Постанова № 20964415, 13.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-18573/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Файдюка В.В.,

суддів: Маслія В.І., Чаку Є.В.,

при секретарі Проказіні О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-будівельний дім “ОЛДІ” на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-будівельний дім “ОЛДІ” до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И ЛА:

В грудні 2010 року позивач - ТОВ “Торгово-будівельний дім “ОЛДІ” звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»за № 0010182305 від 17.11.2010 року, та податкових повідомлень-рішень форми «Р»за № 0001222306/0 від 17.11.2010 року та № 0001232306/0 від 17.11.2010 року (а.с. 3-7).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог ТОВ “Торгово-будівельний дім “ОЛДІ” відмовлено (а.с. 128-132).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, позивач ТОВ “Торгово-будівельний дім “ОЛДІ” подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2011 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначена постанова прийнята внаслідок неправильного застосування і порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с. 134-149).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, доводи зявившихся учасників процесу, зміст судового рішення і апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги слід задовольнити, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р. Перевірка проводилась з 30.08.2010 р. по 29.10.2010 р.

В результаті проведеної перевірки, податковим органом виявлені порушення норм податкового законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, норм податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а саме: п.1.10, пп.1.11.2. п.1.11 ст.1, пп. 5.3.2 п.5.3. та пп.5.5.1. п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 122 222,00 грн. (в т.ч. за 2 квартал 2009 року в сумі 31 250,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 90 972,00 грн.); пп.7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2009 року на загальну суму 72 778,00 грн.; п.1,2 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за результатами якої складено акт від 05.11.2010 р. №910/1-23-60-24738845.

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки, подавав до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відповідні заперечення до акту перевірки, в результаті розгляду яких, зазначений акт було залишено без змін.

На підставі акта перевірки від 05.11.2010 р. № 910/1-23-60-24738845, відповідно до пп." б" п.п. 4.2.2. ст.. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1. ст.. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та враховуючи виявлені порушення Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідачем були винесені оскаржувані рішення: про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми "С" від 17.11.2010 р. № 0010182305, яким позивачу визначено до сплати штрафні (фінансові) санкції в розмірі 295 343,95 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 17.11.2010 р. № 0001222306/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 177 360,80 грн. (122 222,00 грн. - основний платіж, 55 138,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції); податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 17.11.2010 р. № 0001232306/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 109 167,00 грн. (72 778,00 грн. - основний платіж, 32 389,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва правомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ “Торгово-будівельний дім “ОЛДІ” зареєстроване Державною адміністрацією Московського району м. Києва 25.03.1997 року , перереєстровано 14.04.2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за № 8848, є платником податків (ЄДРПОУ 24738845).

19.01.2009 року товариством укладено договір купівлі-продажу № Т-05-2009 згідно умов якого Дочірнє підприємство “Таркетт УА” (Продавець) зобовязується передати у власність ТОВ “Торгово-будівельний дім “ОЛДІ” (Покупець), а покупець зобовязується прийняти та своєчасно оплатити покриття для підлоги, надалі «продукція»в асортименті та договірними цінами згідно додатків. Ціна на продукцію, що поставлятиметься Покупцеві згідно з умовами цього договору, визначатиметься у гривнях на основі валютного еквіваленту (в Євро) із застосуванням офіційного курсу встановленого Національним банком України на дату поставки.

За змістом п. 8.1. Договору сторони домовились, що загальна вартість продукції, ще поставлена Продавцем в рамках кожної окремої партії, має бути сплачена Покупцем протягом строків, які вказані в додатках до цього договору. Дострокова оплата вартості поставленої продукції, в тому числі попередня (авансова) допускається.

Зі змісту додатків №1-6 до Договору №Т-05-2009 р. від 19.01.2009 р. вбачається. що розрахунки за товар здійснювались Покупцем (TOB "ТБД "ОЛДІ") шляхом відстроченню кінцевого розрахунку - 45 днів з моменту відвантаження.

За змістом п. 8.5. вказаного Договору сторони залишили за собою право за попереднім погодженням змінювати порядок розрахунків на інший ніж, той що встановлений п. 8.1.

Згідно п. 3 ст. З ЦК України однією з загальних засад цивільного судочинства є свобода договору .

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст 627 ЦК України ).

Майнові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 ЦК України та статті 207 ГК України.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однією зі сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

У зв'язку з цим умови договорів, які відступають від імперативних правил актів цивільного законодавства, є дійсними, поки судом не визнано протилежне.Отже, в разі порушення сторонами в договорі норми ст. 6 ЦК, правочин презюмується правомірним і дійсним, поки судом не визнано протилежне, або такий правочин є нікчемним, якщо про його нікчемність прямо зазначається в законі.

