Ухвала суду № 20964417, 20.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5244/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Файдюка В.В.,

суддів: Маслія В.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Проказіні О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Айтітрейд” до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р",-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Айтітрейд” звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000752302/0 від 21.03.2011 року..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у Соломянському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Соломянському районі м. Києва згідно п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ст. 79 Податкового кодексу України, згідно наказу керівника ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 17.02.2011 року № 499 та Постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Горожанова В.А. від 10.02.2011 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ “Айтітрейд” з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Тродос Плюс», ПП «Гелей», ТОВ «Компютерний опт»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.08.2010 р. по 31.10.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.03.2011 р. за № 2151/23-02/33234056.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог пп.7.2.6 п. 7.2, ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 5884 664,00 грн., зокрема, в серпні 2010 року на суму 3384175,00 грн., в вересні 2010 року на суму 2309813,00 грн., в жовтні 2010 року на суму 190675,00 грн.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, апелянтом було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 р. №0000752302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 7355 000,00 грн. з них за основним платежем 5884 664,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 1471 166,00 грн.

В межах процедури адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням ТОВ “Айтітрейд” звернулись до суду з адмінпозовом та просять його задовольнити.

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з доводами суду першої інстанції.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Тродос плюс», ПП «Гелей», ТОВ «Компютерний ОПТ»та ТОВ «Айтітрейд»укладено договори поставки товару, а саме компютерне обладнання.

Згідно з Договорів Постачальник зобовязується надати разом з кожною поставкою товару наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, вразі повернення товару покупцем - коригування накладних.

Дані договори виконані, на підтверження виконання сторонами умов договорів позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, накладні та виписки банківських рахунків (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

В акті перевірки зазначено, що встановлено нікчемність правочинів по ланцюгу постачання: ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Ельфа Дисплей»- ТОВ «Компютерний ОПТ», ПП «Гелей», ТОВ «Тродос Плюс»- ТОВ «Айтітрейд».

На підставі чого відповідачем зроблено висновок про невідповідність укладених договорів вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у звязку з цим, підстав передбачених п.1 ст.215 ЦК України, який є не переконливим виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Матеріали справи містить Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 27.05.2011 р. про скасування Постанови старшого слідчого з ОВС слідчого відділення податкової міліції ДПА у м. Києві від 23.03.2011 р. про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Айтітрейд».

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Також, на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що ТОВ «Компютерний ОПТ», ПП «Гелей», ТОВ «Тродос Плюс»- ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду враховує і той факт, що відповідачем не доведено наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності контрагентів позивача за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Сторонами по даній справі не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України, яка б набрала законної сили.

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3 та пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пункт 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

На підтвердження реальності господарських операцій щодо реалізації ТОВ «Компютерний ОПТ», ПП «Гелей», ТОВ «Тродос Плюс»позивачу товару протягом серпня 2010 року, останнім подано наступні копії документів: податкові накладні, видаткові накладні, договори, банківські виписки.

Також, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагентів позивача або несплати ТОВ «Компютерний ОПТ», ПП «Гелей», ТОВ «Тродос Плюс»податку на додану вартість до бюджету.

Крім того, матеріали справи містять Довідку бухгалтера №2, складену Позивачем з якої вбачається, що придбаний товар у ТОВ «Компютерний ОПТ», ПП «Гелей», ТОВ «Тродос Плюс»продано в подальшому наступним покупцям (а.с. 101-115).

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 року «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету»для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Вказаним обставинам також надано правову оцінку у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», відповідно до якого не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Господарська діяльність ТОВ «Компютерний ОПТ», ПП «Гелей», ТОВ «Тродос Плюс»на момент здійснення правочинів не припинена, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов, оскільки обгрунтування податковим органом про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»при відображенні в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих за результатами перервірок ТОВ «Компютерний ОПТ», ПП «Гелей», ТОВ «Тродос Плюс», не узгоджуються з вимогами Закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: В.І. Маслій

Є.В. Чаку

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 21.12.2011 року