникла в період 1998-2001 рр.

В грудні 2002 року дана дебіторська заборгованість була списана на підставі розпорядження голови Яготинської РДА, як така, що прострочена (а.с. 79). Відповідно до п. 1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заборгованість за зобовязаннями, щодо якої минув строк позовної давності визнається безнадійною заборгованістю, а, отже, заборгованість Яготинської центральної районної лікарні перед позивачем в розмірі 362 000, 00 грн. в грудні 2002 року вже була безнадійною в розумінні Закону України № 334/94-ВР.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 2181, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Оскільки заборгованість Яготинської центральної районної лікарні не була погашена, а у грудні 2002 року була списана як безнадійна, то у позивача у розмінні цієї статті не існувало дати виникнення податкових зобовязань з дати зарахування коштів від покупця на банківських рахунок платника податку позивача, у звязку з відсутністю такої події взагалі. Натомість, всупереч вимогам пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем не було збільшено свої податкові зобовязання з податку на додану вартість в період 1998-2011 рр. у даній частині з дати оформлення документа, що засвідчує факт виконання ним послуг.

Згідно пп. 15.1.1 п. 15.1. ст. 15 Закону України № 2181, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Яготинського районного суду Київської області від 24.09.2010 (а.с. 80) у справі за позовом ДПІ Яготинської міжрайонної ДПІ про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2, директором КП «Яготинське ВУ ВКГ»встановлено, що граничний термін розпочинає свій перебіг з наступного дня, що слідує за днем, який є граничним строком для подання декларації, в якій повинні бути відображені податкові зобовязання платника податку, і по оспорюваному податковому епізоду для податку на додану вартість він розпочався 21.02.2003 та закінчився 21.01.2006.

Таким чином, з огляду на вище встановлене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та доходить висновку, що позивач в силу положень пп. 15.1.1. п.15.1 ст. 15 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається вільним від податкового зобовязання, про яке зазначено в Акті перевірки.

Доводи апелянта про те, що ні в адміністративному позові, ні в постанові суду першої інстанції не наводяться обґрунтовані підстави щодо порушення Яготинською МДПІ законних прав та інтересів позивача є безпідставними, оскільки з позовної заяви прямо вбачається, у чому саме спірне податкове повідомлення-рішення порушує права КП Яготинського управління водопровідно-каналізаційного господарства»як юридичної особи.

Не можуть братися до уваги зауваження апелянта, що судом першої інстанції всупереч нормам чинного законодавства не досліджено правомірності дій Яготинської РДА в частині надання погодження Яготинській центральній районній лікарні щодо списання своєї заборгованості перед позивачем у звязку з закінченням строку позовної давності. Так, як вбачається з матеріалів справи, дане рішення голови Яготинської РДА ні у адміністративному, ні у судовому порядку не оспорювалось, питання про його протиправність не порушувалось, а отже воно є чинним і породжує законні права і обовязки для сторін, на які поширюється його дія.

Безпідставними є також твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано положення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, зокрема, доказів неподання податкової декларації позивачем до 21.01.2006 не надано, а тому до даного податкового епізоду застосовуються норми пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15, а саме звільнення позивача від оспорюваного податкового зобовязання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом не надано обґрунтованих доказів правомірності прийняття ним 16.09.2010 податкового повідомлення-рішення №000252300/0.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19.12.2011.