За таких обставин, уклавши Договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту сторони досягли згоди щодо необхідних для нього (істотних) умов (ст. 638 ЦК, ст. 181 ГК), тобто у даному разі між сторонами виникли бажані договірні правовідношення та відповідний правовий результат.

З порівняльного аналізу поняття, предмету і значення договорів поставки і кредиту, у тому числі товарного, випливає, що у даному випадку кредитні зобов'язання є похідними договору поставки, і не виділяються у самостійний вид договірних правовідносин. Статтею 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, зокрема, такі види кредиту: фінансовий та товарний. Отже укладання господарюючими суб'єктами договору поставки товарів на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та під процент не суперечить чинному законодавству України. Процент, який сплачує покупець (замовник) поставщикові, - це плата за наданий товарний кредит.

Варто також звернути увагу, на те, що відповідно до п. 1.32 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) під терміном «господарська діяльність»слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Товарним кредитом є товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) в момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником) незалежно від часу погашення заборгованості (пп. 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями).

При цьому згідно з пп. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, оскільки придбання будівельних матеріалів безпосередньо пов'язане з веденням господарської діяльності TOB «ТБД «ОЛДІ»то, враховуючи положення пп. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 вказаного вище закону, TOB "ТБД "ОЛДІ" має право на віднесення процентів за товарним кредитом до складу валових витрат без включення суми таких процентів до балансової вартості придбаних товарів.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду стосовно порушення TOB "ТБД "ОЛДІ" п.1, п.2 ст. З Розділу II ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. №265/95-ВР, що викладені в пункті 3.7.3. Акту, в якому Відповідач, як на докази посилається на надані до перевірки книги обліку розрахункових операцій №2650003820р/8 від 23.04.2008 р. та використані контрольні стрічки.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач посилався та наполягав на добровільній передачі для перевірки необхідних матеріалів, зокрема книги обліку розрахункових операцій №2650003820р/8 від 23.04.2008 р. та використаних контрольних стрічок.

Однак, Відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не досліджено законність отримання зазначених документів в розумінні ст. 11 ЗУ "Про державну податкову службу" та "Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів" затвердженої Наказом ДПА України від 08.11.2005 року N 493.

Крім цього, посилання на вказані документи є необгрунтованим та незаконним, зважаючи на відсутність їх засвідчених копій печаткою TOB "ТБД "ОЛДІ" та наявності доказів, що спростовують їх фактичне існування, зокрема:

-лист TOB "ТБД "ОЛДІ" від 29.12.2009 р. за №328 про скасування реєстрації РРО, у зв'язку з їх невикористанням,

-довідки про скасування реєстрації РРО видана ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.12.2009 р.

-заява на ім'я керівника КП УЖГ "Печерська брама" про усунення наслідків залиття приміщення архіву від 18.10.2010 р. за №320

-лист КП УЖГ "Печерська брама" від 18.10.2010 р. за 1644/4

-акт КП УЖГ "Печерська брама" від 24.10.2010 р. про причини залиття приміщення TOB "ТБД "ОЛДІ".

Відповідно до ст. 11 Закону "Про державну податкову службу", органи податкової служби можуть одержувати інформацію від підприємств, установ, організацій у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з "Інструкцією про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів" затвердженої Наказом ДПА України від 8 листопада 2005 року N 493 при вилученні посадовими особами органів державної податкової служби копій документів, зазначені копії у встановленому порядку засвідчуються платником податків, що перевіряється.

Як вбачається з матеріалів справи, TOB "ТБД "ОЛДІ" не надавало жодних засвідчених копій документів, на які посилаються перевіряючі в Акті у зв'язку з їх знищенням в результаті залиття приміщення архіву.

Крім того, форма акту перевірки та його зміст повинні відповідати всім положенням та вимогам законодавства, зокрема Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. N 327 та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення від 27.04.2006 р. №225.

Так, факти виявлених порушень повинні бути викладені чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на весь перелік первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що результати перевірки є такими, що отримані з порушенням чинного законодавства і відповідно не можуть бути підставою для нарахування штрафних санкцій, та підставою для їх стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»за № 0010182305 від 17.11.2010 року, та податкових повідомлень-рішень форми «Р»за № 0001222306/0 від 17.11.2010 року та № 0001232306/0 від 17.11.2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-будівельний дім “ОЛДІ” задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-будівельний дім “ОЛДІ” - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-будівельний дім “ОЛДІ” задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»за № 0010182305 від 17.11.2010 року, та податкових повідомлень-рішень форми «Р»за № 0001222306/0 від 17.11.2010 року та № 0001232306/0 від 17.11.2010 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: В.І. Маслій

Є.В. Чаку

Постанову виготовлено в повному обсязі 16.12.2011р.