Постанова № 20964413, 03.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 10/16-НА Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Юрко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області на постанову Господарського суду Житомирської області від 25 жовтня 2007 р. справу за позовом приватного підприємства «Верест»до державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Верест»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402301/3 від 18.01.2007 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в розмірі 1000 015 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000392301/3 від 18.01.2007 р. про визначення зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 1156 466 грн.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 25 жовтня 2007 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній сказі ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення судом попередньої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.08.2006 р. по 18.08.2006 р. посадовцями ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Верест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 р. по 18.08.2006 р.

Результати перевірки оформлено актом № 86/23-01/31538777 від 23.08.2006 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок не включення до складу валового доходу та податкових зобовязань, відповідно, доходу і ПДВ, отриманих від реалізації товару.

Такий висновок податковий орган обґрунтував наступним.

01.11.2005 р. між ДП «Бусат-Луганськ»ТОВ «Бусат-ООО»та ПП «Верест»укладено договір комісії за умовами якого позивач мав отримати для подальшої реалізації бурякозбиральний комбайн. Цим договором, зокрема, передбачено, що комітент не є платником податку на додану вартість.

На підставі контракту на поставку сільськогосподарської техніки № 11/1 від 01.11.2005 р. ПП «Верест»реалізувало ПП ФГ «Хлібороб»комбайн бурякозбиральний за ціною 3000000 грн., в т.ч. ПДВ.

В той же час, будь-яких документів які б свідчили про те, що проданий комбайн фактично отримано від ДП «Бусат-Луганськ»ТОВ «Бусат-ООО»позивачем не надано.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 18.06.2002 р. скасовано державну реєстрацію ДП «Бусат-Луганськ»ТОВ «Бусат-ООО»і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній запис про перебування цього підприємства у реєстрі.

Крім того, отримані від ПП ФГ «Хлібороб»кошти в сумі 3000000 грн. позивач на виконання договору комісії не перераховував, а зарахував на власний депозитний рахунок в АКБ «Золоті ворота».

В подальшому зазначені кошти були використані ПП «Верест»на погашення зобовязань ПП ФГ «Хлібороб»перед АКБ «Золоті ворота»за кредитним договором.

Наведені обставини, на думку податкового органу, свідчать, що позивачем було здійснено продаж комбайну, а не вчинено правочин за рахунок комітента, а відтак отримані кошти мали бути включені до складу валового доходу, а сплачений покупцем в складі ціни товару ПДВ до податкових зобовязань. Оподаткуванню підлягали також і кошти, отримані в якості відсотків за депозитним договором.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402301/0 від 07.09.2006 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в сумі 1000 020 грн., в тому числі 500 010 грн. за основним платежем та 500 010 грн. за штрафними санкціями, і податкове повідомлення-рішення № 0000392301/0 від 07.09.2006 р. яким визначено зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 1156 503 грн., в тому числі 641 056 грн. за основним платежем та 515 447 за штрафними санкціями.

За результатами апеляційного оскарження відповідачем прийнято рішення № 0000402301/1 від 27.09.2006 р., № 0000402301/2 від 30.10.2006 р., № 0000402301/2 від 18.01.2007 р. та № 0000392301/0 від 27.09.2006 р., № 0000392301/0 від 30.10.2006 р., № 0000392301/3 від 18.01.2007 р.

Цими рішеннями було відповідно зменшено застосовані штрафні санкції за платежем «податок на додану вартість»на 5 грн., та за платежем «податок на прибуток підприємств» на 37 грн.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валового доходу та податкових зобовязань, регулюються статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом «Закон № 334/94-ВР») та статтями 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом «Закон № 168/97-ВР»), (Закони були чинні на момент виникнення спірних правовідносин та втратили чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI).

Так, пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За змістом підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону № 334/94-ВР з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку із, зокрема, залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 статті 4 Закону № 168/97-ВР у випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України. У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобовязань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Стаття 1011 Цивільного кодексу України визначає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Приймаючи до уваги, що позивачем під час перевірки не надано документів що підтверджують отримання товару за договором комісії, а також враховуючи, що отримані від реалізації комбайну кошти не перераховувались комітенту (ДП «Бусат-Луганськ»ТОВ «Бусат-ООО») колегія суддів, виходячи із своєї власної оцінки обставин справи, погоджується з доводами відповідача про те, що позивач у спірних правовідносинах не здійснював господарську діяльність відповідно до умов договору комісії, а реалізував товар у своїх інтересах та отримав дохід, що підлягає оподаткуванню.

Посилання позивача на той факт, що на момент прийняття спірних податкових-повідомлень рішень він вже не був зареєстрований в якості платника ПДВ є помилковим, оскільки відповідно до абзацу одинадцятого пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-IIIконтролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях (Закон був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI).

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 згаданого Закону встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене у справі судове рішення не є законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області задовольнити.

Постанову Господарського суду Житомирської області від 25 жовтня 2007 р. скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 08 листопада 2011 р.