Постанова № 20963622, 03.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 січня 2012 року <Час проголошення >№ 2а-8884/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МАРТ-2005"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

проскасування рішення №0000042302 від 28.01.2011 року

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРТ-2005», (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва, (далі - відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042302 від 28.01.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податковим органом неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції, а здійснені відповідачем розрахунки не відповідають дійсним обставинам справи, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем правомірно, оскільки податкова звітність позивача містила недоліки, просив у задоволенні позову відмовити.

22.11.2011 р. представником позивача було подано клопотання про розгляд адміністративної справи без його участі у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Март-2005» взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва 19.04.2005 року за № 6662.

Відповідачем було проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами проведеної податкової перевірки відповідачем складено Акт № 509/23-2/33496451 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Март-2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року від 19.08.2010 року, яким встановлено порушення позивачем п.1.3 ст. 1, п.5.1., пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.4 п. 8.1, пп. 8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1., пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, занижено податок на прибуток на загальну суму 1 076 568 грн, в тому числі за другий квартал 2009 р. - в розмірі 1074435 грн., за третій квартал 2009 р. - в розмірі 653 грн., за четвертий квартал 2009 р. - в розмірі 286 грн., за перший квартал 2010 р. - в розмірі 1194 грн. та податок на додану вартість у сумі 2 254 грн., в тому числі за травень 2009 р. на суму 497 грн., за червень 2009 р. на суму 473 грн., за вересень 2009 р. на суму 260 грн., за березень 2010 р. на суму 754 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000422302/0 від 02.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1184597, 00 гривень та № 0000412302/0 від 02.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3381,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0000412302/0 від 02.09.2010 року позивач погодився та сплатив визначену податковим органом суму податкового зобовязання з податку на додану вартість.

З прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0000422302/0 від 02.09.2010 року позивач не погодився та скористався правом його адміністративного оскарження.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000422302/0 від 02.09.2010 року, Державна податкова адміністрація у місті Києві зобовязала відповідача винести окреме податкове повідомлення-рішення № 0000042302 від 28.01.2011 року, яким позивачу донараховано суму штрафної санкції у розмірі 429426,80 гривень.

Не погоджуючись із висновками органів податкової служби за наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000042302 від 28.01.2011 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року позивач здійснював господарську діяльність повязану з торгівлею природнім газом, відповідно до отриманої ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України серії АБ № 107595.

Судом встановлено, що 15.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Март-2005» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газінвесттрейд» було укладено попередній договір купівлі-продажу, згідно умов якого сторони зобовязались укласти не пізніше 17.06.2009 року основний договір купівлі-продажу природнього газу.

Відповідно до пп. 3.1.2. п. 3.1 ст. 3 попереднього договору купівлі-продажу від 15.06.2011 року, до моменту укладення основного договору продавець зобовязується узгодити з покупцем «газовий»(кількісний) Акт прийому-передачі природнього газу в ПСГ ДК «Укртрансгаз»на кількість 2000,000 тис. кубічних метрів та передати його в ДК «Укртрансгаз».

На виконання умов попереднього договору купівлі-продажу, між сторонами було підписано акт прийому-передачі природнього газу від 16.06.2009 року, відповідно до якого, ТОВ "Газінвесттрейд" передає, а ТОВ "МАРТ-2005" одержує для подальшої реалізації споживачам України природний газ у ПСГ ДК "Укртрансгаз" в загальному обсязі 2000,000 тис. куб. м. та акт прийому-передачі природнього газу № 128 (04) від 16.06.2009 року, відповідно до якого, ТОВ "Газінвесттрейд" передало, а ТОВ "МАРТ-2005" прийняло природний газ в обсязі 2000,000 тис. куб. м.

17.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Март-2005»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газінвесттрейд»було укладено договір № 06/14-ПСГ, згідно умов якого, останній зобов"язувавася передати, а позивач прийняти та оплатити природний газ в обсязі 2000,000 тис. кубічних метри на загальну суму 4596000,00 гривень, в тому числі ПДВ 766 000,00 гривень.

На виконання вимог вказаного договору, позивачем були перераховані грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газінвесттрейд» протягом червня 2009 року, підтвердженням чого є надані позивачем платіжні доручення, а саме: платіжні-дорученння: № 713 від 17.06.2009 на суму 500 000,00 грн.; №714 від 17.06.2009 на суму 500 000,00 грн.; №715 від 17.06.2009 на суму 500 000,00 грн.; №716 від 17.06.2009 на суму 500 000,00 грн.; №717 від 17.06.2009 на суму 500 000,00 грн.; №718 від 17.06.2009 на суму 500 000,00 грн.; №719 від 17.06.2009 на суму 500 000,00 грн.; №720 від 17.06.2009 на суму 500 000,00 грн.; №721 від 17.06.2009 на суму 596 000,00 грн.

