Постанова № 20963632, 21.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(письмове провадження)

21 грудня 2011 року <Час проголошення >справа № 2а-11168/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клименчук Н.М., суддів Блажівської Н.Є., Маруліної Л.О., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БМТС»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000812330 від 08.04.2011р.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «БМТС»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000812330 від 08.04.2011р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в результаті проведеної перевірки податковий орган прийшов невірного висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства. А тому винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представниками відповідачів ДПІ у Святошинсокму районі м. Києва та ДПА у м. Києві в судовому засіданні надано усні та письмові заперечення проти позовних вимог.

Представник ДПА України в судове засідання не зявився, хоча зазначену особу повідомлено належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянутим справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В звязку з тим, що відповідач - ДПА України повідомлено належним чином про дату та час судового засідання, про що є докази наявні в матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно дослідивши докази, суд приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

ТОВ «БМТС»зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 01.12.2000р.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва на підставі п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України 04.02.2011р. проведено фактичну перевірку позивача в результаті якої складено акт № 0170/26/57/23/31237762. Зазначеним актом встановлено порушення п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», а саме на момент перевірки встановлено не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, в реалізації магазину знаходяться медичні вироби (тонометри) на загальну суму 3009,25 грн. (згідно опису наявних товарів, який долучено до матеріалів акта перевірки та відображено в пп.4.5 «Додатки до акта перевірки»), на які на момент перевірки були відсутні прибуткові документи .

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000812330 від 08.04.2011р.

Згідно п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязанні у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»субєктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для субєктів малого підприємництва.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХІV (надалі по тексту Закон №996) бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1, 3, і 5 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 2 Закону №996 визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запитів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що до субєктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В судовому засіданні представником позивача заперечувався факт порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та зазначено, що відповідні документи зберігаються в архіві підприємства, а за місцем реалізації товару ведеться електронна база обліку товарів, які знаходяться на обєкті торгівлі.

Однак, документального підтвердження факт обліку товару за місцем реалізації, суду не надано, а тому винесене податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції є правомірним та таким, що винесено з додержанням норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, керуючись внутрішнім переконанням та беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до частини другої ст.9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межа їх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому

Головуючий суддя Н.М. Клименчук

Судді Н.Є. Блажівська

Л.О. Маруліна