Ухвала суду № 20964221, 21.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р.справа № 2а-498/08 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                    Панченко О.М.

          суддів:                     Католікяна М.О. Коршуна А.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області

постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року

в справі № 2а-498/08/1170

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібодар»

до: Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області

про: визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 07.07.2008р. № 0000382310/0, яким до нього було застосовано відповідачем штрафну санкцію в розмірі 40 136 грн. 97 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КМУ № 271 від 26.02.1999р., п.п.17.1.3 п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп. „б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, та зазначив, що відповідачем не була донарахована сума основного зобов’язання, а тому застосування штрафних санкцій суперечить вимогам вказаного Закону. Також позивач вважав, що відповідач помилково ототожнює податкове повідомлення-рішення з вимогою, за якою стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Судом першої інстанції позов задоволено в повному обсязі, погодившись з доводами, викладеними в позові.

Відповідач оскаржив постанову суду в апеляційному порядку та посилається на порушення судом норм матеріального права.

Зазначає, що відповідно до акту перевірки № 239/23-10/32315956 від 27.06.2008 року податковим органом встановлені факти порушення позивачем норм Закону України „Про податок на додану вартість". Так, в порушення пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 вказаного Закону, позивач не відкоригував у періоді, що перевірявся, суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 55 540,80 грн. в зв'язку із отриманням з Державного бюджету компенсації вартості основних засобів, мінеральних добрив та посівного матеріалу, внаслідок чого занизив суму різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з податку на додану вартість.

Перевіркою також встановлено порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого TOB АФ „Хлібодар" не включило до складу податкових зобов'язань за січень 2007 року суму податку на додану вартість у розмірі 107,17 грн. по наданих послугах трактора.

Зазначені факти порушень податкового законодавства виявлені податковим органом при перевірці Декларації № 2 - спеціальної або окремої декларація з податку на додану вартість, в якій відображаються і податкові зобов'язання і податковий кредит по операціях з продажу продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва (крім молока, худоби, птиці, вовни), в тому числі і продукції, виготовленої на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім підакцизної продукції. Різниця мїж сумою ПДВ, одержаною позивачем від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ним постачальникам, у розмірі 40 136,97 грн. в порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України про ПДВ, п. 4 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 5.02.1999 року, не перерахована на окремий рахунок, а тому є такою, що використана не за її цільовим призначенням, і підлягає стягненню до бюджету в безспірному порядку.

Також відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що не заперечуючи фактів існування виявлених порушень податкового законодавства, позивач по суті оскаржує механізм застосування штрафної санкції, та, посилаючись на роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року із змінами і доповненнями, вважає, що підстав для задоволення позову немає, оскільки відсутнє порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання представники учасників процесу не з’явилися, повідомлені належним чином, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства TOB „Агрофірма „Хлібодар" за період з 01.10.2006р. по 31.03.2008р., яка проводилась Знам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією у Кіровоградській області, складено Акт від 27.06.2008р. №239/23-10/32315956, в якому вказується на порушення позивачем вимог пп.4.5.1 п.4.5 ст.4, п. 11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість", п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999р., в результаті чого встановлено нецільове використання коштів із спеціального рахунку за період, що перевірявся, в сумі 40136 грн. 97 коп.

На підставі вказаного Акту перевірки, та згідно абзацу "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Знам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0000382310/0 від 07.07.2008р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 40136 грн. 97 коп. (в т.ч. 40136 грн. 97 коп. - штрафні санкції).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в силу п. 11.21. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент проведення перевірки, сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільгосппідприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 11.29 ст. 11 зазначеного Закону N 168 - до 01.01.2007 зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і п. 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 % загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведені норми податкового законодавства, відповідно до Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.99 N 805, та Порядку акумуляції використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 271 від 26.02.99, податковий облік сільськогосподарськими товаровиробниками повинен вестися в розрізі окремих видів продукції (крім підакцизних товарів), виготовленої на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 N 271 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 N 374).

Відповідно до п. 7 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, не перераховані на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням. Згідно з п. 4 Порядку акумуляції використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

За змістом пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. При цьому, згідно п. 1.2, п. 1.5 ст. 1 Закону податкове зобов'язання - зобов'язання (платника податків) сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Пунктом 1.25 ст. 1 вищезазначеного Закону визначено, що документом, в силу якого може відбуватись примусове стягнення, є платіжна вимога, яка є розрахунковим документом, що містить вимогу стягувана, або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції , що оспорюване податкове повідомлення-рішення безпідставно ототожнюється ОДПІ з документом (податковою вимогою), в силу якого виникає право безспірного стягнення коштів до Державного бюджету України.

Довід апеляційної скарги стосовно того, що порушення механізму застосування штрафної санкції не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки воно є правильним по суті, не може бути взято до уваги, оскільки він суперечить ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені повно та об’єктивно, порушення норм матеріального та процесуального права не допущено.

За таких обставин підстави для зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 197, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року в справі № 2а-498/08/1170 залишити без задоволення а постанову суду –без змін.

          Ухвала апеляційного суду, постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                            О.М. Панченко

          Суддя:                                                            М.О. Католікян

          Суддя:                                                            А.О. Коршун