Як вбачається з пояснень представника позивача, в силу специфіки господарської операції, оформлення передачі газу проводилось в порядку, визначеному ДК «Укртрансгаз», акти приймання-передачі природнього газу було отримано позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газінвесттрейд» в липні 2009 року.

Судом встановлено, що у бухгалтерському обліку ТОВ «Март-2005» отриманий по договору № 06/14-ПСГ від 17.06.2009 року природній газ відображено у липні 2009 року.

У податковому обліку позивача витрати на придбання природнього газу по договору № 06/14-ПСГ від 17.06.2009 року відображено у складі валових витрат в рядку 04.1 Декларації за 1 півріччя 2009 року (2 квартал 2009 року), за першою подією, однак не відображено дані валові витрати як залишок ТМЦ на кінець 2009 року, що вплинуло на заниження приросту балансової вартості запасів за 1 півріччя 2009 року.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Так, згідно з вищевказаною нормою Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (надалі - Закон), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, підставою для відображення позивачем у бухгалтерському обліку отриманого природнього газу по договору № 06/14-ПСГ від 17.06.2009 року у липні 2009 року стали отримані у цей період вказані акти приймання-передачі природнього газу від 16.06.2009 року.

Підставою до відображення позивачем у податковому обліку витрат, понесених на придбання природнього газу по договору № 06/14-ПСГ від 17.06.2009 року стала дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в рахунок оплати даного товару, згідно вимог ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, податкове зобовязання - зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

З матеріалів справи вбачається, що до початку проведення податкової перевірки позивач самостійно виявив помилку у Декларації за 1 півріччя 2009 року та відобразив дану помилку у складі Декларації за третій квартал 2009 року, чим визначив суму валового доходу за 3 квартал 2009 року та задекларував повністю суму податкових зобовязань з податку на прибуток, в тому числі за перший та другий квартали 2009 р.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

На вимогу суду відповідачем було надано розрахунок штрафної санкції (а.с. 107), визначеної оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, з якого не вбачається, на яку суму податкового зобовязання платника податку її було нараховано податковим органом.

В обгрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення представник відповідача надав письмові пояснення (а.с. 157), з яких вбачається, що висновок за результатом розгляду скарги з врахуванням факту методологічної помилки відповідача при розрахунку сум заниження позивачем податку на прибуток та штрафних санкцій відповідно до даних, зазначених в акті перевірки, становить 666513,80 грн. (основний податок 129058 грн., фінансові санкції 537455,80 грн.). Відповідно до рішення ДПА у м. Києві донарахування податку становить 119058 грн. (117864+1194), ППР/1 було помилково 129058 скасоване 10000 (129058-119058), винесено окреме ППР на суму штрафних санкцій 429426,80 грн. (537455,8-108029,3) так як ППР/1 була 537455,8 грн., а ППР/0 - 108029,3 грн.

Суд звертає увагу, що ППР/0 (податкове повідомлення рішення № 0000422302/0 від 02.09.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем 1076568 та за штрафними санкціями 108029 грн. було частково скасовано рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 28744/10/25-008 від 05.1.2010 р., зокрема, в частині основного податку на суму 9475109 грн. та збільшено штрафні санкції у розмірі 429426,8 грн.

За результатами розгляду скарги відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення рішення від 08.11.2010 р. № 0000422302/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем 129058 грн. та за штрафними санкціями 537455,80 грн., яке було скасовано ДПА у м. Києві (рішення про результати розгляду скарги № 309/10/25-114 від 17.01.2011 р.) в частині податку на прибуток на суму 10000 грн. та в частині донарахованої штрафної санкції на суму 429426,80 грн., в іншій частині залишено без змін та зобов"язано ДПІ у Оболонському районі м. Києва відповідно до вимог наказу № 253 винести окреме податкове повідомлення-рішення на донараховану суму штрафної санкції.

Приймаючи до уваги викладене, суд констатує, що податковим органом не надано суду доказів в обгрунтування правомірності нарахування позивачу суми штрафної санкції у розмірі 429426,8 грн., висновки акту перевірки та пояснення представників відповідача спростовуються наданими позивачем доказами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст. ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Март-2005» задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042302 від 28.01.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Март-2005» (004210, м. Київ, вул. М.Залки, 3, кв. 61, код ЄДРПОУ 33496451) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Ю.Т. Шрамко